П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 513/1223/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Бучацька А.І.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Саратського районного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про визнання протиправною відмову у перерахунку пенсії та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

28 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області (нині Саратське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову УПФУ в Саратському районі Одеської області у перерахунку йому пенсії, відповідно до ст. 37 - 1 Закону України «Про державну службу», виходячи із розміру 90 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 01 листопада 2016 року № 5-2702/16, починаючи 28 травня 2016 року;

- скасувати рішення УПФУ в Саратському районі Одеської області від 18 листопада 2016 року № 1102 про відмову у проведенні перерахунку призначеної йому пенсії відповідно до вимог ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року №3723- ХІІ «Про державну службу»;

- зобов'язати УПФУ в Саратському районі провести перерахунок призначеної йому пенсії, відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», виходячи із розміру 90 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 01 листопада 2016 року № 5-2702/16, починаючи 28 травня 2016 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначав, що відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» йому було призначено пенсію в розмірі 90 відсотків суми його заробітної плати.

В результаті збільшення посадового окладу судового розпорядника Саратського районного суду Одеської області з 01 травня 2016 року фактично збільшився загальний розмір заробітної плати державного службовця на цій посаді.

16 листопада 2016 року позивач звернувся з письмової заявою до відповідача про проведення, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії), перерахунку призначеної йому пенсії, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу.

Рішенням УПФУ в Саратському районі від 18 листопада 2016 № 1102 йому було відмовлено в перерахунку призначеної пенсії у зв'язку з відсутністю підстав для такого перерахунку.

Позивач вважає, що відповідач грубо порушив його право на перерахунок призначеної йому пенсії, передбачене статтею 37-1 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення їй пенсії), відповідно до якої у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Представник відповідача заперечував проти заявленого позову, посилаючись, зокрема на те, що Закон України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» втратив чинність з 01 травня 2016 року. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно - правових актів» не передбачає підвищення пенсій особам, яким вона була призначена відповідно до Закону України від 16.12.1993 року № 3723-Х11 «Про державну службу». Крім того, навіть при наявності підстав для проведення перерахунку такий перерахунок мав бути проведений лише з 01.12.2016 року, а не з 28.05.2016 року, як просить позивач (а.с.20-21).

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області у перерахунку пенсії ОСОБА_2, відповідно до ст. 37 - 1 Закону України «Про державну службу», виходячи із розміру 90 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 01 листопада 2016 року № 5-2702/16, починаючи з 28 травня 2016 року. Скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області від 18 листопада 2016 року № 1102 в частині відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2, виходячи із розміру 90 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 01 листопада 2016 року № 5-2702/16, починаючи з 28 травня 2016 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області провести перерахунок пенсії, призначеної ОСОБА_2, відповідно до ст. 37 - 1 Закону України «Про державну службу», виходячи із розміру 90 відсотків заробітної плати, зазначеної у довідці Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 01 листопада 2016 року № 5-2702/16, починаючи з 28 травня 2016 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області на користь ОСОБА_2 витрати на оплату судового збору в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Саратське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи було порушено норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

Наказом Саратського районного суду Одеської області від 23 червня 2011 року за № 13-к-ос ОСОБА_2 був звільнений з посади судового розпорядника Саратського районного суду Одеської області за власним бажанням відповідно до вимог ст.38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію.

Йому призначена пенсія в порядку та на умовах, передбачених ст.37 Закону № 3723-ХІІ, в розмірі 90 % відсотків від заробітної плати.

Згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Одеській області від 01 листопада 2016 року № 5-2702/16, заробітна плата на посаді судового розпорядника для перерахунку пенсії станом на 01 травня 2016 року становить 5 267 гривень 50 копійок.

16 листопада 2016 року позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про проведення, відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення їй пенсії), перерахунку призначеної йому пенсії, у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу.

Рішенням УПФУ в Саратському районі від 18 листопада 2016 року № 1102 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку пенсії на підставі п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року (а.с.13).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач звернувся 16 листопада 2016 року до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а не із заявою про призначення пенсії, УПФУ в Саратському районі Одеської області повинно було керуватися ст.37-1 Закону України «Про державну службу», в редакції чинній на момент призначення пенсії, а тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії є протиправною.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 1 травня 2016 року визначалися Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон №3723-XII).

Статтею 37-1 Закону України «Про державну службу», у редакції, яка була чинною станом на час призначення пенсії позивачу, передбачалось, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

Відповідно до змін, внесених Законом України N 76-VIII (76-19) від 28.12.2014 року, з 01.01.2015 року набула чинності нова редакція ст.37-1 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року №865 (в редакції від 25 березня 2014 року) було встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України заробітна плата для перерахунку пенсії визначалась виходячи з заробітної плати працюючих державних службовців за тими ж посадами.

Відповідно до пункту 5 вказаної постанови (у редакції від 25 березня 2014 року) перерахунок пенсій проводився з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики. У разі ліквідації державного органу довідку видає орган, який є правонаступником, а у разі його відсутності та перейменування (відсутності) посад довідка видається у порядку, встановленому Міністерством соціальної політики за погодженням з Головним управлінням державної служби.

Постановою КМ України від 09грудня 2015року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» до постанови КМ України від 31 травня 2000 року №865 внесено зміни, які застосовуються з 01 грудня 2015, а саме виключено пункт 4, та пункт 5 викладено в новій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».

Крім того, п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, який набув чинності з 1 квітня 2015 року, передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу, Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Одночасно вказаним Законом було внесено зміни до вимог ст.37 Закону України «Про державну службу», в тому числі доповнено частиною шостою наступного змісту: з 1 січня 2016 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку і на умовах, передбачених цим Законом ,законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 1 травня 2016 року Закон України «Про державну службу», який містив вищенаведені положення щодо порядку призначення та перерахунку пенсій державним службовцям втратив чинність, та набрав чинності Закон України «Про державну службу» в редакції закону від 10 грудня 2015 року, за змістом ст.90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Проте, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

Отже, з 1 грудня 2015 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. Тобто, з цієї дати немає правових підстав (умов) для перерахунку раніше призначених пенсій державного службовця у зв'язку з підвищенням розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.

З огляду на зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії, не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зміни, внесені до чинного законодавства не призвели до зменшення розміру призначеної позивачу пенсії.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційним Судом України у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказано, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Європейським судом з прав людини в ухвалі «Великода проти України» від 03.06.2014 року зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №16 «Про відмову у зверненні до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо конституційності статті 37-1 Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ «Про державну службу», суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням для вирішення питання стосовно відповідності Конституції України (конституційності) статті 37-1 Закону України №3723-ХІІ, у зв'язку з тим, що положення зазначеної статті на даний момент не є чинним. Також зазначено, що спеціальний закон, відповідно до якого здійснюється конституційне судочинство, не передбачає підстав для відкриття провадження та розгляду справи за конституційним подання, яке ґрунтується на нечинних нормах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії підстави для перерахунку пенсії були відсутні.

Вказана правова позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, зокрема, у справі № 638/18529/16-а, адміністративне провадження № К/9901/15809/18 від 24.04.2018 року, у справі № 359/5902/16-а, адміністративне провадження № К/9901/2951/18 від 03.05.2018 року, у справі №582/708/17, адміністративне провадження №К/9901/3858/18 від 25.09.2018 року.

Статтею 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, колегія суддів колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст.317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції повність або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно до вимог ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.242, 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Саратського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області - задовольнити.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 16 грудня 2016 року - скасувати.

Прийняти у справі №513/1223/16-а нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя Джабурія О.В.

Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.