П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2240/2856/18

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

05 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача: Зозулі В.П., Карповича В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року (повне рішення складене 05.10.2018) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області про про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2018 року позивач, ОСОБА_2, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з врахуванням відсотку втрати працездатності; зобов'язання Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області надіслати висновок, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб та зобов'язання Державної фіскальної служби України затвердити висновок, а також нарахувати і виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму одноразової грошової допомоги.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 01 жовтня 2018 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Державної фіскальної служби України про затвердження висновку б/н та дати про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з врахуванням відсотку втрати працездатності. Зобов'язав Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслати до Державної фіскальної служби України висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику податкової міліції ОСОБА_2, виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Судове рішення мотивоване тим, що ступінь втрати працездатності впливає лише на встановлення групи інвалідності органами медико-соціальної експертної комісії, а не органами Державної фіскальної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги з встановленням відповідної групи інвалідності.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що нарахування та виплата грошової допомоги позивачу, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-XII, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, здійснюється з вираховуванням ступеня втрати працездатності в розмірі 60%.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що ГУ ДФС України у Хмельницькій області, не вірно сформувало висновок, та нарахувало розмір одноразової грошової допомоги, враховуючи відсотки втрати працездатності зазначеній у довідці МСЕК, а ДФС України затвердила висновок з врахуванням відсотку втрати працездатності, не керуючись при цьому жодним нормативно правовим актом, тому позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року - без змін.

Представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд задовольнити її.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 21 серпня 2017 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі 822/2230/17, яка залишена в силі 16.11.2017 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо не подання до Державної фіскальної служби України у 15-денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту) ОСОБА_5, висновку щодо виплати грошової допомоги разом із підтверджуючими документами, як подані до заяви. Зобов'язано Головне управління ДФС у Хмельницькій області направити до Державної Фіскальної Служби України, висновок щодо нарахування та виплати грошової допомоги, у зв'язку із встановленням II групи інвалідності, відповідно до ст. 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року №565-XII, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850 ОСОБА_5.

Виконуючи постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.11.2017 року по справі № 822/2230/17, Головне управління ДФС України сформувало, а ДФС України затвердило висновок б/н та дати про призначення одноразової допомоги ОСОБА_2 у розмірі 174000,00 грн, з врахуванням відсотку втрати працездатності та підтверджується висновком про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України старшому оперуповноваженому з ОВС відділу оперативно-розшукової діяльності та розшуку неплатників податків - оперативного управління ДПА у Хмельницькій області підполковнику податкової міліції ОСОБА_5, платіжним дорученням № 1541 від 08.08.2018 року на суму 174000,00 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідачами невірно сформовано та затверджено висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції б/н та дати з врахуванням відсотку втрати працездатності зазначеного у довідці МСЕК, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 року № 565-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року. При цьому у пункті 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, якому під час перебування на службі в органі податкової міліції, встановлено інвалідність, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 07 березня 2018 року у справі № 464/5571/16-а, від 21 червня 2018 року у справі № 822/31/18 та від 28 серпня 2018 року № 804/6297/17.

На момент подання заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги, у зв'язку з установленням інвалідності, діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

Також, згідно підпункту 2 пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Отже, як у Законі так і в Порядку, чітко зазначений розмір виплати - в 200- кратному розмірі прожиткового мінімуму у разі встановлення другої групи інвалідності, про що Вінницький апеляційний адміністративний суд зазначив в ухвалі по справі № 822/2230/17 від 16.11.2017 року, що доказуванню не потребує.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо застосування відповідачем такого показника як 60 % втрати працездатності для визначення розміру грошової допомоги, колегія суддів зазначає, що це суперечить статті 23 Закону України "Про міліцію", яка містить чіткий розмір, а саме: 200-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у випадку встановлення працівнику міліції ІІ групи інвалідності. З аналізу статті судом встановлено, що ступінь втрати працездатності застосовується для визначення групи інвалідності особи при її встановленні, а не для обрахування розміру одноразової грошової допомоги.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, наведена норма імперативно вказує на розмір необхідної до виплати допомоги, а зазначення у ній "залежно від ступеня втрати працездатності" жодним чином не впливає на визначення розміру такої допомоги від інших обставин, крім власне, встановлення певної групи інвалідності.

Також, відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісія ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 05.06.2012 року за № 420, ступінь втрати професійного працездатності встановлюється: при І групі інвалідності - не вище 100%, при ІІ групі - не вище 85%, при ІІІ групі інвалідності - не вище 65 %. Зазначений порядок не містить вказівок для встановлення розміру необхідної до виплати допомоги залежно від межі втрати професійного працездатності: "від" і "до".

Ступінь втрати працездатності установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав позивач до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 року № 420, тобто ступінь втрати працездатності впливає лише на встановлення групи інвалідності органами медико-соціальної експертної комісії, а не органами Державної фіскальної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги з встановленням відповідної групи інвалідності.

Отже, суд першої інстанції зробив правомірний висновок, що стаття 23 Закону України "Про міліцію" вказує, що грошова допомога надається залежно від ступеня втрати працездатності та в подальшому конкретизує, що розмір такої допомоги залежить саме від встановлення інвалідності певної групи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач - Головне управління ДФС України при формуванні, а відповідач - ДФС України при затвердженні висновку про призначення одноразової допомоги ОСОБА_2, з врахуванням відсотку втрати працездатності діяли протиправно, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України б/н та дати щодо затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 з врахуванням відсотку втрати працездатності - в сумі 174000,00 грн., підлягали задоволенню.

Також, суд першої інстанції дав належну правову оцінку щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Державної фіскальної служби України затвердити висновок про призначення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції ОСОБА_2 виходячи із 200-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, а також нарахувати і виплатити ОСОБА_2 недоплачену суму одноразової грошової допомоги, оскільки уповноважений орган (Головне управління ДФС у Хмельницькій області) на момент розгляду справи не подав відповідний висновок до розпорядника бюджетних коштів (Державної фіскальної служби України), а тому зобов'язання Державної фіскальної служби України до вчинення дій було передчасним.

Відповідно до положень, закріплених частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 грудня 2018 року.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.