Справа №2-202/09

Категорія 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2009 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира

в складі:суддя -Грибан І.О.

секретар - Ковальчук Т.С., Шинкар О.В.

розглянув у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі пояснень сторін та наданих ними по справі доказів, судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з серпня 1997 року по серпень 2006 року. В шлюбі мають двоє неповнолітніх синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які за рішенням суду після розірвання шлюбу залишені проживати з матір`ю.

За час шлюбу сторонами в справі було придбано за договором купівлі -продажу від 29.11.2001 р. 34/100 будинку АДРЕСА_1 , що складалися з приміщень 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, та земельну ділянку площею 92 кв.м., на які розташована частина будинку. Договори купівлі - продажу земельної ділянки та будинку ( а.с.5-7) оформлені на ім`я відповідача - ОСОБА_2 , але є спільною сумісною власністю подружжя.

Висновок суду, що вказане вище майно є спільною сумісною власністю подружжя грунтується на підставі наявних в справі письмових доказах, а саме -свідоцтві про розірвання шлюбу (а.с.), з якого вбачається, що майно придбане до розірвання шлюбу; довідкою-характеристикою ( 41), актом державної технічної комісії (а.с.43) та технічним паспортом на будинок від 18.08.09р., з якого вбачається ,що забудовником спірної частини будинку була ОСОБА_5 - Продавець за договором купівлі -продажу від 29.11.2001 р.

Доводи відповідача за первісним позовом та його представників, що спірна частина будинку була побудована за кошти батьків відповідача до уваги судом не приймається, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 59 ЦПК України допустимими в даному7 випадку доказами можуть бути лише письмові докази - правовстановлюючі документи( нотаріально посвідчені договори, рішення органу владних повноважень про виділення земельної ділянки під забудову, паспорт забудовника, тощо).

Відносини між сторонами регулюються Сімейним кодексом України, Відповідно до вимог ст.. 60, 67,69,70 Сімейного кодексу України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута в період шлюбу є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними. Частка майна одного з подружжя може бути збільшена, якщо з ним проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхньої фізичного, духовного розвитку та лікування.

Позивачка звернулася в суд з позовом, після змін та уточнень якого( а.с. 105) просила суд постановити рішення про виділення їй у власність 2/3 частини спільного будинку та земельної ділянки, а за відповідачу - 1/3 частину цього майна.

Вимоги обгрунтовувала тим, що у нею відсутнє окреме житло для проживання з дітьми, а аліментів, що сплачуються відповідачем на утримання дітей недостатньо для убезпечення їх духовного та фізичного розвитку. Однак докази на підтвердження того, що для забезпечення на даний час , з урахуванням вікових потреб , для духовного та фізичного розвитку діти потребують більших витрат, ніж мінімальний розмір аліментів( 30% від прожиткового мінімуму на кожну дитину), що сплачується батьком не надала.

Відповідач проти позову заперечував. Подав зустрічний позов, після уточнення якого, просив суд винести рішення про виділ кожному з подружжя по % частки від спільного сумісного майна. Обгрунтування заперечень проти первісного позову, вказував на те, що не перешкоджав позивачці проживати після розірвання шлюбу в спільному будинку. Крім того, посилався на те, що іншого житла не має, є інвалідом 2 групи ( а.с.39,119), потребує сторонньої допомоги. Аліменти сплачує у визначеному законом мінімальному розмірі виходячи з розміру пенсійного забезпечення. Інших доходів не має.

На підставі викладеного, враховуючи межі заявлених позовних вимог, та проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а зустрічний позов в повному обсязі. Поділ спільного сумісного майна сторін підлягає здійсненню відповідно до рівності часток кожного. Підстави для відступу від рівності часток на користь позивачки відсутні.

Враховуючи, що позивачкою по первісному позову на підтримання позовних вимог заявлялося клопотання про проведення судово-технічної експертизи, а в подальшому вона первісні вимоги змінила, суд покладає на неї витрати за проведення експертизи в повному обсязі.

Керуючись ст.. ст.. 11,15,60,213,215 ЦПК України, ст.ст. 60-70 Сімейного кодексу України, суд -

В И Р ІШ И В :

Поділити спільне сумісне майно подружжя, виділивши :

ОСОБА_1 - 34/200 будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , а також 46 кв.м. земельної ділянки, на якій розташована частина будинку;

ОСОБА_2 - 34/200 будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , а також 46 кв.м. земельної ділянки, на якій розташована частина будинку.

В задоволенні решти вимог за первісним позовом відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подання через Богунський районний суд протягом десяти днів, починаючи з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви на апеляційне оскарження, якщо така заява або апеляційна скарга не були подані.

Суддя підпис