11-кп/804/556/18

221/1238/18

Головуючий у 1 інстанції Чальцева Т.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів Свіягіної І.М., Топчій Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання Болдовської К.В.

прокурора Заїки О.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018050630000024 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Волноваського районного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красний Лиман Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого: 1) 20.12.1990 року Амвросіївським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 140, 17, ч. 3 ст. 85, ч. 3 ст. 81, ч. 2 ст. 141, 42 КК України до 3 років позбавлення волі на підставі ст. 25 КК України засуджено умовно з обов'язковим залученням до праці; 2) 13.08.1991 року Краснолиманським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 140, 43 КК України до 3 років 3 місяців 5 днів позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 19.01.1994 року за ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області умовно-достроково на невідбутий строк 7 місяців 3 дні; 3) 18.12.1992 року Артемівським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 141, ч. 1 ст. 142, 42 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 27.04.1998 року за відбуттям строку покарання; 4) 20.08.1998 року Амвросіївським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 140, 102, 42 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнився 06.07.2001 року за відбуттям строку покарання; 5) 20.08.2002 року Амвросіївським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений 06.09.2004 року за постановою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області умовно- достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 19 днів; 6) 13.07.2005 року Амвросіївським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 187, 71 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ст. 82 КК України за постановою Селидівського міського суду Донецької області не відбутий строк замінений на обмеження волі, 30.09.2010 року за постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя умовно-достроково звільнений від відбування покарання на невідбутий строк 1 рік 8 місяців 19 днів; 7) 15.06.2011 року Амвросіївським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі; 8) 08.10.2015 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 25.10.2017 року умовно-достроково звільнений від відбування покарання на невідбутий строк 8 місяців 24 дні; 9) 07.02.2018 року Волноваським районним судом Донецької області за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки; проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки, -

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

В ніч з 12 грудня 2017 року на 13 грудня 2017 року, ОСОБА_2 шляхом вільного доступу зайшов на подвір'я, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 де діючи умисно, повторно, керуючись наміром на викрадення чужого майна, переслідуючи корисливу мету особистого збагачення, викрав з подвір'я майно ОСОБА_3, спричинивши останньому майнову шкоду на загальну суму 2087,91 гривень.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 вказує, що з вироком незгоден, вважає його надто суворим, зазначає про наявність родинних зв'язків між слідчим, який здійснював досудове розслідування та дільничним поліцейським, якому ОСОБА_2 зізнався у скоєному. Зазначає, що два епізоди крадіжки, вчинені ним в період 1 доби було занесено в ЄРДР як різні злочини та кримінальні провадження не було об'єднано, чим порушено чинне законодавство. Суд першої інстанції залишив поза увагою думку потерпілого, який просив обрати покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Просить вирок змінити, призначити покарання у вигляді 6 місяців позбавлення волі.

Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений просив його апеляційну скаргу задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_2 та правильність кваліфікації його дій в апеляційному порядку не оскаржуються.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного судом покарання особі обвинуваченого, колегія суддів відмічає наступне.

Згідно ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до правових позицій, викладених у ст.ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.

У будь-якому разі призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його посткримінальну поведінку як прояв ставлення до скоєного. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд врахував вимоги ст. 65 КК України та правові позиції Верховного Суду України, викладені в Постанові Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» щодо загальних засад призначення покарання.

Мотивуючи своє рішення про призначення обвинуваченому покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вичнення корисливих злочинів (а.с. 65-68), має неповнолітню дитину (а.с. 73), на обліках в медичних закладах не перебуває (а.с. 74-75), за місцем проживання характеризується задовільно, проте підтримує стосунки з особами, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності (т. 2 а.с. 76). Також судом було враховано наявність пом'якшуючих обставин, а саме: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та обтяжуючу обставину - рецидив злочинів.

Будучі раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, звільнившись за попереднім вироком, ОСОБА_2 знову вчинив умисний корисливий злочин. Систематичність протиправної діяльності ОСОБА_2 дає достатні підстави для висновку про стійку спрямованість його на протиправне збагачення та злочинний спосіб життя.

Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд призначив обвинуваченому реальне покарання в розмірі, встановленому санкцією статті кримінального закону, за якою його визнано винним.

Покарання, призначене обвинуваченому, відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки визначено в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, відповідно до положень загальної частини КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, конкретних обставин даного провадження. На думку колегії суддів по своєму виду і розміру призначене покарання ОСОБА_2 є співмірним протиправному діянню, справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_2 покарання не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості.

Відносно доводів апеляційної скарги щодо не об'єднання кримінальних проваджень відносно ОСОБА_2 колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 КПК України у разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами).

Згідно ч. 5 ст. 217 КПК України рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором.

Виходячи з аналізу вищевикладених правових норм, можна зробити висновок, що право на об'єднання матеріалів досудового розслідування є диспозитивним правом прокурора під час досудового розслідування. Крім того, згідно ч. 4 ст. 217 КПК України таке рішення прокурора оскарженню не підлягає.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно наявності родинних зв'язків між дільничним поліцейським та слідчим, який здійснював досудове розслідування, колегія суддів звертає увагу на наступне. Підстави для відводу слідчого передбачені ст. 77 КПК України. У разі якщо на думку учасника справи наявні підстави для відводу слідчого, така особа відповідно до положень ст. 81 КПК України може звернутися з відповідною заявою про відвід.

Як вбачається з матеріалів справи обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування до слідчого судді з приводу відводу слідчого не звертався, тому підстав вважати слідчого заінтересованою особою колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду ухвалений законно і обґрунтовано і підстав для його скасування або зміни немає, апеляційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 13 вересня 2018 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 3 місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: