ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 р. Справа № 440/3186/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В. ,  Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення  Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Головко А.Б.) від 01.09.2023 по справі № 440/3186/23

за позовом        ОСОБА_1        

до       Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області                   

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №164050001920 від 24 лютого 2023 року, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового та страхового стажу роботи;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ з 06 січня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу наступні періоди: 01.09.1983-10.05.1984; 14.05.1986-30.06.1988 - навчання в Полтавському нафтовому геологорозвідувальному технікумі; 11.05.1984-13.05.1986 - проходження строкової військової служби; 02.09.1988-10.01.1990 - робота на посаді моториста бурових установок 5 розряду в Східно-Мегіонській нафторозвідувальній експедиції; 01.01.1995-28.11.1995 - робота на посаді помічника бурильника 5 розряду капітального ремонту свердловин в Акціонерному товаристві закритого типу «Руско-нафта»; 14.12.1995-30.11.1999 - робота на посаді бурильника 6 розряду в цеху підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин в Акціонерному товаристві «Кондпетролеум» нафтогазодобуваючого управління «Талінскнафта»; 01.12.1999-16.03.2001 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху підвищеної нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин у Відкритому акціонерному товаристві «ТНК-Нягань» Нафтогазодобуваючого управління «Талінскнафта»; 17.03.2001-16.07.2002 - робота на посаді бурильника по капітальному ремонту свердловин 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин №2 в ТОВ «Управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин»; 01.03.2006-28.12.2007 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин по 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин в ТОВ «КНГ-СЕРВІС»; 05.03.2008-11.01.2011 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин у ВАТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин»; 01.03.2011-10.05.2016 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 7 розряду в цеху капітального ремонту свердловин в АТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин»; 17.05.2016-10.06.2017 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху підземного і капітального ремонту свердловин в ЗАТ «КамРемСервіс».

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у зв`язку досягненням пенсійного віку та за наявності достатнього для цього страхового та пільгового стажу набув право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2. З метою реалізації права на пенсійне забезпечення звернувся до відповідача із заявою про призначення відповідного виду пенсії, однак відповідач за результатами розгляду такого звернення протиправно не зарахував до страхового та пільгового стажу позивача окремі періоди його роботи та прийняв рішення, яким відмовив у задоволенні вимог заявника.  Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення, позивач звернувся до суду.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 164050001920 від 24.02.2023 р.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.02.2023 р. з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області подано апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг позивач посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норма матеріального та процесуального права.

Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції не в повній мірі захистив права позивача, оскільки за умови встановлення судом незаконності не включення відповідачем відповідних періодів праці позивача до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, у відповідача відсутня можливість прийняти те чи інше рішення, оскільки наслідком рішення є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача, а саме, рішення про призначення та виплату пільгової пенсії за віком. На думку скаржника, такі дії суду не будуть втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Відповідач, Головне  управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про їх обґрунтованість, оскільки з 01 січня 2023 року у зв`язку з припиненням російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсії громадянам, які працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV, при цьому до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації до 31.12.1991 року у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Крім того, для зарахування періодів роботи на території російської федерації до страхового стажу необхідного підтвердити сплату страхових внесків підприємством, в якому здійснювалась трудова діяльність. Таким чином, оскільки надані позивачем до управління документи не можуть слугувати підставою для призначення пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлялись.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №164050001920 від 24.02.2023 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Позивач, не погоджуючись із таким рішенням відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Задовольнивши частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.В зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.02.2023 року з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідностатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включаєправо на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року /далі - Закон №1058-IV .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону №1058-IVна пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 4  ст. 24 Закону № 1058-IV  визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Під час розгляду справи встановлено, що у спірному рішенні відповідачем визначено страховий стаж позивача 12 років 10 місяців 01 день та пільговий стаж 04 роки 06 місяців 12 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - періоди навчання з 01.09.1983 по 30.06.1988, оскільки навчання перетинається з періодами військової служби; - періоди роботи з 01.01.1995 по 28.11.1995, з 14.12.1995 по 30.11.1999, з 01.12.1999 по 16.03.2001, з 17.03.2001 по 16.07.2002, з 01.03.2006 по 28.12.2007, з 05.03.2008 по 11.01.2011, з 01.03.2011 по 10.05.2016, з 17.05.2016 по 10.06.2017 згідно трудової книжки НОМЕР_1 з посиланням на Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року". До пільгового стажу не зараховано періоди роботи в Російській Федерації, оскільки документи, необхідні для призначення пенсії, враховуються у разі проставлення апостиля. Крім того, для зарахування періодів роботи на території Російської Федерації до страхового стажу необхідного підтвердити сплату страхових внесків підприємством, в якому здійснювалась трудова діяльність.

Перевіряючи обґрунтованість вказаного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (ст. 4 Закону № 1058-IV).

Згідно зі     статтею 19 Закону України “Про міжнародні договори України” чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка підписана в тому числі Україною та рф, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 вказаної Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф     про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14 січня 1993 року, передбачено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Статтею 7 даної Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Отже, при призначенні пенсії за законодавством України враховується набутий стаж та заробіток (дохід), з якого сплачено відповідну суму страхового внеску.

Частиною 2 статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Суд зауважує, що Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22.01.1993" від 01.12.2022 № 2783-IX набрав чинності 23.12.2022, а тому посилання відповідача на зазначений закон як на підставу для незарахування до спеціального (пільгового) трудового стажу позивача стажу роботи упродовж з 01.01.1995 по 08.04.1996 набутого в рф, суд вважає хибними.

Слід звернути увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової документації.

Відповідно до статті 62 Закону України  "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII),  основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній /далі - Порядок №637/.

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених положень вбачається, що страховий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності - встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що в трудовій книжці у хронологічному порядку містяться записи про трудову діяльність позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, рішення суб`єкта владних повноважень мають відповідати критерію обґрунтованості, який вимагає від останнього враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що згідно ст. 101 Закону №1788-XII, органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3ст. 44 Закону № 1058-IV).

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку наявності сумнівів з приводу наданих позивачем документів, відповідач не був позбавлений встановленого законом права вчинити відповідні дії щодо проведення їх перевірки.

Згідно до частини 1 статті 7 Закону № 1058-V, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом.

За результатами судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем, застрахованою особою, своїх прав, передбачених Законом №1058-V.

Відповідач, маючи сумніви щодо достовірності записів у трудовій книжці позивача не надав останньому допомоги в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії.

Колегія суддів зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в цьому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно з положеннями статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.

Тобто в розрізі цієї справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів сплати позивачем страхових внесків за спірні періоди роботи колегія суддів зазначає, що чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця. Сам факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується записами в трудовій книжці.

Будь-яких доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів рф з вини позивача в суду немає.

Відповідно до ч. 2  ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Відповідачем жодних доказів на підтвердження правомірності власних дій (бездіяльності), які є предметом оскарження, надано не було.

Як встановлено частиною 1  статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у спірних правовідносинах дійшов передчасного висновку про відмову позивачу у призначенні пенсії, а тому оскаржуване рішення органу Пенсійного фонду є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу заявлених позивачем вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ з 06 січня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу наступні періоди: 01.09.1983-10.05.1984; 14.05.1986-30.06.1988 - навчання в Полтавському нафтовому геологорозвідувальному технікумі; 11.05.1984-13.05.1986 - проходження строкової військової служби; 02.09.1988-10.01.1990 - робота на посаді моториста бурових установок 5 розряду в Східно-Мегіонській нафторозвідувальній експедиції; 01.01.1995-28.11.1995 - робота на посаді помічника бурильника 5 розряду капітального ремонту свердловин в Акціонерному товаристві закритого типу «Руско-нафта»; 14.12.1995-30.11.1999 - робота на посаді бурильника 6 розряду в цеху підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин в Акціонерному товаристві «Кондпетролеум» нафтогазодобуваючого управління «Талінскнафта»; 01.12.1999-16.03.2001 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху підвищеної нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин у Відкритому акціонерному товаристві «ТНК-Нягань» Нафтогазодобуваючого управління «Талінскнафта»; 17.03.2001-16.07.2002 - робота на посаді бурильника по капітальному ремонту свердловин 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин №2 в ТОВ «Управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин»; 01.03.2006-28.12.2007 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин по 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин в ТОВ «КНГ-СЕРВІС»; 05.03.2008-11.01.2011 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин у ВАТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин»; 01.03.2011-10.05.2016 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 7 розряду в цеху капітального ремонту свердловин в АТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин»; 17.05.2016-10.06.2017 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху підземного і капітального ремонту свердловин в ЗАТ «КамРемСервіс», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1 розділу IV "Приймання, оформлення і розгляд документів" Порядку №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що пенсія призначається за результатами розгляду і аналізу всіх наданих документів, у разі дотримання особою всіх умов призначення пенсії, зокрема, щодо стажу та пенсійного віку тощо.

Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв`язку зі статтями 2,5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав (постанова Верховного Суду від 21.07.2020 року по справі №823/176/17).

Здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керуються тими нормами, які визначає законодавець.

Таким чином, дії суб`єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функції даного суб`єкту.

Оскільки питання призначення/перерахунку позивачу пенсії віднесено до виключної компетенції відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ з 06 січня 2021 року, зарахувавши до пільгового стажу наступні періоди: 01.09.1983-10.05.1984; 14.05.1986-30.06.1988 - навчання в Полтавському нафтовому геологорозвідувальному технікумі; 11.05.1984-13.05.1986 - проходження строкової військової служби; 02.09.1988-10.01.1990 - робота на посаді моториста бурових установок 5 розряду в Східно-Мегіонській нафторозвідувальній експедиції; 01.01.1995-28.11.1995 - робота на посаді помічника бурильника 5 розряду капітального ремонту свердловин в Акціонерному товаристві закритого типу «Руско-нафта»; 14.12.1995-30.11.1999 - робота на посаді бурильника 6 розряду в цеху підвищення нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин в Акціонерному товаристві «Кондпетролеум» нафтогазодобуваючого управління «Талінскнафта»; 01.12.1999-16.03.2001 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху підвищеної нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин у Відкритому акціонерному товаристві «ТНК-Нягань» Нафтогазодобуваючого управління «Талінскнафта»; 17.03.2001-16.07.2002 - робота на посаді бурильника по капітальному ремонту свердловин 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин №2 в ТОВ «Управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин»; 01.03.2006-28.12.2007 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин по 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин в ТОВ «КНГ-СЕРВІС»; 05.03.2008-11.01.2011 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху капітального ремонту свердловин у ВАТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин»; 01.03.2011-10.05.2016 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 7 розряду в цеху капітального ремонту свердловин в АТ «Білоруське управління по підвищенню нафтовіддачі пластів і капітальному ремонту свердловин»; 17.05.2016-10.06.2017 - робота на посаді бурильника капітального ремонту свердловин 6 розряду в цеху підземного і капітального ремонту свердловин в ЗАТ «КамРемСервіс».

В зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 17.02.2023 року з урахуванням висновків суду.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги позивача з приводу визначення судом неналежного та неефективного способу захисту порушених прав позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області  залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2023 по справі №440/3186/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош

Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк  З.Г. Подобайло