ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року м. Чернівці справа № 727/2529/18

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанська Н. К.

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Ковальчук Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Єфтеньєва О.Г.,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 грудня 2006 року Клішковецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, від якого у них народився син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З відповідачем вони припинили подружні стосунки чотири роки тому, і з того часу проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Вказувала, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе, шлюб носить формальний характер.

Також вказувала, що вона працює та отримує мінімальну заробітну плату. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Її витрати складаються з витрат на комунальні послуги, оплату навчання дитини, харчування, витрат на відвідування різних гуртків, купівлі належного одягу, оздоровлення. Окрім цього, дитина має діагноз - міопія слабкого ступеня обох очей з астигматизмом, у зв'язку з чим дитині необхідне постійне лікування та щомісячний огляд лікарів. Загальний розмір понесених нею витрат на лікування дитини становить 4000 грн. Також з січня 2016 року дитина відвідує гурток із карате «Клубу Лідер «Федерація карате-До», загальна сума сплачених нею внесків становить 7200 грн.

Відповідач є здоровий, працює та отримує хороші доходи, на його утриманні ніхто не перебуває, інших дітей немає, тому має можливість і зобов'язаний матеріально утримувати їхнього неповнолітнього сина.

Просила розірвати шлюб між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі по 3000 гривень щомісяця, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття та стягнути з відповідача ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину у розмірі 5600 грн.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2018 року позов задоволено частково.

Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 08 грудня 2006 року Клішковецькою сільською радою Хотинського району Чернівецької області, актовий запис №42.

Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 змінено на дошлюбне «ОСОБА_1».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 1600 грн. щомісячно, починаючи з 15 березня 2018 року до настання повноліття дитини.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах сум платежів за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на сина ОСОБА_3 в розмірі 5600 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На дане рішення суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини змінити, зменшивши розмір аліментів до 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а в частині стягнення додаткових витрат відмовити. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції визначаючи розмір аліментів не врахував розмір його заробітної плати за останнім місцем роботи, та те що такий розмір сплачуваних аліментів буде порушувати його права на достатній життєвий рівень не нижчий прожиткового мінімуму, що становить з липня 2018 року 1841 грн.

22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу не оскаржується, а отже в силу положень ст.ст.13, 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині стягнення додаткових витрат на дитину - зміні з наступних підстав.

Судом установлено, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають сина - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні.

З довідки виданої приватним підприємством ОСОБА_4 від 20 вересня 2017 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 дійсно працює у даному приватному підприємстві на підставі трудового договору та її заробітна плата за 2017 рік становила 40144 грн 16 коп (а.с.8).

Із відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів вбачається, що ОСОБА_2 за 2017 рік було виплачено дохід на загальну суму 345656,27 грн; за І квартал 2018 року виплачено дохід на суму 71953,96 грн.

Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, згідно з законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до статті 181 СК України.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Частиною першою статті 191 СК України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Вирішуючи зазначений спір в частині вимог про стягнення аліментів на дитину, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що сімейним законодавством України передбачено обов'язок батьків утримувати своїх дітей, а тому правомірно стягнув з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина.

Судом установлено, що відповідач є фізично здоровою, працездатною особою, на утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб не має, а отже, взмозі сплачувати аліменти та не перекладати тягар утримання дитини тільки на позивача.

Судом також враховуються потреби дитини з урахуванням її віку, матеріальне становище платника аліментів, матеріальне становище позивачки, стан здоров'я платника аліментів.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що визначені судом аліменти потрібно зменшити з 1600 грн до 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, оскільки такий розмір аліментів визначений законом як мінімально допустимий для мінімального матеріального забезпечення дитини, і не може братися судом в основу прийнятого рішення.

Проте колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині стягнення додаткових витрат, і рішення в цій частині підлягає зміні з наведенням відповідних мотивів.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати,

тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у справі №6-1489цс17

З матеріалів справи вбачається, що позивачка надала до суду першої інстанції консультативне заключення лікаря офтальмолога Медичного центру ПП «Клініка мікрохірургії ока Медікус-Чернівці» від 30 березня 2018 року, яким ОСОБА_3 встановлено діагноз: міопія легкого ступеня зі спазмом акомодації обох очей (а.с.55).

У зв'язку з цим захворюванням позивачка понесла додаткові витрати на дитину, які пов'язані з медичним обслуговуванням, придбанням окулярів, що коригують зір тощо.

Зокрема, позивачкою надано замовлення аналізів в лабораторії Сінево вартістю 510 грн (а.с.9), талони підтвердження лікування в Медичному центрі ПП «Клініка мікрохірургії ока Медікус-Чернівці» вартістю 400 грн (а.с.11) та вартістю 3800 грн (а.с.56), накладну від 12 вересня 2017 року про придбання небулайзера вартістю 1220 грн (а.с.58), товарний чек про придбання окулярів, що коригують зір з оптичними лінзами вартістю 1180 грн (а.с.59).

Наявним у справі доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку та з урахуванням всіх обставин у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення указаних витрат на дитину понесених позивачкою, як додаткових, оскільки вони зумовлені негативними фактами (хворобою ОСОБА_3.).

Разом з тим, вимоги про стягнення з відповідача коштів на додаткові витрати на дитину позивачка обґрунтувала також відвідуванням дитиною Чернівецького обласного молодіжної громадської організації «Федерація Карате-До» - «Клуб Лідер», з довідки якого вбачається, що ОСОБА_3 є спортсменом даного клубу з січня 2016 року, загальна вартість щомісячних благодійних внесків складає 7200 грн (а.с.10).

Проте указані витрати у спірному випадку не відносяться до таких, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини).

Крім того, позивачкою не доведено фактичне понесення таких витрат, а довідка видана президентом даного клубу не може бути належним доказом такої сплати.

Отже, рішення суду першої інстанції в частині розміру додаткових витрат, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1., підлягає зміні: з відповідача слід стягнути додаткові витрати у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 серпня 2018 року в частині стягнення додаткових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 2000 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 5 грудня 2018 року

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.Н. Лисак

І.М. Литвинюк