Р І Ш Е Н Н Я

  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

09 березня 2010  року         селище Верховина           справа  № 2 – 10

          Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого – судді Токарука В.І.

з участю секретаря судового засідання Пікула М.Й.

позивачів  ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідачів  ОСОБА_3., ОСОБА_4

розглянувши в судовому засіданні в селищі Верховина справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю “Декма ЛТД” про визнання недійсним договору купівлі – продажу виробничих приміщень, --

                                            В С Т А Н О В И В :  

ОСОБА_2А та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовними вимогами про визнання недійсним договору купівлі – продажу виробничих приміщень Березівської ферми до товариства з обмеженою відповідальністю “Декма ЛТД”.

Ухвалою Верховинського районного суду від 05 лютого 2009 року (том 2, а. с. 109) позовні вимоги об'єднано в одне провадження.

Свої позовні вимоги позивачі аргументують тим, що 09 березня 1993 року  між селянською спілкою “Верховина”  в особі її голови ОСОБА_6 та ТзОВ “Декма “  в особі ОСОБА_7 було укладено договір купівлі - продажу виробничих приміщень Березівської ферми з усіма прифермськими приміщеннями, що знаходяться на території Криворівнянської сільської ради. В п. 4.1 договору було зазначено, що разом з приміщеннями ферми у користування покупця переходить прилегла територія. Разом з тим вважають, що даний договір є незаконним, оскільки на зборах селянської спілки “Верховина” не приймалося рішення про відчуження приміщення Березівської ферми та зазначають, що у відповідності до п. 3 ст. 8 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” майно сільськогосподарського підприємства може бути передано у власність іншим особам лише за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.  Зазначають також, що маються два різні варіанти договору. В одному, в п. 4.1 договору зазначається про передачу в користування покупцю земельної ділянки, площею 2.2 га, а в іншому, який мається в технічній документації по видачі державного акту на право постійного користування землею ТзОВ “Декма ЛТД”,  цього немає, а в п. 5.1 зазначено, продавець зобов'язується сприяти покупцю в переоформленні прав володіння земельними ділянками, закріпленими за вказаними будівлями.

Зазначають також, що земельна ділянка не була майном СС “Верховина”, а тому не могла договором передаватися у користування ТзОВ “Декма ЛТД”.

Вважають, що укладений договір не відповідав вимогам закону, а тому на підставі статті 48 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року він є недійсним.

Пропуск строку позовної давності пояснюють тим, що про існування такого договору вони дізналися тільки в 2006 році під час слухання справи за № 2 – 183 на підставі ст. 261 ЦК України вони не пропустили строк позовної давності.

В судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити.        

Представники ТзОВ “Декма ЛТД” заявлені позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що при укладенні договору купівлі -0 продажу були дотримані всі істотні умови договору, а тому він повністю відповідав закону. Договір виконаний, майно передано, а за нього оплачено гроші. Зазначають також, що ОСОБА_2 не була членом селянської спілки “Верховина”, а тому не має права на пред'явлення позову, оскільки її права укладенням цього договору не порушуються. Вважають, що позивачами суттєво пропущено строк позовної давності, а тому просять із цих підстав відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники Криворівнянської сільської ради та Верховинської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та оцінивши надані ними докази, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог із наступних підстав.

Предметом спору є договір купівлі - продажу виробничих приміщень Березівської ферми з усіма прифермськими приміщеннями, що знаходяться на території Криворівнянської сільської ради від 09 березня1999 року.

Представником відповідача заявлено вимогу про відмову в задоволенні позовних вимог із тих підстав, що сторонами пропущено строк позовної давності.

  У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд вважає, що про порушення своїх цивільних прав позивачі дізналися у 2006 році,  коли ТзОВ “Декма” звернулося до суду із позовом про скасування Державних актів про право приватної власності на землю, виданих на їх прізвища із тих підстав, що ним придбано виробничі приміщення тваринницької ферми і разом із цими приміщеннями передано 2.2 га землі.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано – Франківської області від 31 жовтня 2007 року у справі № 22 – ц -1147/ 2007 рік із посиланням на те, що договір купівлі – продажу виробничих приміщень Березівської ферми, пунктом 4.1 якого зазначено, що разом із проданими приміщеннями у користування ТзОВ “Декма” переходить прилягаюча територія площею 2.2 га, ніким не був визнаний недійсним, скасовано Державні акти на право приватної власності на землю на прізвища позивачів та визнано за ТзОВ “Декма” право користування земельною ділянкою 2.2 га.

З наведеного суд приходить до висновку, що укладеним договором купівлі – продажу порушені цивільні права позивачів в частині позбавлення їх прав власності на земельні ділянки і з цього часу, 2006 року, починає текти строк позовної давності, а з врахуванням того, що з позовом про визнання недійсним договору купівлі – продажу вони звернулися в жовтні 2008 року, ними не пропущено строк позовної давності, а отже немає підстав для застосування судом позовної давності за заявою представника відповідача.

Вирішуючи питання дійсності договору купівлі – продажу виробничих приміщень Березівської ферми з усіма прифермськими приміщеннями, що знаходяться на території Криворівнянської сільської ради від  09 березня 1993 року, укладеного між селянською спілкою “Верховина”  в особі її голови ОСОБА_6 та ТзОВ “Декма “  в особі ОСОБА_7 то суд бере до уваги слідуюче.

  Із оригіналів протоколу зборів уповноважених колгоспників колгоспу “Радянська Верховина” від 24 липня 1992 року вбачається, що на цих зборах було прийнято рішення про продажу фермського приміщення на присілку Березово  і було зазначено, що на продаж необхідний дозвіл  районної державної адміністрації та комісії по роздержавленню і приватизації.

Протоколом загальних зборів колгоспників колгоспу “Радянська Верховина” від 24 липня 1992 року  припинено діяльність колгоспу “Радянська Верховина”, затверджено ліквідаційну комісію, на його базі організовано селянську спілку “Верховина”.

Із протоколу зборів членів селянської спілки Верховина” від 04 січня 1993 року вбачається, що на цих зборах затверджено Статут селянської спілки “Верховина”, обрано головою спілки ОСОБА_6 та встановлено що всі питання реалізації основних засобів вирішувати тільки зборами спільчан. В протоколі відсутній дозвіл про продаж прифермських приміщень ТзОВ “Декма”.        

Із наведеного випливає, що договір купівлі – продажу  від  09 березня 1993 року, укладений між селянською спілкою “Верховина” в особі її голови ОСОБА_6 та ТзОВ “Декма “  в особі ОСОБА_7 не має юридичної сили, оскільки власник майна, селянська спілка не давала згоди на продажу цього майна. При цьому суд не може взяти до уваги згоду про продажу фермського приміщення на присілку Березово, дану зборами уповноважених колгоспу “Радянська Верховина” 24 липня 1992 року, на яку посилаються відповідачі, як на доказ дійсності угоди, оскільки  така згода давалася при умові дозволу на продаж зі сторони райдержадміністрації і комісії по роздержавленню та приватизації, а такої згоди суду не надано.

У відповідності до п. 3 ст. 8 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” який діяв станом на 09 березня 1993 року, зазначено, що майно може бути передано у власність іншим особам (фізичним чи юридичним) лише за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Крім цього, у відповідності до частин 3 і 4 ст. 30 Земельного кодексу України(1991 р.) зазначено, що при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам та організаціям разом з цими об'єктами до переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди, однак це право посвідчується радами народних депутатів відповідно до вимог ст. 23 Кодексу, тобто п. 4.1 договору, яким зазначено, що разом з виробничими площами Березівської ферми з усіма прифермськими приміщеннями переходить у користування і прилягаюча територія загальною площею 2.2 га немає юридичної сили. При цьому суд бере також до уваги, що маються два різні варіанти договору: в одному  з яких, в п. 4.1 договору зазначається про передачу в користування покупцю земельної ділянки, площею 2.2 га, а в іншому, який мається в технічній документації по видачі державного акту на право постійного користування землею ТзОВ “Декма ЛТД”,  цього немає, а в п. 5.1 зазначено, що продавець зобов'язується сприяти покупцю в переоформленні прав володіння земельними ділянками, закріпленими за вказаними будівлями.

В архіві селянської спілки “Верховина” відсутній договір про продаж основних засобів ТзОВ “Декма” ( том 1, а. с. 6).

  При таких обставинах позовні вимоги підлягають задоволенню.  

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України  та на підставі ст. ст. 48, 224 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.), ст. 261 Цивільного кодексу України, ЗУ “Про колективне сільськогосподарське підприємство”суд, ---

                                                  В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити. Визнати недійсним договір купівлі – продажу комплексу господарських приміщень Березівської ферми від 09 березня 1993 року, укладений між селянською спілкою “Верховина”  і товариством з обмеженою відповідальністю Декма”.

Стягнути з ТзОВ “Декма ЛТД”   в користь ОСОБА_5 16 гривень судових витрат та в користь ОСОБА_2 16 грн. судових витрат та 150 грн. за надання правової допомоги.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. У випадку не подання такої заяви рішення набирає законної сили.

Головуючий                                                               В.І.Токарук