Провадження: 2/484/3/24

Справа: 484/5685/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочно)

11.01.2024                                                                               м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Закревського В.І.

за участю секретаря судового засідання - Фартушняк Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Первомайська цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що йому на праві власності належить вказаний житловий будинок. В даному будинку зареєстровані відповідачі: ОСОБА_2 і ОСОБА_4 , які не проживають у будинку тривалий час, не оплачують житлово-комунальні послуги, жодних їх особистих речей в будинку немає. В зв`язку із тривалим не проживанням у будинку відповідачі втратили право на користування вищезазначеним житлом, добровільно знятися з реєстрації не бажають.

Позивач в судове засідання не з`явився, попередньо надав заяву у котрій просить судовий розгляд здійснювати у його відсутність, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сотська С.О. в судове засідання надала заяву у котрій просила судовий розгляд проводити у її відстність та відсутність відповідачки, позовні вимоги не визнають виходячи з того, що її підзахисній належить 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 . На підтвердження вказаного надала постанову Верховного Суду у спарві № 484/3096/19 від 06.10.2021.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу заочно у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.316,317,319,391 Цивільного кодексу Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ч. 1ст. 405 Цивільного кодексу України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Питання втрати членом сім`ї власника права користування житлом вирішується на підставі ч.2 ст.405 ЦК України. Так, даною нормою закону передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

Судом встановлено, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , який було розірвано у судовому порядку, що підтверджується рішенням суду від 12.04.2017 ркоу (справа №484/3420/1-ц). Згідно витягу № 5396427 від 11.11.2004 року ОСОБА_1 нележить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Як вбачається із довідки з місця проживання квартального комітету № 22 від 12.12.2019 року ОСОБА_3 не прожває за адресою АДРЕСА_1 більше трьох років.

Будь-яких доказів, які б свідчили про поважність причин не проживання ОСОБА_3 у вказаному житловому будинку чи створення йому перешкод у такому, суду не надано.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 , не будучи власником вказаного житла, не проживає у спірному житловому будинку понад встановлений законом строк збереження права користування житлом, втратив право на користування жилим приміщенням, а відтак, суд приходить до висновку, що його слід визнати таким, що втратив право на користування житловим будиноком АДРЕСА_1 .

Щодо вимоги позивача про визнання відповідачки   ОСОБА_2  такою, що втратила право на користування будинком, то у цій частині позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з Постанови Верховного Суду від 06.10.2021 (справа 3 484/3096/19 , провадження № 61-9362св20) виконання рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.03.2020 року та Постанови Миколаївського апеляційного суду від 21.05.2020 року, що були зупенені ухвалою Верховного Суду від 17.12.2020 року , поновлено.

Крім того, із вказаної постанови вбачається, що рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.03.2020 року, яким позов ОСОБА_2 задоволено, визнано договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 , посвідчений 30.05.2002 року приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчук С.А., удаваним правочином; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку зазначеного житлового будинку. Вказане рішення постановою Миколаївського апеляційного суду від 21.05.2020 року залишено без змін.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексуУкраїни правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 Цивільного кодексуУкраїни власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.319 Цивільного процесуального кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Таким чином, відповідачці ОСОБА_2 належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому визнання останньої такою, що втратила право на користування будинком, призведе до порушення її права власності. При цьому, факт її не проживання у даному будинку жодним чином не впливає на зміст права власності. З огляду на вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що в цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 12, 81, 229, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву  ОСОБА_1  до ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 про визнання такими, що втратили право користування квартирою - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування приватним будинком АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє місце проживання: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: