ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2018 р. Справа№ 910/7086/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: згідно протоколу судового засідання від відповідача: згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

на рішенняГосподарського суду Києва від 26.10.2017

від26.10.2017

суддя Демидов В.О.

повний текст складений31.10.2017

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал", м. Київ

доДержавного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ

простягнення 6 171 361 грн. 24 коп.

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" про стягнення заборгованості за договором поставки № ЦХП-14-00314-01 від 16.01.2014 у розмірі 6 171 361 грн. 24 коп., з яких: 4 035 364 грн. 89 коп. - основний борг, 254 291 грн. 12 коп. - 3% річних та 1 881 705 грн. 23 коп. - інфляційні втрати ( т. 1, а.с. 7-9).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право вимоги до державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" за договором поставки № ЦХП-14-00314-01 від 16.01.2014 на підставі договору купівлі-продажу прав грошових вимог, які продаються підприємством - банкрутом від 28.03.2017.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" не виконало свої грошові зобов'язання в частині розрахунку за вартість поставленого товару за договором поставки № ЦХП-14-00314-01 від 16.01.2014, що призвело до виникнення заборгованості, у зв'язку з чим позивач набув право здійснити нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу.

Оскільки державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" самостійно не погашено борг, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду із даним позовом.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" проти позову заперечувало, посилаючись на необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача належними доказами. Зокрема, державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" зазначало про те, що ним не надавалося будь-яких згод на передання (відступлення) права вимоги відповідно до п. 12.4 договору поставки від 16.01.2014 №ЦХП-14-00314-01, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення даного позову відсутні. Окрім того, у позивача відсутній оригінал договору поставки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/7086/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" суму основного боргу у розмірі 4 035 364 грн. 89 коп., 3 % річних у розмірі 254 291 грн. 12 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 881 705 грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 92 570 грн. 42 коп. ( т. 1, а.с. 297-304).

Місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст. ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. ст. 525-527, 530, 599, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. ст. 4-3, 33-35, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваного судового рішення), зазначав наступне:

- відповідачем не спростовано факт поставки йому обумовленої договором № ЦХП-14-00314-01 від 16.01.2014 продукції;

- у судовому порядку було внесено зміни до п. 2.3 договору № ЦХП-14-00314-01 від 16.01.2014 та специфікації №1 до нього, згідно з якими скориговано загальну вартість поставки товару та кількість товару у специфікації №1;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі № 910/4878/15-г було затверджено мирову угоду між стороанми договору, за умовами якої визначено нові ціни на дизельне паливо, в тому числі на паливо, яке вже було поставлено відповідачу і на виконання цієї ухвали по кожній поставці було складено акти коригування ціни нафтопродуктів;

- з 07.04.2015 у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату вартості поставки на загальну суму 6 190 289 грн. 37 коп., з яких було сплачено лише 2 154 924 грн. 48 коп. Борг становив 4 035 364 грн. 89 коп.;

- від товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" позивач отримав право грошової вимоги у розмірі 4 035 364 грн. 89 коп. до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач", яке виникло на підставі договору поставки № ЦХП-14-00314-01 від 16.01.2014;

- оскільки матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача за поставлений товар складає 4 035 364 грн. 89 коп., вказана сума боргу підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням інфляційної складової боргу та 3% річних.

27.12.2017 на виконання зазначеного судового рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ ( т.2, а.с. 57).

28.12.2017 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просив суд замінити сторону (боржника) у виконавчому провадженні з державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на його правонаступника публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" ( т. 2, а.с. 63-64).

Вказана заява обґрунтована тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" прийнято рішення про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", 100% акцій якого закріплюється в державній власності на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття. До переліку зазначених підприємств увійшло і державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2018 замінено сторону виконавчого провадження у справі № 910/7086/17 з державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" ( т. 2, а.с. 89-85)ю

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 задоволено апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва". Скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.01.2018 у справі № 910/7086/17 та прийнято нове рішення, яким заяву позивача про заміну сторони виконавчого провадження залишено без задоволення ( т. 2, а.с. 192-199).

В подальшому позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про заміну сторони виконавчого провадження (боржника у виконавчому документі), в якій просив замінити сторону (боржника) у справі № 910/7086/17 з державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на його правонаступника публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" ( т. 3, а.с. 53-55).

Вимоги заяви обґрунтовані тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100% акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до вказаної постанови. У даному додатку затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", до складу яких входить божник у даній справі - державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач". Оскільки назване підприємство увійшло до переліку підприємств та установ, правонаступником яких є публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" та державна реєстрація якої здійснена 21.10.2015, то відповідно існують підстави для заміни боржника - державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на його правонаступника - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Крім того, позивач посилався на наявність підписаного зведеного передавального акту від 06.08.2015 та заключного передавального акту від 01.12.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018, у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження (боржника у виконавчому документі) у справі № 910/7086/17 відмовлено ( т. 3, а.с. 140-144, 194-201).

Постановою Верховного Суду від 20.09.2018 ( т. 3, а.с. 203-213) було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №910/7086/17. Ухвалено нове рішення, яким заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" про заміну сторони виконавчого провадження (боржника у виконавчому документі) задовольнити. Здійснено заміну сторони (боржника) у справі № 910/7086/17 з державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" на публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (надалі - Залізниця, відповідач).

В названій постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив наступне:

- згідно чинного цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб, перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи, відбувається на підставі передавального акту, в якому про це має бути чітко зазначено;

- Відповідно до зведеного передавального акту від 06.08.2015, затвердженого Міністром інфраструктури України, голова та члени комісії з утворення Залізниці, створеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", склали цей акт та підтвердили вартість і склад активів та зобов'язань. До переліку юридичних осіб, правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків яких після реорганізації шляхом злиття переходить до Залізниці, внесено і державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", підпис голови комісії з реорганізації якого міститься в даному акті. Таким чином, у зведеному передавальному акті визначено склад активів та зобов'язань, які переходять до Залізниці, зокрема, й від державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", майно якого також було одним із джерел формування статутного капіталу Залізниці;

- згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" перебуває в стані припинення, запис про припинення в реєстрі відсутній. У вказаному реєстрі також містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є Залізниця, серед яких зазначено й державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач". Водночас, дані про юридичних осіб, настання правонаступництва яких пов'язано з певними обставинами (згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника) наведено в інформації про здійснення зв'язку з юридичною особою Залізницею, однак, серед цих юридичних осіб державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" не зазначено;

- Залізниця є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, зокрема, державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", і як наслідок, до Залізниці перейшли всі права та обов'язки державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" за договорами поставки, укладеними з третіми особами.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (надалі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/7086/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані наступним:

- місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим висновки, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи;

- поза увагою суду залишилися передавальні акти, які підтверджують перехід прав та обов'язків по кожному з поручителів, з метою встановлення моменту переходу та обсягу переданих прав і обов'язків, в тому числі і щодо спірних правовідносин;

- судом не враховано заяву державного підприємства «Укрзалізничпостач» № ЦХП-20/2336 від 22.06.2015 про зарахування зустрічних вимог в порядку ст. 601 ЦК України, згідно з якою було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог між державним підприємством «Укрзалізничпостач» та товариством з обмеженою відповідальністю «Перша паливна компанія»;

- не в повному обсязі встановлені судом обставини не дають можливості дійти однозначного висновку про наявність або відсутність правонаступництва публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» за правами та обов'язками підприємств залізничного транспорту за спірними правовідносинами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2018 (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) було відкрито апеляційне провадження у справі № 910/7086/17 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/7086/17 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.12.2018.

26.11.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" надійшли пояснення у справі.

28.11.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт-без змін.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів відповідача, наголошуючи на їх безпідставності, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зокрема, позивач зазначав, що загалом доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/7086/17.

На думку позивача, доводи скаржника по суті є аналогічними тим, яким вже було надано оцінку під час перегляду ухвал місцевого господарського суду, винесених у даній справі, щодо заміни сторони виконавчого провадження його правонаступником.

03.12.2018 на електронну адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" надійшло клопотання.

Щодо поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Морган Кепітал" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) - частина перша ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів.

Пунктом 1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Держаної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013, документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Однак, надіслане електронною поштою клопотання електронного цифрового підпису не містить, в зв'язку з чим не є офіційним документом та не приймається до уваги судом апеляційної інстанції.

В судовому засіданні уповноваженні представники скаржника підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просили суд скаргу задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/7086/17 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України) визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність клопотань про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, 16.01.2014 між державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" (надалі - замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" (надалі - постачальник) було укладено договір поставки № ЦХП-14-00314-01 (надалі - договір поставки).

За умовами договору поставки (п.п. 1.1, 2.3) постачальник зобов'язується поставити, а замовник прийняти та оплатити паливо рідинне та газ; оливи мастильні (дизельне паливо, яке відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 або ДСТУ 3868-99), назване у подальшому "товар", найменування, марка та кількість якого вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах що викладені у цьому договорі. Сторони планують за цим договором поставити товар на суму 1 093 500 000 грн., крім того, ПДВ 20% - 218 700 000 грн., на загальну суму 1 312 200 000 грн.

Текст договору, будь-які матеріали, інформація та відомості, які стосуються договору, є конфіденційними і не можуть передаватись третім особам без письмової згоди іншої сторони договору (п.11.1 договору поставки).

В п.п. 12.2, 12.4 договору поставки передбачено, що термін його дії встановлюється з моменту його підписання обома сторонами до 31.12.2014, а в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника - до повного виконання. Права та обов'язки за цим договором можуть бути передані (відступлені) сторонами третім особам лише за взаємною письмовою згодою сторін.

На виконання умов договору поставки товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" було здійснено кілька поставок товару, а саме:

- 04.07.2014 поставлено 2 032,43 тон товару вартістю партії товару - 31 132 762 грн. 75 коп., про що свідчать акт № 239 від 04.07.2014 прийому-передачі товару до договору № ЦХП-14-00314-01 від 16.01.2014 та залізничні накладні № 44295293, № 44294692, № 44294585, № 44294833, № 44295095, № 44294940, № 44294981, № 44296291, № 44294130, № 44295772, № 4429478, № 44295046, № 44295632, № 44294361, № 44294247, № 44295509, № 44301190, № 44301331, № 44301315, № 44301307, № 44301281, № 44301273, № 44301265, № 44301224, 44301356, № 44301497, № 4301513, № 44301547, № 44301562, № 44301554, № 44301588, № 44301208, № 44295574;

- 06.07.2014 поставлено 629,18 тон товару вартістю партії товару - 9 637 779 грн. 24 коп., що підтверджується актом № 240 від 06.07.2014 прийому-передачі товару до договору № ЦХП-14-00314-01 від 16.01.2014 та залізничними накладними № 44319879, № 44319846, № 44319663, № 44319887, № 44319770, № 44319796, № 44319630, № 44319655, № 44319804, № 44319838;

- 22.07.2014 поставлено 62,994 тон товару вартістю партії товару - 964 942 грн. 09 коп., про що свідчать акт № 275 від 22.07.2014 прийому-передачі товару до договору № ЦХП-14-00314-01 від 16.01.2014 та залізнична накладна № 44510170.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" виставило державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач", як замовнику, до сплати рахунки, а саме: № 289 від 04.07.2014 на суму 31 132 762 грн. 75 коп., № 290 від 06.07.2014 на суму 9 637 779 грн. 24 коп., № 329 від 22.07.2014 на суму 964 942 грн. 09 коп.

Однак державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" лише частково розрахувалося за поставлений товар, перерахувавши постачальнику грошові кошти у загальній сумі 41 735 484 грн. 08 коп., з яких: за поставку товару 04.07.2014 відповідач перерахував 24.10.2014 кошти у сумі 14 441 992 грн. 40 коп. та 27.10.2014 - 16 690 770 грн. 35 коп.; за поставку товару 06.07.2014 відповідач оплатив 27.10.2014 кошти у сумі 3 309 229 грн. 65 коп., 30.12.2014 - 3 195 108 грн. 27 коп., 12.05.2015 - 3 133 441 грн. 32 коп.; за поставку товару 22.07.2014 відповідач перерахував 12.05.2015 кошти у розмірі 964 942 грн. 09 коп.

На вирішення Господарського суду міста Києва було передано спір щодо внесення змін до договору поставки.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/8227/14 частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" та внесено зміни до змісту п. 2.3 договору поставки та специфікації №1, згідно з якими визначено, що загальна вартість поставки товару, який планується поставити за договором, складає 1 553 442 343 грн. 67 коп., ПДВ - 310 688 468 грн. 73 коп., а всього на загальну суму 1 864 130 812 грн. 40 коп. Відповідно до специфікації № 1 в новій редакції, кількість товару, який планується поставити складає 92 019,204 тон. на загальну суму 1 759 406 812 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 20% - 293 234 468 грн. 73 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі № 910/4878/15-г було затверджено мирову угоду між товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" та державним підприємством "Укрзалізничпостач", за умовами якої визначено нові ціни на дизельне паливо, в тому числі на паливо, яке вже було поставлено відповідачу. Мировою угодою було затверджено зміст додаткової угоди № 11 до договору поставки і специфікацій 1,5-10, відповідно до якої було визначено нові (скориговані) ціни на пальне.

На виконання вказаної ухвали суду 07.04.2015 сторонами договору поставки по кожній поставці було складено акти коригування ціни нафтопродуктів. Так за актом № 239 від 04.07.2014 вартість товару збільшено на 4 617 672 грн. 81 коп., в тому числі ПДВ 769 612 грн. 13 коп.; за актом № 240 від 06.07.2014 вартість товару збільшено на 1 429 494 грн. 44 коп., в тому числі ПДВ 238 249 грн. 07 коп.; за актом № 275 від 22.07.2014 вартість товару збільшено на 143 122 грн. 12 коп. в тому числі ПДВ - 23 853 грн. 69 коп.

З моменту затвердження судом мирової угоди та складання актів корегування вартості поставок товару, а саме з 07.04.2015 у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату вартості поставки на загальну суму 6 190 289 грн. 37 коп., з яких 12.05.2015 було сплачено 2 154 924 грн. 48 коп. за товар, поставлений за актом № 239 від 04.07.2014, у зв'язку із чим заборгованість відповідача становила 4 035 364 грн. 89 коп.

28.03.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ", як продавцем, та позивачем, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу прав грошових вимог, які продаються підприємством - банкрутом (надалі - договір купівлі-продажу).

За умовами договору купівлі-продажу (п.п. 1.1, 1.3) на умовах цього правочину у відповідності до протоколу про проведення аукціону № 1 від 28.03.2017, складеного організатором аукціону - товарною біржею "Феміда", продавець зобов'язується передати покупцю права грошових вимог від третіх осіб (права вимоги). Опис вимог наведено у додатку №1 до цього договору. Вартість прав вимоги, які є предметом цього договору, визначена шляхом проведення аукціону та згідно з протоколом № 1 становить 77 688 грн. 26 коп.

В додатку № 1 "Опис грошової вимоги" до Договору купівлі-продажу зазначено про те, що за вказаним правочином продається:

- право грошової вимоги у розмірі 10 912 грн. 79 коп. від товариства з обмеженою відповідальністю "АДОНІС КОНСАЛТІНГ", що виникло на підставі договору про купівлю-продаж пального та його відпуск за електронною карткою № 01/03-1/2014 від 01.03.2014 з подальшими змінами та додатками;

- право грошової вимоги у розмірі 4 035 364 грн. 89 коп. від державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач", що виникло на підставі договору поставки № ЦХП-14-00314-01 від 16.01.2014 з подальшими змінами та доповненнями.

Державне підприємство "Укрзалізничпостач" звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МОРГАН КЕПІТАЛ" та товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" про визнання недійсним вищезгаданого договору купівлі-продажу.

Однак рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі № 910/8493/17, яке було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, у задоволенні позову було відмовлено.

За твердженням позивача, право грошової вимоги у розмірі 4 035 364 грн. 89 коп. до державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач", яке виникло на підставі договору поставки з подальшими змінами та доповненнями, було передано позивачу від товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ".

Однак державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач", як замовник, неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання за договором поставки, що призвело до виникнення заборгованості у загальній сумі 4 035 364 грн. 89 коп.

Зважаючи на відмову державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" в добровільному порядку погасити заборгованість, позивач завернувся з даним позовом до суду, в якому, окрім суми основного боргу у розмірі 4 035 364 грн. 89 коп., просив стягнути з відповідача 254 291 грн. 12 коп. 3% річних та 1 881 705 грн. 23 коп. інфляційних втрат.

В ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В ст.ст. 655, 692 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525-527 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов договору поставки, з урахуванням подальших коригувань відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/8227/14 та ухвали Господарського суду міста Києва від 25.03.2015 у справі № 910/4878/15-г про затвердження мирової угоди, державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" було здійснено поставку товару, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами, залізничними накладними та актами коригування, про які зазначалося вище.

Факт поставки товару сторонами не заперечувався.

Водночас державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" (замовник) лише частково розрахувався за поставлений йому товар.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, з моменту затвердження судом мирової угоди у справі № 910/4878/15-г та складання актів корегування вартості поставок товару, тобто з 07.04.2015, у замовника виникло зобов'язання по здійсненню оплати вартості поставки на загальну суму 6 190 289 грн. 37 коп., з яких ним було сплачено лише 2 154 924 грн. 48 коп. Залишок несплачених коштів, тобто борг, складає 4 035 364 грн. 89 коп.

В ст.ст. 76-77 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що заборгованість державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" є меншою або взагалі відсутня ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" та позивачем, останньому було продано, зокрема, право грошової вимоги у розмірі 4 035 364 грн. 89 коп. до державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач", яке виникло на підставі Договору поставки з подальшими змінами та доповненнями.

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним вищевказаного договору купівлі-продажу, але рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі № 910/8493/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, у задоволенні його позову було відмовлено.

В силу ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 у справі № 910/8493/17, є преюдиціальними та не підлягають повторному доведенню під час розгляду справи № 910/7086/17.

Отже, від товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" на підставі договору купівлі-продажу позивач отримав до державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" право грошової вимоги у розмірі 4 035 364 грн. 89 коп., яке виникло на підставі Договору поставки з подальшими змінами та доповненнями.

Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження належного виконання ним умов Договору поставки в частині повного і своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Судом апеляційної інстанції враховано посилання в апеляційній скарзі на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між товариством з обмеженою відповідальністю «Перша паливна компанія» та державним підприємством «Укрзалізничпостач» за заявою останнього № ЦХП-20/2336 від 22.06.2015 в порядку ст. 601 ЦК України. Однак з доданої до апеляційної скарги копії названої заяви вбачається, що остання не містить відміток про її вручення товариством з обмеженою відповідальністю «Перша паливна компанія». Надана в додатках до апеляційної скарги копія фіскального чеку не може бути прийнята судом як доказ надіслання вищезгаданої заяви, оскільки зі змісту чеку неможливо встановити, що саме було надіслано адресату.

Окрім того, в подальшій процедурі банкрутства товариства з обмеженою відповідальністю «Перша паливна компанія» були відсутні відомості про заяву державним підприємством «Укрзалізничпостач» № ЦХП-20/2336 від 22.06.2015, у зв'язку з чим визначення зобов'язань як самого товариства обмеженою відповідальністю «Перша паливна компанія», так його боржників здійснювалося без урахування названої заяви.

Доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано, як і доказів порушення питання щодо зустрічного зарахування вимог між товариством з обмеженою відповідальністю «Перша паливна компанія» та державним підприємством «Укрзалізничпостач» безпосередньо у процедурі банкрутства вказаного товариства.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджувався передавальний акт активів скаржника не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки на час винесення оскаржуваного рішення у даній справі питання щодо правонаступництва державного підприємства «Укрзалізничпостач» не порушувалося. Відповідне питання винило вже на стадії виконання судового рішення у даній справі.

Окрім того, питання щодо правонаступництва та складеного передавального акту досліджувалося Верховним Судом, що знайшло своє відображення у постанові від 20.09.2018, яка є чинною, а тому в даному випадку у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів висновки Верховного Суду або переглядати їх.

Посилання у запереченнях на позов на необхідність отримання погодження державного підприємства «Укрзалізничпостач», як замовника за Договором поставки, на укладення Договору купівлі-продажу грошових вимог між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ» є безпідставним, оскільки названий договір було укладено в процедурі ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ», яка здійснювалася відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», за наслідками проведення аукціону. Тобто, жодного дозволу на укладення вищезгаданого правочину від державного підприємства «Укрзалізничпостач» не було необхідності отримувати, оскільки відчуження майна товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ», як боржника, відбувалося поза волею останнього у примусовому порядку згідно з вимогами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Вказані обставини досліджувалися при розгляді господарської справи № 910/8493/17, предметом розгляду в якій були вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав грошових вимог від 28.03.2017, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ПАЛИВНА КОМПАНІЯ».

Отже, доказів повної або часткової сплати відповідачем боргу у сумі 4 035 364 грн. 89 коп. за поставлений товар не надано, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом в тому, що вимога позивача про стягнення вказаної суми основного боргу є обґрунтованою, не спростованою належними і допустимими доказами, а відтак є такою, що підлягає задоволенню.

В ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту "Укрзалізничпостач" грошового зобов'язання, то нарахування інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

При цьому судом враховано, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За розрахунком позивача, з яким погодився місцевий господарський суд, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 254 291 грн. 12 коп. 3% річних, нарахованих за період з 08.04.2015 до 30.04.2017, та 1 881 705 грн. 23 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 08.04.2015 до 25.04.2017.

Перевіривши вказаний розрахунок нарахувань та період, вказаний позивачем, суд апеляційної інстанції визнав його обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 254 291 грн. 12 коп. 3% річних та 1 881 705 грн. 23 коп. інфляційних втрат, і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі № 910/7086/17 залишити без змін.

3. Справу № 910/7086/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 06.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко