ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Чернівці

Справа №720/65/15-ц

Чернівецький апеляційний суд у складі суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Ковальчук Н.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення заборгованості та збільшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3, на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 липня 2018 року, (головуючий у 1-й інстанції Дутка М.С.),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення заборгованості та збільшення розміру аліментів.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 липня 2018 року з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн щомісячно до досягнення нею повноліття.

Вказувала, що прожитковий мінімум на дитину збільшився, значно зросли затрати на витрати на харчування, одяг тощо, а її матеріальне становище погіршилося, стягуваного розміру аліментів є недостатньо для забезпечення належного рівня життя дітей.

Просила змінити спосіб стягнення та збільшити розмір аліментів з 450 грн щомісячно на дитину на ? частки від заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

____________________________________________________________________

Провадження 22ц/822/40/18 Категорія 50

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 липня 2018 року позов задоволено.

Змінено спосіб стягнення аліментів та збільшено розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з твердої грошової суми на частку від заробітку (доходу), а аме з розміру 450 грн на ? частку від заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 лютого до повноліття дитини.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн 80 коп. на рахунок спеціального фонду державного бюджету України.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині збільшення розміру аліментів та дати стягнення такого розміру, ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з'ясуванням усіх фактичних обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Посилається на те, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням вимог ст.ст. 182, 192 СК України, без урахування того, що він не працює, не має постійної роботи. Натомість позивачем не доведено погіршення її матеріального чи зміну сімейного стану, як і відсутні докази покращення матеріального стану відповідача.

Просить скасувати рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 липня 2018 року в частині задоволення позову про збільшення розміру аліментів та їх стягнення, починаючи з 27 лютого 2018 року (дня звернення до суду).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ураховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, тобто ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції повністю не відповідає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 ст. 180, ч. 1, 2 ст. 182, ч.1 ст. 192 СК України та виходив з доведеності обставин, з якими ч. 1 ст. 192 СК України пов'язує зміну розміру аліментів, спроможності відповідача сплачувати аліменти у розмірі 1/4 усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З висновком суду першої інстанції в частині визначеного розміру аліментів, які підлягають стягненню, апеляційний суд погоджується, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 липня 2018 року з відповідача стягуються аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 450 грн щомісячно до досягнення нею повноліття.

ОСОБА_2 на даний час не працює, є працездатним, інших осіб на утриманні не має.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Частинами 2, 3 ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Положеннями ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.141 СК України та Конвенції з прав дитини, батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, не залежно від того чи перебувають вони у шлюбі між собою, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів своєї дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.

Згідно з ч.1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом з врахуванням обставин, викладених у ч.1 ст.182 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 12, ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов'язок по доведенню обставин покладається на сторони.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 2018 рік установлено прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 р. - 1860 грн., з 1 липня - 1944 грн., з 1 грудня - 2027 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення способу стягнення аліментів у розмірі 1/4 від усіх доходів, оскільки з такою вимогою звернулася позивачка до суду.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що розмір аліментів не може бути меншим 50 % прожиткового мінімуму, на дитину відповідно віку, яка фактично тотожна розміру, яку відповідач згідний сплачувати.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що він не працює та не має доходів, оскільки зазначене не є підставою для звільнення його від обов'язку сплати аліментів у належному розмірі. Відповідач не надав доказів про те, що він за станом здоров'я не може працювати та утримувати свої неповнолітніх дітей.

З урахуванням постійного зростання цін на продукти харчування, ліки та речі першої необхідності, вказаний прожитковий мінімум забезпечує лише мінімальні потреби дитини.

Визначений судом розмір аліментів з урахуванням знецінення коштів внаслідок інфляції, постійного подорожчання усіх груп товарів для дітей не є надміру високим і відповідає інтересам та потребам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку держави. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні «М.С. проти України» повторює, що існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї того, що в усіх рішеннях щодо дітей мають переважати їхні найкращі інтереси (див. справу «Нойлінгур і Шурук», №41615/07, 6 липня 2010 року, і «Х проти Латвії», заява №27853/09, ЄСПЛ 2013 р.). Найкращі інтереси дитини, залежно від їхнього характеру і серйозності, можуть переважати інтереси батьків (див. справу «Сахін проти Німеччини», заява №30943, ЄСПЛ 2003 VІІІ).

Доводи апеляційної скарги висновків суду в частині збільшення розміру аліментів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Разом з тим, суд першої інстанції при винесенні рішення про зміну способу стягнення та розміру аліментів не врахував, що таке стягнення проводиться з дня набрання рішенням законної сили, а не з дня подачі позову до суду.

Так, згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

На підставі наведеного, рішення суду в частині визначення початку періоду стягнення аліментів слід змінити. У решті рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 липня 2018 року в частині визначення початку періоду стягнення аліментів змінити.

Присуджені аліменти стягувати, починаючи з дня набрання рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 2 липня 2018 року законної сили.

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 4 грудня 2018 року.

Головуючий

Судді: