Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 

головуючого судді: Л.І. Бандури

суддів: Л.В. Поліщук, В.Б. Туренко

при секретарі судового засідання  Селіховій Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: І.П. Маковеєнко

від відповідача:  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Любашівської МДПІ Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 31.03.2006р.         

у справі № 34/36-06-1027

за позовом Балтської МДПІ в Одеській області

до СПД -фізичної особи ОСОБА_2

про  стягнення 1700грн.

встановив:

Судове рішення переглядалось в апеляційному порядку за правилами Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладений в Інформаційному листі від 26.12.2005р. № 3.2.-2005 „щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції спеціалізованими адміністративними і господарськими судами”.

Балтською МДПІ здійснена перевірка господарської одиниці -магазину „Надія”, який належить СПД -фізичній особі ОСОБА_2, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, про що складено акт №15220231/2360 від 25.11.2005р.  (а.с.5-6).

В ході перевірки  встановлено порушення ч.1 ст.15-3  Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, яке полягало у продажу алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.  

На підставі акту перевірки Балтською МДПІ, відповідно до абз. 8 ч.2 ст.17 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, було прийнято рішення №000026/2360/0/1382 від 02.12.2005р. про застосування фінансових санкцій в сумі 1700грн. Вказане рішення оскаржене відповідачем в адміністративному порядку до Балтської МДПІ, за результатами якого рішенням від 23.01.2006р. скарга СПД -фізичної особи ОСОБА_2 залишена без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Оскільки штрафна санкція не була сплачена в добровільному порядку, податкова служба звернулась до господарського суду Одеської області із позовною заявою та уточненням до неї про стягнення фінансових санкцій до Державного бюджету України згідно п. 11 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Постановою господарського суду Одеської області від 31.03.2006р. (суддя Ю.Г. Фаєр) в позові відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виходив із недоведеності факту порушення вимог ст. 15-3 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, а саме відсутність доказів реалізації алкогольного напою особі, що не досягла 18-річного віку.

Не погоджуючись із постановою суду, Любашівська МДПІ Одеської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме ст.15-3 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. На думку скаржника, судом не враховано Постанову Кабінету Міністрів України про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 30.07.1996р., якою визначено, що продаж алкогольних напоїв громадянам, які не досягли 18-річного віку, забороняється. В разі виникнення сумніву щодо віку покупця продаж алкогольних напоїв здійснюється за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу. Тобто, обов'язок щодо витребування документів покладено безпосередньо на особу, яка реалізує алкогольні напої. 

           СПД ОСОБА_2 в запереченні на апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою, а рішення суду таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і матеріалам справи та просить залишити його без змін.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, виходячи з наступного:

ОСОБА_2 зареєстрований Любашівською районною державною адміністрацією як суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи, про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації справ від 12.06.2001р. та видане відповідне свідоцтво.

Відповідно до ст. 15-3 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. Статтею 17 вказаного Закону встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону.

Як вбачається з акту перевірки при проведенні контрольної закупівлі однієї пляшки шампанського „Кримське” напівсолодкого на суму 15грн. особі, що не досягла 18-річного віку, було порушено ч.2 ст. 15-3 Закону України „Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”. Але податковою інспекцією в акті не визначено прізвище, ім'я та по батькові особи, якій була реалізована ця продукція, також відсутні паспортні дані цієї особи, тобто при встановленні Балтською МДПІ зазначеного факту відсутні докази щодо продажу алкогольних напоїв саме неповнолітній особі.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Балтської МДПІ пояснив, що документи про посвідчення особи перевіряючими взагалі не витребувались. Більш того, за змістом акту перевірки вбачається, що контрольна закупівля здійснювалась саме працівниками податкової служби у складі яких не могла діяти неповнолітня особа.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Як вбачається зі статті 69 вказаного Кодексу, доказами   в   адміністративному  судочинстві  є  будь-які фактичні дані,  на підставі  яких  суд  встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх  осіб  та  їхніх  представників, показань свідків,   письмових   і   речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно пункту 5 Постанови КМУ від 02.06.2003р. № 790 Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України  "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог,  обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними  напоями та/або тютюновими виробами,  складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і  конкретні  порушені  норми законодавства. В даному разі підставою для прийняття рішення став акт перевірки, в якому зазначено тільки факт порушення, який не був викладений в акті перевірки чітко, повно і обґрунтовано та без посилання на докази, які достовірно підтверджують наявність зазначеного факту. Речові докази, а саме документи і засоби ідентифікації особи, яка придбала алкогольний напій в акті перевірки відсутні. 

Посилання скаржника на те, що платник повинен довести вік покупця при продажі алкогольного напою в разі його сумніву, є безпідставними. Згідно п.10 Постанови КМУ про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 30.07.1996р. зазначається, що продаж  алкогольних  напоїв  громадянам,  які  не досягли 18-річного віку,  забороняється.  В разі виникнення  сумніву  щодо віку  покупця  продаж  алкогольних  напоїв  здійснюється  за умови пред'явлення документа, що засвідчує його вік. Тобто, обов'язок щодо витребування документів покладено безпосередньо на особу, у якої виник сумнів, щодо віку покупця. Таким чином, сумнів про те, що особа є неповнолітньою, виник саме у податкової служби.

Враховуючи викладене, господарський суд Одеської області дійшов правильних висновків про те що податковою службою не доведена наявність порушень, зафіксованих в акті перевірки, у зв'язку з чим підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Любашівської МДПІ Одеської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 31.03.2006р. у справі № 34/36-06-1027 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня складення ухвали у повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                      Л. І. Бандура

Суддя                                                                                          Л. В. Поліщук

Суддя                                                                                          В. Б. Туренко