Справа № 350/2211/18

Провадження № 11-сс/4808/65/18

Категорія ст. 309 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.

Суддя-доповідач Малєєв

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді - Малєєва А.Ю.,

суддів: Кукурудза Б.І., Васильєва О.П.,

з участю:

секретаря с/з - Шемрай Г.А.,

прокурора Романіва М.В.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника Свинтицького І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката Свинтицького Івана Казимировича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року,

в с т а н о в и в :

ухвалою слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року до підозрюваного ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів до 14 год. 45 хв. 14 січня 2019 року.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_2 доручено здійснювати в установі виконання покарань №12 м. Івано-Франківська.

Визначено обвинуваченому ОСОБА_2 розмір застави в межах п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 92050 грн.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, слідчий суддя, зважаючи на вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється останній, особливу тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винним, вірогідність переховування підозрюваного, вагомість наявних доказів про вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, характеризуючі дані про особу підозрюваного, що в своїй сукупності доводять наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник - адвокат Свинтицький І.К., що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, оскаржив ухвалу слідчого судді в апеляційному порядку. Вважає обраний запобіжний захід стосовно його підзахисного занадто суворим і таким, що суперечить практиці ЄСПЛ, а визначену судом суму грошової застави - непомірно великою для ОСОБА_2

Судом не взято до уваги, що ОСОБА_2 у розумінні ст. 89 КК України не має судимості, до адміністративної відповідальності не притягався, одружений, має постійне місце проживання та роботи, злочин, в якому підозрюється ОСОБА_2, не відноситься до злочинів проти життя та здоров'я.

На думку апелянта, слідчим не доведено ризик, передбачений ст. 177 КПК України, та не надано жодного обґрунтованого доказу, який би підтверджував наявність таких ризиків.

Апелянт наголошує, що ОСОБА_2 щиросердечно розкаявся у вчиненому злочині, сприяє досудовому слідству у встановленні об'єктивних обставин справи, свої покази підтвердив під час слідчого експерименту, розуміє невідворотність покарання та не бажає в подальшому вчиняти злочини.

Просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_2 більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави у розмірі 20-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 36820 грн.

В засіданні апеляційного суду захисник Свинтицький І.К. та підозрюваний ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. ОСОБА_2 вказав, що постійним місце проживання його є готель, він рахується на посаді директора, але не є власником підприємства і йому не платять. Захисник звернув увагу суду на те, що розмір застави надто великий і підзахисний не може внести таку заставу.

Прокурор просив апеляційну скаргу залишити без задоволення з огляду на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Вказав, що підозрюваний є директором двох підприємств, живе в готелі за який платить кошти. Тому розмір застави, визначений судом є цілком реальним.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника, пояснення підозрюваного, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В силу ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ст. 183 ч. 1 КПК України тримання під вартою може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Встановлено, що 13.11.2018 ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 КК України (а.с. 11-12).

Згідно Протоколу допиту підозрюваного від 13.11.2018 ОСОБА_2 зізнався у вчиненні кримінального правопорушення (абз. 2 а.с. 16).

Колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року про застосування запобіжного заходу - тримання під вартою постановлена з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

Слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного, обґрунтованого висновку про необхідність застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, перевіривши наявність в матеріалах провадження достатніх даних, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого йому злочину, дані про особу підозрюваного (вік, стан здоров'я), доведеність наявності ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що особлива тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність переховування від суду, спростовує доводи про відсутність ризиків, передбачених п. 1, 5 ст. 177 КПК України, та можливість застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу. При цьому апеляційний суд бере до уваги те, що підозрюваний за місцем реєстрації не живе, а проживання в готелі не усуває ризиків, визначених у ст. 177 КПК України.

Висновки слідчого судді ґрунтуються на практиці Європейського суду з прав людини, та в повній мірі відображені в оскаржуваній ухвалі.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо того, що визначена судом застава у розмірі 50-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 92050 грн для ОСОБА_2, який не є бізнесменом, є непомірною, оскільки, на думку колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано та відповідно до приписів ст. 183 КПК України визначив розмір застави, врахувавши, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину (крадіжка, поєднана з проникненням). Окрім того, апеляційний суд бере до уваги як аргумент те, що постійне місце праці та оплата за проживання в готелі свідчать про наявність у ОСОБА_2 постійного доходу і спростовують його пояснення.

Застосований до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, на думку апеляційного суду, здійснено з дотриманням вимог закону, з урахуванням обставин кримінального провадження та особи підозрюваного.

Колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, підстави для скасування ухвали слідчого судді відсутні.

Керуючись ст. 376, 404, 405, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу адвоката Свинтицького Івана Казимировича, що діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15 листопада 2018 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: Б.І, Кукурудз

О.П. Васильєв