Справа № 344/9526/23

Провадження № 22-ц/4808/231/24

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

       головуючого (суддя-доповідач)                Девляшевського В.А.,

       суддів:                                        Баркова В.М., Мальцевої Є.Є.,        

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену головуючою суддею Пастернак І.А. 04 грудня 2023 року в м. Івано-Франківську, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Мега Банк», державного реєстратора Єзупільської селищної ради Івано-Франківської області Федорина Мирослава Михайловича, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно порушеним, скасування запису та рішення державного реєстратора, припинення права грошової вимоги, стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діяв адвокат Жиляк М.Д., звернулась в суд з позовом до АТ «Мега Банк», державного реєстратора Єзупільської селищної ради Івано-Франківської області Федорина М.М. про визнання права власності на нерухоме майно порушеним, скасування запису та рішення державного реєстратора, припинення права грошової вимоги, стягнення коштів.

У листопаді 2023 року представник позивачки подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив крім первісних позовних вимог, також визнати припиненими зобов`язання позивачки за договорами застави та іпотеки, визнати недійсним договір про відступлення права вимоги, витребувати у власність з чужого незаконного володіння нерухоме майно, а також скасувати відомості про право власності та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04 грудня 2023 року відмовлено у прийнятті до розгляду заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Жиляка М.Д. про збільшення позовних вимог. Судовий розгляд вирішено продовжити в межах первинних позовних вимог.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Івано-Франківського міського суду від 04 грудня 2023 скасувати та направити заяву про збільшення позовних вимог разом із матеріалами цивільної справи до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про те, що вимоги, заявлені представником позивачки, є зміною предмету і підстав позову, є необґрунтованими. Так, після звернення ОСОБА_1 з первісним позовом до суду за захистом свого права під час розгляду справи 12 жовтня 2023 року відбувся аукціон та продаж активів АТ «Мегабанк», які були предметом позову. Відповідно виникли нові правовідносини між новими особами, які взяли участь у продовженні порушення майнових прав ОСОБА_1 . А тому, на думку апелянта, збільшення позовних вимог є механізмом повернення до моменту, який існував перед порушенням майнових прав позивачки. Отже, для задоволення вимог у заяві про їх збільшення залишились ті ж підстави, що і в первинній позовній заяві. Натомість, навіть у випадку подання нової позовної зяави позивач не позбавлений права подати клопотання про об`єднання позовних вимог в одне провадження, оскільки предмет і підстави цих позовів співпадають.

Крім того, посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суд відмовив у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, що не передбачено процесуальним законом. При цьому апелянт посилається на те, що у випадку отримання судом заяви, яка не є заявою по суті справи, суд застосовує до неї за достатніх підстав положення частини 9 статті 185 ЦПК України або частини 4 статті 183 ЦПК, тобто постановляє ухвали про залишення заяви, клопотання без руху, та/або повернення без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 зазначає, що у поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач фактично змінює предмет та підстави позову, що є недопустимим. У своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач не збільшує кількісні показники за тією самою вимогою, яку було заявлено в первісному позові, а заявляє нові вимоги, обґрунтовуючи такі новими підставами. Відтак, представник ОСОБА_2 оскаржувану ухвалу суду вважає законною та обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представником АТ «Мега Банк» відзив на апеляційну скаргу подано 10 січня 2024 року, після закінчення встановленого судом строку на його подання і клопотання про продовження строку при цьому не заявлено. Так, ухвалу про відкриття провадження від 20 грудня 2023 року, в якій визначений 10-денний строк з моменту її отримання для подання відзиву, було доставлено в електронний кабінет АТ «Мега Банк» 21 грудня 2023 року.

В силу вимог статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд залишає цей відзив без розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що заява позивачки подана без додержання вимог статті 49 ЦПК України та фактично призводить до виникнення нового предмета позову, тобто нових матеріально-правових вимог, а також нових підстав позову.

Як убачається із матеріалів справи, у травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати порушеними її права на об`єкти нерухомого майна (нежитлового приміщення громадського призначення 44 загальною площею 266,4 кв та сходової клітки І загальною площею 11,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ; гаражу XII загальною площею 24,8 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ) шляхом:

скасування запису та рішення Державного реєстратора Єзупілької селищної ради Федорина М.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжнень на спірний гараж;

припинення права грошової вимоги АТ «Мегабанк» до ОСОБА_1 , яке виникло за кредитним договором від 05 травня 2017 року №6-08/2017-МК-UAН внаслідок набуття 30 червня 2021 року у власність предмета іпотеки 3 (нежитлового приміщення громадського призначення 44 загальною площею 266,4 кв та сходової клітки І загальною площею 11,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ) за іпотечним договором №6-08/2017-МК-UАН-3 в рахунок виконання основного зобов`язання;

відшкодування позивачці перевищення вартості предмета іпотеки 3 над розміром забезпечених іпотекою вимог АТ «Мегабанк» з різницею 10 відсотків вартості предмета іпотеки шляхом стягнення грошових коштів із АТ «Мегабанк».

В обґрунтування первісних позовних вимог зазначив, що 05 травня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ «Мегабанк» було укладено кредитний договір №№6-08/2017-МК-UАН, відповідно до умов якого позивачка отримала 2 800 000,00 грн під 25,00% річних на строк до 04 травня 2022 року. В забезпечення умов кредитного договору між сторонами укладено іпотечний договір №6-08/2017-МК-UАН-3, предметом якого були квартира АДРЕСА_3 ; гараж XII загальною площею 24,8 кв.м за адресою АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення громадського призначення 44 загальною площею 266,4 кв та сходова клітка І загальною площею 11,3 кв.м за адресою АДРЕСА_1 .

В порядку позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки державним реєстратором за АТ «Мегабанк» у жовтні 2021 року зареєстроване право власності на гараж та нежитлове приміщення громадського призначення. При цьому банк зарахував ОСОБА_1 в рахунок погашення зобов`язання за кредитним договором тільки 2 926 363,00 грн.

Представник позивачки вказував, що вартість згаданих нежитлових приміщень на момент реалізації становила 5 046 400,00 грн, а саме вартість гаражу 531 200,00 грн, а нежитлового приміщення – 4 515 200,00 грн. Отже, АТ «Мегабанк» та державний реєстратор, здійснивши реєстрацію права власності об`єктів нерухомості в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку», за вартістю нижче ринкової порушили майнові права ОСОБА_1 . Оскільки вартість одного об`єкта нерухомості перевищує суму заборгованості позивачки перед банком, її представник підставним вважав скасування рішення та запису про перехід права власності на спірний гараж, припинення права грошової вимоги банку за кредитним договором, а також відшкодування надлишкової вартості нежитлового приміщення.

Отже, правовою підставою позовних вимог позивача виступали правовідносини з набуття права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем, які виникли на підставі статті 37 Закону України «Про іпотеку».

Саме за вказаними вимогами судом першої інстанції було відкрито провадження у цій справі.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 жовтня 2023 року до участі в справі залучено співвідповідача - ОСОБА_2 .

В подальшому 15 листопада 2023 року представник позивачки подав заяву про збільшення позовних вимог. Окрім заявлених в первісній позовній заяві вимог просив також:

визнати припиненим правовідношення ОСОБА_1 за договором застави майна від 05.05.2017 №6-08/2017-МК-UАН-3-1 внаслідок виконання основного зобов`язання за кредитним договором №6-08/2017-МК-UАН від 05.05.2017;

визнати припиненим правовідношення ОСОБА_1 за іпотечним договором від 05.05.2017 №6-08/2017-МК-UАН-3 внаслідок виконання основного зобов`язання за кредитним договором та скасувати запис 20267984 від 05.05.2017 та рішення про іпотечне обмеження заборону на відчуження на нерухоме майно Державного реєстратора приватного нотаріуса Пітеляк С.В.;

визнати недійсними: договір про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги № G5N024926 від 12.10.2023 року посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1582, договір купівлі-продажу № G5N024926/2 вiд 12.10.2023, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1580, договір купівлі-продажу G5N024926/1 від 12.10.2023 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С., зареєстрованого в реєстрі за № 1581, які укладено за результатами проведених Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом GFE001-UA-20230918-76225 від 03.10.2023 року;

витребувати у власність ОСОБА_1 із чужого незаконного володіння об`єкт нерухомого майна N 16582226101 гараж XII, загальною площею 24,8 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

скасувати відомості про речове право №52091386 (право власності) від 12.10.2023 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 69709581 вiд 12.10.2023 Державного реєстратора Малого О.С., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, м. Київ про (право власності) власника ОСОБА_2 .

Представник позивачки обґрунтовував заяву тим, що станом на 30 вересня 2023 року АТ «Мегабанк» мав виплатити ОСОБА_1 247 328,30 грн перевищення вартості переданого в іпотеку нежитлового приміщення, закрити кредитний договір, припинити договір іпотеки та зняти іпотечне обмеження із квартири та гаражу, а також припинити договір застави майна. Натомість внаслідок заниження вартості іпотечного майна АТ «Мегабанк» неправомірно продовжував нараховувати заборгованість.

Підставою для задоволення позовних вимог в новій редакції позивачка визначила нові обставини, зокрема те, що 03.10.2023 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб провів електроний аукціон з продажу активів банку, до яких також ввійшло спірне нежитлове приміщення та гараж, а також право вимоги за кредитним договором №6-08/2017-МК-UАН. Переможцем електронного аукціону визнано ОСОБА_2 , за яким приватним нотаріусом всупереч ухвалі про забезпечення позову у цій справі було зареєстроване право власності на згадані об`єкти нерухомості. Вважала, що рішення та дії державного реєстратора щодо реєстрації прав власності на вказані нежитлові приміщення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 вчинено в порушення норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, перехід прав вимоги до нового кредитора за іпотечним договором №6-08/2017-МК-UАН-3 та договором застави транспортного засобу №6-08/2017-МК-UАН-3-1 також порушують права позивачки. Відтак, представник ОСОБА_1 вважав, що вона вправі оскаржити процедуру продажу, проведену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Належним способом захисту порушеного права, на його думку, є також визнання припиненим договорів застави, іпотеки та скасування відповідних заборон та обмежень, які виникли з цих договорів. При цьому послався на статтю 17 Закону України «Про іпотеку», яка визначає підстави припинення іпотеки.

Таким чином, позивачка у заяві про збільшення позовних вимог визначає інші правові підстави для задоволення позову, зазначає нові обставини та нові правові висновки, на які не посилалась у первісній позовній заяві.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Окрім того, частина 3 зазначеної статті передбачає, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування; зазначає ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтовує розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються .

Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Отже, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19 зазначено, що «під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви».

Частиною 1 ст. 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Однак, таке об`єднання позовних вимог можливе саме в одній позовній заяві при зверненні з позовом до суду, а не шляхом подання нового самостійного позову з додатковими похідними вимогами після порушення провадження у справі для його спільного розгляду з первісним позовом.

Подана позивачем заява містить нові позовні вимоги та нове правове обґрунтування підстав для їх задоволення, які не були заявлені позивачем під час первісного звернення до суду із позовною заявою.

Так, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 ЦК України, статті 20 ГК України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами.

Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 липня 2023 року по справі № 5015/118/11 (914/1689/21).

У позовній заяві позивачка зазначила про порушення її прав при реєстрації права власності об`єктів нерухомості в порядку переходу права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки до іпотекодержателя. З цих підстав позивачка просила скасувати державну реєстрацію за банком права власності на спірний гараж, припинити право грошової вимои за кредитним договором, а також відшкодувати перевищення вартості предмета іпотеки (нежитлового приміщення) над заборгованістю.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог, незважаючи на таку її назву, фактично такою не є, оскільки у цій заяві не порушується питання про збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою майнового характеру, яку було заявлено в позовній заяві. Позивач у цій заяві просила також визнати припиненими зобов`язання за догором іпотеки та застави, недійсними правочини, а також витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Враховуючи те, що у заяві представника ОСОБА_1 зазначені самостійні матеріально-правові вимоги та одночасно на їх обґрунтування наведені інші обставини, які не були визначені позивачем первісною підставою позову, апеляційний суд повністю погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви про збільшення позовних вимог.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що позивачка не позбавлена можливості звернутися до суду із окремим позовом, в якій пред`явити нові позовні вимоги у спосіб і порядку, передбаченими ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказана ухвала є законною та обґрунтованою, ухваленою на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 04 грудня 2023 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий                                                                В.А. Девляшевський

Судді:                                                                        В.М. Барков

                                                                       Є.Є. Мальцева

Повний текст постанови складено 12 січня 2024 року.