Справа № 126/715/18

Провадження № 22-ц/801/151/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Губко В.І.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 рокуСправа № 126/715/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач),

суддів: Денишенко Т.О., Рибчинського В.П.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач : ОСОБА_4,

розглянув у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 14.09.2018 року, ухвалене у складі судді Губко В.І., дата складання повного тексту рішення відсутня, -

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що 25.11.1994 року вона з відповідачем уклала шлюб, який був зареєстрований виконкомом Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області, актовий запис № 35. Від шлюбу у неї з відповідачем дітей немає.

Водночас, від попереднього шлюбу у позивачки є двоє дітей : син ОСОБА_5, 1985 р.н., та син ОСОБА_6, 1990 р.н.. Після реєстрації шлюбу відповідач усиновив сина ОСОБА_7. Діти є повнолітніми і проживають окремо.

08.08.2015 року шлюб між сторонами розірвано.

У 2000 році позивач важко захворіла та довгий час проходила курс лікування, а 11.05.2016 року при повторному огляді їй було встановлено безтерміново другу групу інвалідності по причині загального захворювання, про що свідчить довідка МСЕК серія 12 ААА № 321453. Зазначає, що їй призначена пенсія по інвалідності в сумі 1452 грн.

Вказує, що вона змушена періодично проходити курс лікування у медичних закладах, постійно витрачати кошти на придбання медичних препаратів, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги. Проте, її діти позбавленні можливості надавати їй матеріальну допомогу через відсутність роботи та заробітку.

Відповідач працює водієм шкільного автобуса у Флоринській ЗОШ І-ІІІ ступенів і його середньомісячний заробіток становить 3723 грн., однак відповідач не надає їй ніякої матеріальної допомоги.

Виходячи з наведеного, положень статей 75, 76, 77, 79, 80 СК України, ОСОБА_3 просила суд щомісячно стягнути на її користь аліменти у твердій грошовій сумі 1000 грн. з ОСОБА_4 на її утримання.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 14.09.2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання як непрацездатної особи, інваліда ІІ групи, в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 19.03.2018 року протягом строку інвалідності.

Стягнуто з ОСОБА_4 704,80 грн. судового збору на користь Державної судової адміністрації України.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, можливість надавати допомогу на утримання позивача, яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного лікування. При цьому, суд виходив з того, що позивачка отримує пенсію, яка забезпечує її прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, однак не дозволяє отримувати належне лікування через брак коштів на придбання ліків. Суд також взяв до уваги те, що 1000 грн., яку просить стягнути позивач з відповідача, враховуючи його розмір заробітної плати, може бути непомірним тягарем та значно погіршити матеріальне становище відповідача, а тому з урахуванням принципів розумності, співмірності та пропорційності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача у розмірі 400 грн. щомісячно.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що додані до позовної заяви документи належним чином не засвідчені та не зазначається де знаходяться оригінали. Докази, які покладені судом першої інстанції в основу рішення, відповідачу не були відомі, їх копії він не отримував.

Зазначає, що позивач має дохід також від здачі в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, проте суд першої інстанції у задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача доказів відмовив, чим було позбавлено можливості дослідити дійсні доходи та матеріальний стан позивача.

На момент подачі позову прожитковий мінімум для непрацездатних осіб складав 1373 грн, тоді як розмір пенсії по інвалідності ОСОБА_3 складає 1452 грн. Сам факт непрацездатності бувшої дружини не зумовлює виникнення у бувшого чоловіка обов'язку надання їй тримання. Доказів того, що позивач є такою, що потребує матеріальної допомоги позивач суду не надала.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом частини першої, четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

У справі встановлено, що 25.11.1994 року сторони уклали шлюб, який був зареєстрований виконкомом Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області, актовий запис № 35.

08.08.2015 року шлюб між сторонами розірвано /а.с. 4/.

У справі також вставнолено, що 11.05.2016 року при повторному огляді позивача їй було встановлено безтерміново другу групу інвалідності по причині загального захворювання, про що свідчить довідка МСЕК серія 12 ААА № 321453 /а.с. 15/.

Відповідно до довідки Управління ПФУ Бершадського об'єднаного управління ПФУ вих. № 397/03-20 від 13.02.2018 року ОСОБА_3 отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1452 грн. /а.с. 14/.

Згідно з довідкою Відділу освіти, фізичної культури та спорту Бершадської районної державної адміністрації від 20.02.2018 року № 01-17/316 середньомісячний заробіток ОСОБА_4, який працює водієм шкільного автобуса Флоринської ЗОШ І-ІІІ ступенів становить 3723 гривні, без вирахування всіх податків і зборів /а.с. 17, 28/.

Відповідно до довідки Бершадської окружної лікарні інтенсивного лікування вих № 186 від 24.01.2018 року ОСОБА_3 знаходиться на диспансерному обліку у лікаря-хірурга у зв'язку з захворюванням : Післяфлебітичний синдром обох нижніх кінцівок, виразково-больова форма. Являється інвалідом ІІ групи з приводу даного захворювання. За станом здоров'я потребує постійного медикаментозного амбулаторного лікування та диспансерного спостереження /а.с. 18/.

Відповідно до довідки Бершадської окружної лікарні інтенсивного лікування вих № 1542 від 26.06.2018 року ОСОБА_3 знаходиться на диспансерному обліку у лікаря травматолога-ортопеда Бершадської ОЛІЛ з діагнозом : Фіброзний анкілоз лівого гомілковоступневого суглобу в функціонально незручному положенні. ПТФС обох нижніх кінцівок, набрякова виразкова форма. Потребує медикаментозного та оперативного лікування /а.с. 60/.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, можливість надавати допомогу на утримання позивача, яка є інвалідом ІІ групи та потребує постійного лікування. При цьому, суд зазначив, що позивачка отримує пенсію, яка забезпечує її прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, однак не дозволяє отримувати належне лікування через брак коштів на придбання ліків. Суд також взяв до уваги те, що 1000 грн., яку просить стягнути позивач з відповідача, враховуючи його розмір заробітної плати, може бути непомірним тягарем та значно погіршити матеріальне становище відповідача, а тому з урахуванням принципів розумності, співмірності та пропорційності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача у розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 19.03.2018 року протягом строку інвалідності.

Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, зробленим за неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Право на утримання після розірвання шлюбу регламентується статтею 76 СК України, за змістом якої розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу; після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу; особа має право на утримання і тоді, коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.

Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть призначатися за наявності юридичних складових - сукупності певних умов, зокрема: перебування у зареєстрованому шлюбі або після розірвання шлюбу - якщо особа стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу, а також коли вона стала інвалідом після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу; непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового мінімуму рівень матеріального забезпечення.

Таким чином право на утримання (аліменти) має зазначена вище непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-3066цс15 та від 16 серпня 2017 року у справі № 6-1111цс17, постанові Верховного Суд від 18 жовтня 2018 року у справі № 161/16931/16-ц.

За змістом частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини першої, другої статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

У справі встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі 1452 гривні, її доходи забезпечують їй прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність (станом на 01.2018 року становить 1378 грн. відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), вона на час розгляду справи не є платником аліментів, утримання з її пенсії не проводяться.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не дав правової оцінки аргументам відповідача про те, що позивач має у власності земельну ділянку (пай) сільськогосподарського призначення, яка передана позивачем в оренду, за що вона отримує дохід у вигляді орендної плати /а.с.46/. Також у позивача є двоє повнолітніх дітей, які є працездатного віку і можуть надавати їй матеріальну допомогу /а.с. 26 зворотна частина/. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу й на те, що позивачем всупереч частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України не доведено, що вона потребує матеріальної допомоги та в якому саме розмірі, а також те, що отриманий нею розмір пенсії не достатній для забезпечення її потреб на лікування.

Надані позивачем довідки Бершадської окружної лікарні інтенсивного лікування про те, що вона знаходиться на диспансерному обліку у лікаря у зв'язку з захворюванням та за станом здоров'я потребує постійного медикаментозного амбулаторного, оперативного лікування та диспансерного спостереження, не містять, як і інші медичні документи, надані позивачем /а.с. 5-13, 54-59/, відомостей про те, який саме розмір витрат необхідний їй для лікування.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що правових підстав для часткового задоволення позову у суду першої інстанції не було, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до пункту 4 частини другої статті 376 ЦПК України з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову через недоведеність позовних вимог позивачем.

Докази подані апелянтом, як додаток до заяви від 05.12.2018 року колегією суддів не приймаються у відповідності до частини восьмої статті 83 ЦПК України та оцінка цим документам не надається.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, статтями 76, 80 СК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 14.09.2018 року у даній справі скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Підпис Л. О. Голота

Судді Підпис Т. О. Денишенко

Підпис В. П. Рибчинський

Згідно з оригіналом

Головуючий суддя Л. О. Голота

Повний текст постанови складено 05.12.2018 року.