ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/756/16-к Номер провадження 11-кп/814/18/18Головуючий у 1-й інстанції Городівський О.А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст. 191 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого – судді Корсун О.М.

суддів:                                    Гонтар А.А., Костенка В.Г. 

з участю секретаря Сорочинської І.В.

прокурора Черниша А.М.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42016171260000005 за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_2 зі змінами та прокурора Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 на вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року,

                                       ВСТАНОВИЛА:                                

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої,

засуджено за ч. 2 ст. 191 КК України до покарання у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік.

ОСОБА_2 визнано невинуватою та виправдано за ч. 1 ст. 366 КК України у зв’язку з відсутністю в її діях складу вказаного злочину.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь: Комунального підприємства «Інформаційний Центр «Миргородщина» 18 365 грн; держави витрати на залучення експертів в сумі 6 144 грн.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнана винуватою та засуджена за те, що вона 17 та 31 липня 2015 року, займаючи посаду головного бухгалтера Комунального підприємства «Інформаційний центр «Миргородщина» (далі КП «ІЦ «Миргородщина»), тобто, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями і матеріально-відповідальною особою, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч вимогам ч.7 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік», не виконавши як Фізична особа-підприємець (далі ФОП) «ОСОБА_2В.» відповідно до Договору від 15.07.2015 №4, роботи по впорядкуванню архіву КП «ІЦ «Миргородщина» за 1965-2014 роки, на підставі рахунків-фактури №№ 4, 6 від 16 та 31 липня 2015 року, складених ФОП «ОСОБА_2В.», маючи як головний бухгалтер КП «ІЦ «Миргородщина» доступ до рахунку вказаного підприємства, користуючись системою «Клієнт-Банк» ПАТ КБ «Приват Банк» та, маючи право підпису як головний бухгалтер КП «ІЦ «Миргородщина», без погодження з директором підприємства, умисно перерахувала на власний розрахунковий рахунок (ФОП «ОСОБА_2В.») № 26008054615686 (відкритий в ПАТ КБ «Приват Банк») з розрахункового рахунку КП «ІЦ «Миргородщина» №26003054613155 (відкритий в ПАТ КБ «Приват Банк»), грошові кошти в сумі 10 000 та 8 865 гривень, а всього 18865 грн., тим самим заволоділа ними, звернувши на власну користь.

Вказаними діями ОСОБА_2 завдала КП «ІЦ «Миргородщина» матеріальних збитків в сумі 18 865 гривень, що становить 30 (18865:609) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Виправдовуючи ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України в зв’язку із відсутністю складу даного злочину в її діях, суд зазначив, що акти здачі прийняття робіт №№ 4,6 від 17 та 31 липня 2015 року, які ОСОБА_2 особисто виготовила як ФОП та внесла до них неправдиві відомості не являються офіційним документом, так як не містять всіх реквізитів офіційного документа, а саме підпису представника та печатки КП «ІЦ «Миргородщина». Відсутність вказаних реквізитів призводить до того, що виготовлені нею документи не підтверджують та не посвідчують певної події, явища чи факту, що мають юридичне значення, тобто вони не породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини.

В апеляційній скарзі з внесеними змінами обвинувачена, посилаючись на те, що в її діях вбачається службова недбалість, просить вирок суду змінити, перекваліфікувати її дії з ч. 2 ст. 191 на ч. 2 ст. 367 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 367 КК України, на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку.

Свої вимоги про перекваліфікацію дій обвинувачена обґрунтовує тим, що судом не враховано того, що вона домовилася із директором КП «Інформаційний центр Миргородщина» ОСОБА_5 про те, що вона виконає роботи по впорядкуванню архіву, так як може їх надавати, як фізична особа - підприємець і неодноразово надавала такі послуги іншим підприємствам. З директором КП «ІЦ «Миргородщина» ОСОБА_5  обговорили обсяг роботи та розмір оплати - 18 865 грн, що не заперечує останній у суді першої інстанції. Після цього вона, ОСОБА_2, підготувала договір про надання послуг з упорядкування архіву та передала його на підпис директору, підписавши його зі своєї сторони, як фізична особа-підприємець. Хоча роботи по договору не були виконані в повному обсязі (виконано було більшу частину робіт, але не все), кошти були нею ОСОБА_2 як головним бухгалтером КП «ІЦ «Миргородщина» перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_2. Строки виконання робіт нею були погоджені із директором та новим головним бухгалтером КП «ІЦ «Миргородщина»,а саме, що роботи будуть виконані в повному обсязі з першого ж її приїзду до м. Миргорода.

Вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 191 КК України заволодіння чужим майном завжди відбувається безоплатно, а тобто, майно набувається службовою особою без надання будь-яких послуг.

На відміну від цього, більшість із послуг з впорядкування архіву нею були виконані: відібрала, підшила, пронумерувала такі справи: книги нарахування заробітної плати працівників КПІЦ « Миргородщина» з 1964 по 1995 роки; накази з основної діяльності та з особового складу за період з 1964 по 2009 роки. Підготувала чернетку описів № 1 справ з основної діяльності та опису № 1 з особового складу та підготувала чернетку акту про виділення на знищення тих документів і справ, які не підлягають зберіганню. А тому, на її думку, вона мала право на отримання 18 865 грн за надання послуг щодо впорядкування архіву.

Лист-відповіді від 28.01.2016 № 4/07-14, що направлений директору КП «Інформаційного центру «Миргородщина» Відділом культури та архіву Миргородської районної адміністрації Полтавської області, на який посилається суд у своєму рішенні, вважає неналежним та недопустимим доказом і на ньому не може ґрунтуватися доведеність обставин щодо не проведення виконання нею робіт.

Вона як головний бухгалтер КП «ІЦ «Миргородщина» допустила службову недбалість, так як фактично здійснила перерахування коштів в повному обсязі за послуги, які мали бути перераховані після підсисання акту виконаних робіт, та відповідно не пересвідчилася про наявність цього акту.

Висновок судово-економічної експертизи також вважає неналежним доказом у провадженні, так як в його основу покладений лист відділу культури та архіву.

Зазначає апелянт, що при призначенні їй покарання за ч. 2 ст. 367 КК України, на яку вона просить перекваліфікувати її дії, необхідно врахувати позитивну характеристику, пом’якшуючі обставини: відшкодування шкоди, активне сприяння розкриттю злочину, негативне ставлення до вчиненого, перебування на її утриманні неповнолітнього сина.

В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винуватою і призначити покарання за:

- ч. 1 ст. 366 КК України у виді 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік,

- ч. 2 ст. 191 КК України у виді 1 року 1 місяця обмеження волі з позбавленням права обіймати посади з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі з позбавленням права обіймати посади з виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік 6 місяців.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що:

- акти здачі-прийняття робіт №№ 4, 6 від 17 та 31 липня 2015 року, які ОСОБА_2. як ФОП особисто виготовила та внесла до них неправдиві відомості мають усі ознаки офіційного документу: містять інформацію, яка зафіксована на паперовому носії: складені з дотриманням визначених законом форми; інформація, про виконані роботи, що викладена в зазначених актах, спричинила наслідки правового характеру, а саме: перерахування коштів на рахунок ФОП «Полякова»;

- акти здачі-прийняття робіт №№ 4, 6 від 17 та 31 липня 2015 року знаходилися у віданні та зберігалися у Комунального підприємства ІЦ «Миргородщина», де і були використані ОСОБА_2 для перерахування коштів за невиконані роботи.

Тому прокурор вважає, що висновки суду щодо відсутності у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, є необґрунтованими, оскільки виготовлені ОСОБА_2 акти здачі-прийняття робіт набули статусу офіційного документа та спричинили наслідки правового характеру.

На апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 подала заперечення, у яких просить апеляційну скаргу прокурора Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок щодо ОСОБА_2 змінити. При цьому зазначає, що суд правильно встановив відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, так як акти здачі-прийняття робіт №№ 4, 6 від 17 та 31 липня 2015 року не є офіційними документами, через відсутність необхідних реквізитів – підпису представника та печатки КП «ІЦ» «Миргородщина».

Під час оформлення вказаних актів ОСОБА_2 не діяла як службова особа оскільки підписувала акти як сторона договору – ФОП ОСОБА_2, підроблення документів від імені КП «ІЦ» «Миргородщина» не вчиняла,як їй інкримінується органами досудового розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення: прокурора в підтримку апеляційної скарги та заперечення проти апеляційної скарги зі змінами обвинуваченої, обвинувачену та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченої зі змінами та просили залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.

Згідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що 2 грудня 2013 року по 31 серпня 2015 року ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером КП «ІЦ «Миргородщина», що підтверджується копіями наказів № 25 та № 5-ОС/46 (т.1 а.п.62, 63).

На підставі договору між КП «ІЦ «Миргородщина» в особі директора ОСОБА_6 та головним бухгалтером ОСОБА_2 від 02 грудня 2013 року ОСОБА_2 несе повну індивідуальну матеріальну відповідальність як головний бухгалтер КП «ІЦ «Миргородщина» (т.1 а.с. 87)

15 липня 2015 року за № 4 між ФОП ОСОБА_2 та КП «ІЦ «Миргородщина» укладено договір на виконання робіт по впорядкуванню документів, що утворились в діяльності КП ІЦ «Миргородщина», який підписаний ФОП ОСОБА_2 та не містить підпису та печатки представника КП «ІЦ «Миргородщина» (т.1 а.с.82).

Пунктом 3.1 договору № 4 між ФОП ОСОБА_2 та КП «ІЦ «Миргородщина» від 15 липня 2015 року передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється у безготівковій формі шляхом переведення грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок «Виконавця» на протязі 3 (трьох) банківських дів з моменту підписання актів виконаних робіт.

Не зважаючи на те, що вказаний договір не було підписано представником КП «ІЦ «Миргородщина», проте про наявність домовленостей про впорядкування архіву підтвердив у судовому засіданні представник потерпілої юридичної особи – Комунального підприємства «Інформаційний центр «Миргородщина» ОСОБА_5, який надав показання, що він був директором КП «ІЦ «Миргородщина», де обвинувачена працювала головним бухгалтером. На підприємстві виникла необхідність провести впорядкування документів, що утворились в діяльності КП ІЦ «Миргородщина» за 1965-2014 роки. ОСОБА_2 запропонувала свої послуги як фізична особа - підприємець для здійснення вказаних робіт. З нею були досягнуті домовленості, що вона виконає дані роботи на підставі договору, який вона підготувала. Проте вказані роботи по впорядкуванню документів, що утворились в діяльності КП ІЦ «Миргородщина» ФОП «ОСОБА_2В.» не виконала, про що йому повідомила головний бухгалтер ОСОБА_7, яка була прийнята на роботу після звільнення ОСОБА_2

Сама обвинувачена не заперечувала ні у суді першої та апеляційної інстанцій, ні в поданій апеляційній скарзі зі змінами того, що вона, ОСОБА_2, працювала головним бухгалтером КП ІЦ «Миргородщина» з 2.12.2013 по 31.06.2015 і одночасно була фізичною особою підприємцем.

15.05.2015 між ФОП «Полякова» та КП ІЦ «Миргородщина» було укладено договір на виконання по впорядкуванню документів, що утворились в діяльності КП ІЦ «Миргородщина» за 1965-2014 роки, який підписаний ФОП ОСОБА_2 та не містить підпису та печатки представника КП «ІЦ «Миргородщина».

Хоча підпис та печатка директора КП ІЦ «Миргородщина» ОСОБА_5 в договорі № 4 від 15 липня 2015 року не має, але з останнім було узгоджено, що вона як ФОП виконає роботи по впорядкуванню архіву КП ІЦ «Миргородщина» за 18865 грн..

Після цього вона як ФОП склала акти здачі – прийняття робіт №№ 4, 6 від 17 та 31 липня 2015 року, підписавши їх та у ці ж дні перерахувала кошти з рахунку КП ІЦ «Миргородщина» на рахунок ФОП «ОСОБА_2В.» в сумі 18865 грн. на підставі платіжних доручень підписаних нею, оскільки саме ця сума була погоджена з директором КП ІЦ «Миргородщина» ОСОБА_5.

Такі показання обвинуваченої та представника потерпілого узгоджуються як між собою, так і з наведеними вище доказами та наступними доказами, безпосередньо дослідженими у суді першої та апеляційної інстанцій.

Так, відповідно до актів здачі – прийняття робіт №№ 4, 6 від 17 та 31 липня 2015 року, вбачається, що ФОП «Полякова» підтверджує факт проведення робіт по впорядкуванню архіву справ за 1965-2009 роки на суму 10000 грн. і по впорядкуванню архіву справ за 2010-2014 роки на суму 8865 грн.. Разом з цим у вказаних актах відсутні підписи та печатки представника КП «ІЦ «Миргородщина» (т.1 а.п.83,85).

Даними висновку судово-почеркознавчої експертизи № 230 від 10.03.2016 підтверджено, що підписи у договорі № 4 від 15.07.2015, в актах № № 4, 6 від 17 та 31 липня 2015 року здачі-приймання робіт в графах «О.В. Полякова» та «Затверджую ФОП ОСОБА_2, «Від виконавця» виконаний ОСОБА_2 (т.1 а.п. 118-121).

З рахунків-фактури № 4 від 16 липня 2015 року та № 6 від 31 липня 2015 року, оформлених ФОП ОСОБА_2, вбачається, що вони видані для оплати послуг з впорядкування справ за 1965-2009 роки КП «ІЦ «Миргородщина» на суму 10000 грн. та з впорядкування справ за 2010-2014 роки КП «ІЦ «Миргородщина» на суму 8865 грн. (т.1 а.п. 77,81).

Згідно платіжних доручень № 104 від 17.07.2015 та № 113 від 31.07.2015 підтверджується перерахування коштів у сумі 10000 грн. та 8865 грн. з рахунку КП «ІЦ «Миргородщина» на рахунок ФОП ОСОБА_2 (т.1 а.п. 76, 80).

Доводи ОСОБА_2 наведені нею в апеляційній скарзі зі змінами та у суді апеляційної інстанції про те, що вона розпочала виконувати роботи по впорядкування документів, що утворились в діяльності КП ІЦ «Миргородщина» за 1965-2014 роки, спростовуються наступними доказами.

Показаннями директора КП ІЦ «Миргородщина» ОСОБА_5, який повідомив, що ФОП ОСОБА_2 не виконала роботи по впорядкуванню архіву, які були узгоджені між ним та ОСОБА_2, і безпідставно перерахувала вказані кошти на свій рахунок та Відділом культури і архіву Миргородської РДА, яким було проведено перевірку КП ІЦ «Миргородщина» та встановлено, що за період з 1965 по 2014 роки документи не упорядковані та на них не складено науково-довідкова документація (нумерація аркушів у справі, складання засвідчу вального напису, підшивання або оформлення справи, оформлення обкладинки(титульного аркуша) справи) (т.1 а.п. 125).У той же час слід зазначити, що у суді першої інстанції ОСОБА_2 не заперечувала того, що роботи по впорядкуванню архіву нею як ФОП не виконані.

З даних висновку судової економічної експертизи № 94 від 19.02.2016, вбачається, що суму коштів 18865 грн. можна вважати збитками КП «ІЦ «Миргородщина» у разі не проведення робіт по впорядкуванню архіву підприємства за період з 1965-2014 роки. (т.1 а.п. 97-100).

Директор ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_7 КП «ІЦ «Миргородщина» підтвердили, що ОСОБА_2 погасила дебіторську заборгованість в сумі 18865 грн, перерахувавши підприємству 4.04.2016 суму 500 грн. та 8.04.2016 - 18465 грн., що підтверджується довідкою даного підприємства (т.1 а.п. 147). У суді апеляційної інстанції цей факт також підтвердила обвинувачена.

Колегією суддів встановлено, що повернення коштів обвинуваченою ОСОБА_2 відбулося після постановлення обвинувального вироку у даному проваджені.

Відповідно до частини 2 статті 191 КК України передбачено кримінальну відповідальність за привласнення, розтрату або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна.

При цьому формою вчинення злочину, зокрема є заволодіння майном, характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем має місце у випадках, коли така особа незаконно обернула чуже майно на свою користь або на користь третіх осіб, використовуючи при цьому своє службове становище всупереч інтересам служби.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 191 КК України характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

З огляду на вказане висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_2 у злочині, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, а саме за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за який її засуджено, ґрунтуються на об’єктивно з’ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України.

Щодо твердження обвинуваченої про перекваліфікацію дій з ч.2 ст. 191 на ч.2 ст. 367 КК України слід зазначити наступне.

Стаття 367 КК України передбачає відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

При вчиненні службової недбалості шляхом бездіяльності винний повністю не виконує покладені на нього службові обов’язки, а у разі вчинення її шляхом дії ? виконує такі обов’язки, але неналежним чином – не так, як того потребують інтереси служби, не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі зі встановленим порядком тощо.

Суб’єктивна сторона службової недбалості виявляється в необережній формі вини як щодо діяння, так і щодо його наслідків.

Вказане виключає кваліфікацію дій обвинуваченої за ст. 367 КК України.

Щодо доводів прокурора про наявність у діях ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України слід зазначити, що частина 1 статті 366 КК України встановлює відповідальність за складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Обов'язковим елементом складу даного злочину є його предмет, яким являється офіційний документ.

Складання неправдивих документів - це внесення до документа, який зовні оформлено правильно, відомостей, що не відповідають дійсності повністю або частково. Видача неправдивих документів - надання або випуск службовою особою документів, зміст яких повністю або частково не відповідає дійсності і які були складені цією ж або іншою службовою особою.

З цього цілком очевидно слідує, що для встановлення неправдивості будь-яких відомостей їх необхідно порівняти із дійсними даними.

Під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Тому при встановленні ознак офіційного документа як предмета злочину слід керуватися такими критеріями:

1) документ має бути складено, видано чи посвідчено відповідною особою  в межах її професійної чи службової компетенції за визначеною законом формою та з належними реквізитами;

2) зафіксована в такому документі інформація повинна мати юридично значущий характер – підтверджені чи засвідчені нею конкретні події, явища або факти мають спричиняти чи бути здатними спричинити наслідки правового характеру у вигляді виникнення (реалізації), зміни або припинення певних прав та/або обов’язків.

Невідповідність документа хоча б одному з наведених критеріїв перешкоджає визнанню його офіційним (постанова Верховного Суду України від 9.07.2015).

Тому суд правильно дійшов висновку, що акти здачі – прийняття робіт №№ 4, 6 від 17 та 31 липня 2015 року, які ОСОБА_2 особисто виготовила та внесла до них неправдиві відомості не являються офіційним документом, так як не містять всіх реквізитів офіційного документа, в даному випадку підпису представника та печатки КП «ІЦ «Миргородщина». Відсутність вказаних реквізитів призводить до того, що виготовлені ОСОБА_2 (не як головним бухгалтером КП «ІЦ «Миргородщина»,що інкримінувалося органами досудового розслідування, а як Фізичною особою підприємцем)документи не підтверджують та не посвідчують  певної події, явища чи факту, що мають юридичне значення, тобто вони не породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини.

З огляду на вказане доводи прокурора щодо визнання ОСОБА_2 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, що є необґрунтованими.

Через це апеляційні скарги прокурора та обвинуваченої не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_2 зі змінами та прокурора Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Ухвала   набирає законної сили з моменту її  проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9