УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 689/1889/17

Провадження № 22-ц/4820/38/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Костенка А.М.,

секретар судового засідання Чебан О.М.,

з участю сторін та їх представників,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Наталія Василівна, про визнання заповіту недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області в складі судді Баськова М.М. від 20 квітня 2018 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

У вересні 2017 року ОСОБА_4, звертаючись з цим позовом до відповідача, вказувала, що вона та її чоловік впродовж тривалого часу доглядали за ОСОБА_7 13.06.2016 року остання склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу, за яким вона заповіла їй усе своє майно. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1. Позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_7, однак нотаріус їй повідомила, що 13.06.2017 року остання склала інший заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_5 Стверджувала, що заповіт від 13.06.2017 року є недійсним, оскільки ОСОБА_7 була фізично і психічно нездорова, а з 05.06.2017 року проходила лікування в Ярмолинецькій центральній районній лікарні, де працює медсестрою відповідач, а тому на спадкодавця міг чинитися психічний тиск з приводу розпорядження її майном. Позивач вважає, що оспорюваним заповітом порушуються її права як спадкоємця, тому просила визнати недійсним заповіт від 13.06.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Хмельницької області Стожик Н.В.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 20.04.2018 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позов. На її думку, суд не взяв до уваги та не дав належної оцінки показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які підтвердили, що до своєї смерті ОСОБА_7 була в неадекватному стані - не впізнавала своїх знайомих, мала прогалини у пам'яті, та в останні дні свого життя була закрита у своїй квартирі ОСОБА_5 Також суд не витребував з Ярмолинецької районної лікарні амбулаторну картку хворої ОСОБА_7 із зазначеними діагнозами та призначеннями щодо лікування. Тому хибним вважає висновок суду, що оспорюваний заповіт відповідав волевиявленню заповідача.

В засіданні апеляційного суду апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Відповідач та її представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у віці 78 років в смт. Ярмолинці Ярмолинецького району Хмельницької області. 13.06.2016 року приватним нотаріусом Ярмолинецького районного округу ОСОБА_12 був посвідчений заповіт ОСОБА_7, згідно якого остання все своє майно заповіла ОСОБА_4

Заповітом від 13.06.2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Ярмолинецького районного нотаріального округу Стожик Н.В., ОСОБА_7 все своє майно заповіла ОСОБА_5

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_7 розпорядилася належним їй майном на випадок смерті, склавши 13.06.2017 року новий заповіт на користь ОСОБА_5, яким був скасований попередній заповіт на користь ОСОБА_4 При цьому позивачем не доведено, що ОСОБА_7, складаючи заповіт, не розуміла значення своїх дій та на неї чинився психічний тиск ОСОБА_5 з приводу розпорядження її майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно із ч.1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених судом.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги за клопотанням представника апелянта ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року призначено посмертну судово-психіатричну експертизу для з'ясування питань, чи страждала ОСОБА_7 на психічну хворобу або недоумство на момент посвідчення заповіту 13.06.2017 року, та чи усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними на момент посвідчення цього заповіту.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 626 від 18.10.2018 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на момент посвідчення заповіту 13.06.2017 року виявляла органічний емоційно-лабільний розлад внаслідок судинного захворювання головного мозку; усвідомлювала значення своїх дій та могла керувати ними на момент посвідчення заповіту 13.06.2017 року.

Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про те, що за станом здоров'я на момент посвідчення заповіту спадкодавиця не могла усвідомлювати свої дії та відповідати за них.

Для з'ясування цієї обставини (здатність особи усвідомлювала значення своїх дій та керувати ними) необхідні спеціальні знання, тому суд першої інстанції дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і вказав про недостатність та недопустимість зазначених доказів на підтвердження цієї обставини.

Суд також правильно констатував недоведеність відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_7 на час складання оспорюваного заповіту внаслідок застосування до неї психічного насильства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 20 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 грудня 2018 року.

Судді Л.М. Грох

Р.С. Гринчук

А.М. Костенко

Головуючий у першій інстанції: Баськов М.М. Провадження №22-ц/4820/38/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 59