ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
=======================================================================
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"01" серпня 2006 р. | 16:00 | Справа № 3/324/06 |
м. Миколаїв
За позовом: Приватне підприємство “Лі-Ка Плюс” (м. Миколаїв, вул..Васляєва,37, кв.16)
До відповідача: Миколаївська міська рада (м. Миколаїв, вул..Адміральська, 20)
про: визнання нечинним рішення Миколаївської міської ради
Суддя Таранущенко О.Г.
при секретарі судового засідання Безгубові М.А.
П Р Е Д С Т А В Н И К И:
Від позивача : Дзицюк А.М. - дов. №3 від 07.12.2005р.
Від відповідача Бондар В.А. - дов. №403 від 28.11.2005р.
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним п.1 розд.IV рішення Миколаївської міської ради №37/41 від 18.11.2005р. в частині скасування п.1.1 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №28/23 від 27.12.2004р. про надання в оренду ПП “Лі-Ка Плюс” земельної ділянки.
Свої позовні вимоги позивач ґрунтує на підставі норм Закону України “Про місцеве самоврядування”, Земельного кодексу України, Закону України “Про оплату за землю”, вважає, що права та законні інтереси приватного підприємства суттєво порушені відповідачем.
Відповідач відзив на позов не надав, представник у судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати обґрунтований відзив.
Суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Вивчивши матеріалами справи, заслухавши представників сторін, суд -
в с т а н о в и в:
27.12.2004р. Миколаївська міська рада прийняла рішенням №28/23, яким передала ПП “Лі-Ка Плюс” в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 400 кв. метрів, у тому числі 105 кв.м під торгові споруди та 295 кв.м під замощення та благоустрій для тимчасового розміщення та обслуговування комплексу торгівельних кіосків та павільйонів, розташованого на розі вулиць Чкалова і Комсомольської.
Тим же рішенням позивача було зобов’язано замовити та виготовити документацію по винесенню земельних ділянок на місцевість і здати її до управління Управлінні земельних ресурсів; укласти договір оренди земельної ділянки в Управлінні земельних ресурсів і засвідчити його нотаріально; укласти угоду до договору оренди землі і засвідчити її нотаріально; у місячний термін здати в Управлінні земельних ресурсів розірваний договір оренди землі, тощо.
Як зазначає позивач у позовній заяві, вказані вимоги ним були виконані.
Оскільки відповідач відмовив позивачу в узгодженні договору оренди земельної ділянки з тих підстав, що підприємству необхідно виконати зобов’язання, обумовлені протоколом постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин, архітектури та будівництва №88 від 14.07.04р., а саме сплатити за відведення земельної ділянки суму 10% від її нормативної грошової оцінки, що складає 30389,20 грн., позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною вимогу Миколаївської міської ради до ПП “Лі-Ка Плюс” про внесення до бюджету міста 30440,0 грн. за право отримання земельної ділянки в оренду.
Крім того, ПП “Лі-Ка Плюс” просив суд визнати нечинним п.3 рішення Миколаївської міської ради №35/2 від 20.07.05р. в частині скасування п. 1.1. розділу ІІ рішення Миколаївської міської ради №28/23 від 27.12.04р. про надання в оренду ПП “Лі-Ка Плюс” земельної ділянки.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 13.02.2006р. по справі №3/448/05 зазначені позовні вимоги були задоволенні в повному обсязі, а саме: визнано неправомірною вимогу Миколаївської міської ради до ПП “Лі-Ка Плюс” про внесення до бюджету міста 30440 грн. за право отримання земельної ділянки в оренду; Миколаївську міську раду було зобов’язано укласти з ПП “Лі-Ка Плюс” договір оренди земельної ділянки відповідно до рішення Миколаївської міської ради №28/23 від 27.12.04р. та визнано нечинним п.3 рішення Миколаївської міської ради №35/2 від 20.07.05р. в частині скасування п.1.1 розділу ІІ рішення Миколаївської міської ради №28/23 від 27.12.04р. про надання в оренду ПП “Лі-Ка Плюс” земельної ділянки.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.05.2006р. вказане рішення господарського суду Миколаївськї області було залишено без змін, тобто вступило в законну силу.
У постанові від 13.02.2006р. судом було встановлено наступне.
Відповідно до пп.34,35 п.1 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин затвердження розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних громад, вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.
Пунктом 4 ст.47 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що постійні комісії за дорученням або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціального економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціального будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Згідно п.5 Типового положення про районний відділ земельних ресурсів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.03р.) передбачено, що відділ здійснює в межах своїх повноважень державний контроль за додержанням вимог земельного законодавства, в тому числі встановленням порядку викупу, вилучення і надання земельних ділянок, режиму використання земельних ділянок власниками і землекористувачами відповідно до їх цільового призначення та умов надання. Тому, умови відведення земельної ділянки встановлюються Миколаївським міським управлінням земельних ресурсів Держкомзему України, а не постійною комісією міської ради.
Таким чином, законодавством не встановлено повноважень постійної комісії щодо визначення умов відведення земельної ділянки та взагалі не передбачено будь-яких виплат при здійсненні процедури отримання дозволу відповідного органу місцевого самоврядування на відведення земельної ділянки та укладання договору оренди.
Тому визначені у протоколі постійної комісії міської ради з питань регулювання земельних відносин, архітектури та будівництва №88 від 14.07.2004р., умови відведення земельної ділянки, а саме необхідність сплатити 10% від її нормативної грошової оцінки, є не правомірним.
Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі.
Пунктом 15 ст.151 Земельного кодексу України передбачено, що матеріали погодження місця розташування об'єкта повинні включати: викопіювання з генерального плану або іншої містобудівної документації населеного пункту, плану земельної ділянки з нанесенням на ній варіантів розміщення об’єктів з зазначенням загальної площі, яку необхідно вилучити.
Постановою від 13.02.2006р. встановлено, що ПП “Лі-Ка Плюс” вказані вимоги були виконані.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішення в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскаржуваним рішення Миколаївської міської ради №37/41 від 18.11.2005р. скасовано п.1.1 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №28/23 від 27.12.2004р. про надання в оренду ПП “Лі-Ка Плюс” земельної ділянки.
Підставою для скасування зазначено: відмова ПП “Лі-Ка Плюс” від виконання умов відведення земельної ділянки, які були запропоновані профільною комісією 14.07.2004р. №88.
Тобто відповідачем вдруге, в якості підстави для скасування п.1.1 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №28/23 від 27.12.2004р. визначив невиконання позивачем приписів протоколу постійної комісії міської ради №88 від 14.07.2004р., який в свою чергу визнано незаконним виходячи з наведеного вище.
Отже, дослідивши матеріали справи та враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ч.1,2 ст87,ст.ст.87,94,150,160,162,163 КАК України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати нечинним п.1 розд.IV рішення Миколаївської міської ради №37/41 від 18.11.2005р. в частині скасування п.1.1 розділу 2 рішення Миколаївської міської ради №28/23 від 27.12.2004р. про надання в оренду ПП “Лі-Ка Плюс” земельної ділянки.
3. Стягнути з Миколаївської міської ради на користь Приватного підприємства “Лі-Ка Плюс” 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя | О.Г.Таранущенко |