Справа № 2-83/10 (Категорія 2.46, 2.47)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2010 року                                                                        смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого –  судді Животова Є.Г.,                                        

з участю секретаря судового засідання Чорнякової О.С.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в смт. Великий Березний, в залі судового засідання, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

  ВСТАНОВИВ:

    В позові йдеться про неможливість подальшого спільного проживання подружжя (сторін по справі) в укладеному 28 вересня 2002 року виконкомом Лютянської сільської ради  Великоберезнянського району шлюбі (актовий запис № 14). Від шлюбу сторони мають двох дітей: син —  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька —ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є неповнолітніми та повністю перебувають на утриманні позивача. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що спільне життя у сторін не склалося через різні характери та погляди на сімейне життя, що призвело до втрати почуття, взаєморозуміння та поваги одне до одного, вже тривалий час вони проживають окремо. Посилаючись на дані факти, а також на те, що відповідач добровільно не бажає надавати допомогу на утримання їх дітей, просить суд розірвати шлюб та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їх двох неповнолітніх дітей в твердій грошовій сумі, в розмірі 1000 гривень щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.

    Позивач  в  судове засідання не з’явилася, подала суду заяву про розгляд справи без її участі, заявлені позовні вимоги в частині стягнення аліментів зменшила з 1000 до 500 гривень та просила їх задовольнити (а.с. 10).

    Відповідач в судове засідання не з’явився, будучи належно повідомленим про час та місце розгляду справи (а.с. 13,18) ,  але подав суду письмову заяву, в якій змінені позовні вимоги визнав, тому справу розглянуто без його участі.

    Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню у повному обсязі у попередньому судовому засіданні (ч.4 ст.130 та ч.4 ст.174 ЦПК України — у зв ' язку із визнанням позову відповідачем) з таких підстав.

    По справі встановлено, що 28 вересня 2002 року виконкомом Лютянської сільської ради  Великоберезнянського району Закарпатської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5,            ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого дружині присвоєно прізвище Данило, про що в книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис № 14. Дана обставина стверджується виданим  Лютянською сільською радою Великоберезнянського району Закарпатської області свідоцтвом про укладення шлюбу серії  І-ФМ  № 046491 (а.с. 2).

З копій виданих Лютянською сільською радою свідоцтв про народження серії                          1-ФМ  № 024985 від 09.02.2006 (а.с. 5)  та 1-ФМ  № 078873 від 11.10.2007 (а.с.6) вбачається, що 28 січня 2006 року у подружжя в шлюбі народився син, ОСОБА_3,                     6 жовтня 2007 року — донька, ОСОБА_4.

З виданих Лютянською сільською радою Великоберезнянського району довідок про склад сім ' ї та щодо утриманців від 22.02.2010 №№ 259,260 вбачається, що позивач ОСОБА_1І, мешканка с. Люта, 244 має наступний склад сім'ї: син ОСОБА_3                  ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, які знаходяться на її утриманні і позивачка здійснює догляд за                  ними (а.с. 3,4).

    Відносини між сторонами не склалися через різні характери та погляди на сімейне життя, що призвело до втрати сторонами почуття, взаєморозуміння та поваги одне до одного, вже тривалий час вони проживають окремо одне від одного.

    Враховуючи наведене, з’ясувавши фактичні взаємини подружжя, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, сім’я розпалася остаточно, збереження шлюбу може суперечити інтересам сторін та їх неповнолітніх дітей. Отже, позов підлягає задоволенню, укладений між сторонами шлюб підлягає розірванню, неповнолітніх  дітей сторін слід залишити проживати разом з матір'ю.

    Відповідно до ст.180, ч.3 ст.181, ст.ст. 182,191 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття;   за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька; частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом; аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

    Оскільки відповідач жодної матеріальної допомоги позивачеві на утримання неповнолітніх дітей не надає, що стверджується доводами позивача, позовні вимоги слід  задовольнити.

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача  аліментів на утримання неповнолітніх дітей сторін у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

    Оскільки позивача звільнено від сплати держмита (судового збору) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за подачу позову про стягнення аліментів  — відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року № 7-93 та п.4 ч.3 ст.81 ЦПК України, ці судові витрати підлягають стягненню з відповідача в дохід держави відповідно до вимог  ч.3 ст.88 ЦПК України.

    Понесені позивачем документально підтверджені судові витрати за подачу позову про розірвання шлюбу (а.с. 7-8) підлягають стягненню на її користь з відповідача відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

    Керуючись ст.ст. 15,57,58,60, ч.3 ст.88, ст.ст. 212-215,367 ЦПК України, ст.ст. 112,180, ч.3 ст.181, ст.ст. 182,184,191 СК України, п.«а» ч.1 ст.3, п.5 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року  № 7-93, постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р.             № 1258», суд

ВИРІШИВ:

    Позов  задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений 28 вересня 2002 року між ОСОБА_2,            ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5,                                          ІНФОРМАЦІЯ_4, про що в книзі реєстрації шлюбів виконкомом Лютянської сільської ради Великоберезнянського району  Закарпатської області зроблено актовий                    запис  № 14; залишити неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживати разом з матір'ю, ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_7  аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4,                              ІНФОРМАЦІЯ_8 в твердій грошовій сумі — 500 гривень щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з часу звернення позивача до суду, 1 березня 2010 року, й до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів на утримання  неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

При реєстрації розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 17 гривень, звільнивши від сплати цих коштів ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати: 8 гривень 50 копійок державного мита(судового збору) та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в дохід держави 51 гривню державного мита(судового збору) та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Закарпатської області через Великоберезнянський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів після його проголошення заяви про апеляційне оскарження та наступного подання протягом двадцяти днів після цього апеляційної скарги (апеляційна скарга може бути подана в десятиденний строк, передбачений для подання вищезазначеної заяви про апеляційне оскарження без попереднього подання останньої) і набере законної сили після закінчення вищезазначених строків, якщо рішення не буде оскаржене або після апеляційного розгляду справи, якщо рішення не буде скасоване.

Головуючий