Справа № 2-2104/09р.

                                             З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

                                                            Іменем    України

10 грудня 2009 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:                      

Головуючого судді – Кривич Ж.О.,

            при секретарі – Чихаріній В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення,

                                                        В С Т А Н О В И В:

    В березні 2009р. до суду звернулася ОСОБА_1 із вказаним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача – адвокат ОСОБА_3, позов  підтримали в повному обсязі, просили постановити рішення, яким вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1; зобов”язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_1 на праві приватної власності частки в квартирі АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати понесені при подачі позову до суду.

    ОСОБА_2 в судове засідання не з”явилася з невідомих суду причин, про час та день розгляду справи повідомлялася. Про причини своєї неявки суд не повідомляла, письмової заяви про розгляд справи за її відсутності не направила.

    Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне:

    Відповідно до ч.2 ст.386 Цивільного Кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчиненню нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

 Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 була надана 28.06.1976 року наймачу ОСОБА_4 на сім”ю у складі її сина ОСОБА_5, його дружини – ОСОБА_6 та онука ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 27.05.1983 року право користування спірною квартирою було визнано за батьком позивача – ОСОБА_5, його дружиною ОСОБА_8, позивачем – ОСОБА_1 та за дітьми дружини – ОСОБА_9 ОСОБА_6 ОСОБА_10 Судом було вселено в квартиру першу дружину батька – ОСОБА_6 та сина – ОСОБА_7

30.06.1983 року ЖЕД-3 було відкрито окремий особовий рахунок на одну кімнату площею 17,3 кв.м. на склад сім”ї – ОСОБА_2 та сина ОСОБА_7

29.07.1983 ЖЕД-3 було відкрито окремий особовий рахунок на кімнати 17,3 кв.м. та 10,5 кв.м. на батька позивача – ОСОБА_5; такий поділ особових рахунків відповідач фактичному порядку користування квартирою.

В 1986 році позивач була знята з реєстраційного обліку зі спірної квартири у зв”язку з тим, що мати позивача – ОСОБА_8 на склад сім”ї 4 особи – мати, позивач, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 – отримала квартиру АДРЕСА_4; 21.02.1994 року за заявою ОСОБА_5 позивач знову була зареєстрована в спірній квартирі.

13.05.1994 року згідно з розпорядженням №4551/ 3/5 частки спірної квартири, що складаються з кімнати площею 17,3 кв.м., кімнати площею 10,5 кв.м., загальною площею 38, 46 кв.м. були передані у приватну спільну власність батькові позивача – ОСОБА_5 та позивачу – ОСОБА_1

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 24.09.2008 року визнано, що ОСОБА_5, померлому 10.10.2005 року та позивачу – ОСОБА_1, кожному наежить по 3/10 частки квартири АДРЕСА_5, загальною площею 63,8 кв.м. Таким чином, взначено, що позивачу та помелому ОСОБА_5 належать рівні частки від 3/5 частини спірної квартири, що становить 38, 46 кв.м. і складається з кімнати – площею 17,3 кв.м., кімнати – площею 10,5 кв.м., приміщень загального користування: коридору – площею 6,9 кв.м., кухні – площею 5,5. кв.м., ванної – площею 2,0 кв.м., вбиральні – площею 1,1 кв.м., кладової – площею 0,6 кв.м.; рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю приватною власністю яка набута в законному порядку.

Відповідачка ОСОБА_2 з 01.10.2005 року по теперешній час в спірній квартирі не проживає, що підтверджується відповідним актом про непроживання від 03.10.2008 року складеного ТОВ „Житлорембудсервіс”; до квартири позивача не впускає; не надає дублікатів ключів, тим самим створює перешкоди позивачу у користуванні належною їй частиною квартири.

Відповідно до ч.1 ст. 391 Цивільного Кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

На неодноразові звернення вирішити питання про вселення позивача до спірної квартири в добровільному порядку, відповідач не реагує, чим створює перешкоди позивачу у користуванні частиною квартири; порушуються права позивача, як власника, щодо володіння, користування і розпорядження належною на праві власності частини житлового приміщення.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позов пілягає повному задоволенню.

    Відповідно до статті 386, 391 ЦК України, ст. 41 Конституції України, статей 60, 209, 212-218 ЦПК України, суд,-

                                                           В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселення – задовольнити в повному обсязі.

    Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1.

    Зобов”язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належної ОСОБА_1 на праві приватної власності частки в квартирі АДРЕСА_1.

Заочне рішення може може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м.Кременчука шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в дес ятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: