Справа № 344/9076/16-ц

Провадження № 2/344/474/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Татарінової О.А.,

секретаря Бухвак І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_2, ТзДВ «Полонина», про визнання правочинів недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіна М.А. звернулася з позовом до ОСОБА_2, ТзДВ «Полонина», про визнання правочину щодо перерахування грошових коштів та договір банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014 від 13.10.2014р. недійсними. Мотивувала тим, що 10.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_1. Також 10.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено Договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи № НОМЕР_2. 13.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено Договір банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014, відповідно до якого сума вкладу становила 180000грн.

З 21.11.2014 року у ПАТ «ВіЕйБі Банк» було запроваджено режим тимчасової адміністрації, який встановлено у відповідності до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 03.10.2014 року Постановою Правління НБУ від № 631/БТ було заборонено ПАТ «ВіЕйБі Банк», як проблемному банку, проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності вищезазначеною Постановою (тобто до 03.10.2014 року), умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Для виявлення та проведення перевірки правочинів, які укладені ПАТ «ВіЕйБі Банк» з порушенням обмежень, встановлених НБУ, було створено відповідну комісію, за результатами якої було складено акт перевірки операцій за рахунками фізичних осіб, операції за якими призупинені. Згідно даного акту встановлено, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» разом з відповідачами здійснили ряд операцій, в результаті яких збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

13.10.2014 року між ТДВ «Полонина» та ОСОБА_2 було укладено Договір Позики про передачу позикодавцем у власність позичальника грошових коштів у розмірі 180000грн. При цьому, 13.10.2014 року з рахунку № НОМЕР_3, що належить відповідачу ТДВ «Полонина» в ПАТ «ВіЕйБі Банк» було здійснено переказ коштів у розмірі 180000гн. на іменний поточний рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_2 В подальшому, в той же день вказана сума була зарахована на вкладний рахунок № НОМЕР_4 у відповідності до умов Договору банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014 від 13.10.2014 року між банком та ОСОБА_2

У відповідності до спеціального Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може буди меншою 200000грн. В результаті здійснення зазначених операцій збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки ТДВ «Полонина» є юридичною особою. В результаті здійснених правочинів, ОСОБА_5 мала отримати кошти, що належали ТДВ «Полонина» за рахунок Фонду (в тому числі й за рахунок державних коштів). Зазначені обставини свідчать про протиправність дій фізичних осіб та про умисел позачергового отримання коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В зв'язку з цим просила суд визнати недійсним з моменту його вчинення правочин щодо перерахування грошових коштів з рахунку відповідача ТДВ «Полонина» № НОМЕР_3 на іменний поточний рахунок відповідача ОСОБА_2 № НОМЕР_2 в розмірі 180000грн., яке було здійснене 13.10.2014 року, визнати недійсним Договір банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014 від 13.10.2014 року та застосувати до зазначених правочинів наслідки недійсності правочинів.

Представник позивача в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) заявлені вимоги підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Однак в матеріалах справи місьяться письмові пояснення, в якому підтримав позов ПАТ «ВіЕйБі Банк», просив такий задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_2 та ТзДВ «Полонина» - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов заперечив посилаючись на письмові заперечення (а.с.65-68,69-76), зокрема вказав, що ОСОБА_2 був розміщений депозитний вклад під 21,9% річних, що є меншим показником ніж зазначено в згаданій постанові від 03.10.2014 року (залучення коштів фізичних осіб у вересні 2014 року здійснювалься за відсотковими ставками, вищими, ніж по банківській системі, а саме 26,6 % річних при середньобанківських 19,2 % річних). Станом на дату укладення оскаржуваного Договору позики та Договору банківського вкладу вказана постанова не була розміщена ні в ЗМІ, ні на дошках оголошень у відділеннях ПАТ «ВіЕйБі Банку» ні іншим чином не була доведена зокрема до ОСОБА_2 як клієнта банку. Також залишається не зрозумілим яким чином і коли вона була доведена до самого керівництва банку та відділень банку. Позивач зазначає в своїй позовній заяві, що банківська ліцензія в ПАТ «ВіЕйБі Банку» була відкликана тільки 19.03.2015р. постановою Правління НБУ № 188, таким чином станом на 10.10.2014р. та 13.10.2014р. ПАТ «ВіЕйБі Банк» враві був надавати банківські послуги в спосіб передбачений ст 47 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Таким чином оскаржувані Договір позики та Договір банківського вкладу, а також операції, що були вчинені Банком та сторонами оскаржуваних правочинів, відповідають чинному законодавству України, та були вчинені зокрема із дотриманням вимог параграфів 1 та 3 глави 71 Цивільного Кодексу України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про Національний банку України», Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Правління НБУ №492 від 12.11.2013р. Щодо заперечень ТзДВ «Полонина» то зазначив, що позивач просить визнати недійсним правочин щодо перерахування грошових коштів з поточного рахунку відповідача ТзДВ «Полонина» на банківський рахунок що належить відповідачу ОСОБА_2, при цьому не вказуючи, який саме правочин він просить визнати недійсним. За даних обставин можна тільки здогадуватись, що позивач просить визнати недійсним саме Договір позики (між підприємством та його працівником) від 13.10.2014 року, що був укладений між ТзДВ «Полонина» та ОСОБА_2, на суму 180000 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на ст 232 ЦК України - правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним. Проте а ні ПАТ «ВіЕйБі Банк», а ні Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сторонами правочину який позивач просить визнати недійсним не були, так як він укладався між ТзДВ «Полонина» та ОСОБА_2 Таким чином позивач у даній справі не наділений правом заявляти до суду вимогу про визнання такого правочину недійсним. Також позивач посилається на те, що зазначені договори було укладено під час дії обмежень які було встановлено до ПАТ «ВіЕйБі Банк» як до проблемного банку Постановою Правління НБУ № 631/БТ від 03.10.2014 року. Однак вказаною постановою не було заборонено відкриття поточних рахунків в банку та безготівковий перерахунок коштів з поточних рахунків ТзДВ «Полонина» на поточні рахунки та ОСОБА_2 До своєї позовної заяви позивач додає Виписку про перерахування коштів з поточного рахунку ТзДВ «Полонина», де в призначенні платежу зазначено «Переказ коштів зг. договору позики від 13.10.2014 р.». Вказані кошти перераховані з поточного (не депозитного) рахунку ТзДВ «Полонина» на поточний рахунок ОСОБА_2 Того ж дня ці кошти були розміщені ОСОБА_2 на відкритому для неї в банку депозитному рахунку. Саме це на думку позивача є порушенням закону, але якого саме і в чому воно проявляється позивач чітко не зазначає. Вважає, що договір позики між ТзДВ «Полонина» та ОСОБА_2 було укладено з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Сторони є вільними в укладенні договорів та визначенні умов з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оспорювані договора містять усі суттєві умови договору, сторонами узгоджені усі ці умови договору, даний договір підписаний сторонами в добровільному порядку. На час укладення оскаржуваних правочинів у банку не була введена тимчасова адміністрація, не була розпочата процедура ліквідації Банку, а тому і не була відкликана банківська ліцензія, не було рішень судів або будь-яких інших заборон на розпорядження клієнтами відкритими для них рахунками, отже Банк вправі був укладати зазначені договори та вживати заходів щодо їх виконання, і не вправі був відмовляти клієнту в їх укладенні та виконанні. Просив в задоволенні позову відмовити з підстав його необгрунтованості.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено Договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи № НОМЕР_2 (а.с.12).

13.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено договір банківського вкладу на вимогу «Для виплат» № НОМЕР_1 (а.с.11).

13.10.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі Банк» укладено Договір банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014 (а.с.13), відповідно до якого сума вкладу становила 180000грн.

Постановою правління Національного Банку України № 631/БТ від 03 жовтня 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії проблемних та встановлені обмеження щодо його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків (а.с.18-22).

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року № 733 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 123 від 20 листопада 2014 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» і з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 63 від 20 березня 2015 року почато процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку (а.с.29).

Діяльність тимчасової адміністрації та ліквідація банків регулюється Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який набув чинності 22 вересня 2012 року.

Таким чином, з 21 листопада 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку є Фонд.

Частинами 1, 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

13.10.2014 року між ТзДВ «Полонина» в особі голови правління ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено Договір Позики (між підприємством та працівником) про передачу позикодавцем у власність позичальника грошових коштів у розмірі 180000грн.(а.с.15-16).

Згідно платіжного доручення № 2 від 13.10.2014 року, з рахунку № НОМЕР_3, що належить ТзДВ «Полонина» в ПАТ «ВіЕйБі Банк» було здійснено переказ коштів у розмірі 180000гн. на іменний поточний рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_2 (а.с.17).

В подальшому банком 13.10.2014 року вказана сума була зарахована на вкладний рахунок № НОМЕР_4 у відповідності до умов Договору банківського вкладу «НВУ» № 854791/2014 від 13.10.2014 року між банком та ОСОБА_2 (а.с.14).

Уповноваженою особою Фонду Гарантування вкладів на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А., на виконання вимог розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 5 липня 2012 року, здійснено перевірку правочинів (у тому числі договорів) вчинених (укладених) банком з дня віднесення банку до категорії проблемних до дня запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «ВіЕйБі Банк», а саме з 3 жовтня 2014 року по 20 листопада 2014 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними по причині порушення ПАТ «ВіЕйБі Банк» встановлених Постановою Правління Національного банку України №631/БТ від 3 жовтня 2014 року обмежень в його діяльності.

Для виявлення та проведення перевірки правочинів, які укладені ПАТ «ВіЕйБі Банк» з порушенням обмежень, встановлених НБУ, відповідно до Наказу № 76 від 31.05.2015 року Про проведення додаткової перевірки операцій по рахункам фізичних осіб, було створено відповідну комісію, за результатами якої було складено акт перевірки операцій за рахунками фізичних осіб, операції за якими призупинені (а.с.9-10).

Звертаючись до суду із даним позовом Уповноважена особа Фонду Гарантування вкладів на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіна М.А. визначає наведену банківську операцію щодо перерахування грошових коштів з одного рахунку на інший правочином та як на підставу його недійсності зазначила, що він не відповідає вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та те, що він вчинений внаслідок зловмисної домовленості однієї сторони з другою стороною.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» перерахування коштів є розрахунковою банківською операцією. Розрахункові банківські операції це рух грошей на банківських рахунках, що здійснюється згідно з розпорядженням клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи. На підставі перерахування коштів прав та обов'язків не виникає та не припиняється.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Перерахування коштів з одного банківського рахунку на інший є розрахунковою банківською операцією та не спричиняє набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

З вищезазначеного вбачається, що перерахування коштів не є правочином в розумінні ст.202 ЦК України.

Істотними умовами договору є умова про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Пунктом 26 даної Постанови визначено, що особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Згідно пункту 8 Постанови, відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до пункту 12 Порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК тощо.

Як вбачається з пункту 22 Постанови для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Оскільки доказів на підтвердження зловмисної домовленості сторін при укладенні спірного договору банківського вкладу «НВУ» №854791/2014 (в національній валюті) від 13.10.2014 року матеріали справи не містять, то суд приходить до висновку про безпідставність вимоги про визнання вказаного правочину недійсним.

Також, доводи позивача про те, що оспорюваний правочин був вчинений під час дії обмежень, встановлених постановою Правління НБУ №631/БТ від 03.10.2014 року до ПАТ «ВіЕйБі Банк», як до проблемного банку, а саме внаслідок його укладення збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб є голослівними та не підтверджені належними доказами.

Більше того, як вбачається із зазначеної постанови, ПАТ «ВіЕйБі Банк» вправі здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсягах та за відсотковими ставками, не вищими, ніж досягнуті на дату прийняття цієї постанови.

Згідно п. 1.5 договору банківського вкладу «НВУ» №854716/2014 (в національній валюті) від 13.10.2014 року (а. с. 13), депозитний вклад розміщений вкладником ОСОБА_2 під 21,9% річних, що є меншою ставкою, ніж ставки зазначені у вищезазначеній постанові Правління НБУ №631/БТ від 03.10.2014 року (залучення коштів фізичних осіб у вересні 2014 року здійснювалося за відсотковими ставками, вищими, ніж по банківській системі, а саме 26,2% річних за середньозваженої по банківській системі 19,2% річних).

На підставі ст. 15-16, 202-204, 215-216, 1058-1059 ЦК України, керуючись 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265,268, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, до ОСОБА_2, ТзДВ «Полонина», про визнання правочинів недійсними відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Івано-Франківського Апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Татарінова

Повний текст рішення складено 05 грудня 2018 року