Справа № 757/43744/18-п Головуючий в суді І інстанції - Смик С.І.

Провадження № 33/824/1030/2018 Доповідач - Свінціцька О.П.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік;

стягнуто з ОСОБА_3в дохід держави судовий збір в розмірі 352 грн. 40 коп.

ОСОБА_3 притягнуто до відповідальності за те, що вона, 25 серпня 2018 року, о 02 годині 40 хвилин, в м. Києві по вул. Саксаганського, 4 керувала автомобілем «Вольво», номерний знак НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовилася у встановленому законом порядку у присутності двох свідків, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з'ясовані неповно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважала, що розгляд у суді першої інстанції проведений формально, а зібрані матеріали досліджені із неналежною повнотою. Вважала, що оформлення адміністративного матеріалу працівниками поліції здійснювалось із істотнимпорушенням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки остання відмовилася лише від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. Зокрема, апелянт звернула увагу на те, що працівники поліції не надали їй сертифікати на прилад, що зумовило її відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. Окрім цього, вважала що судом формально було досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис із нагрудних камер поліцейських, оскільки, на її думку, із нього вбачається формальність участі свідків щодо факту її відмови від огляду на стан алкогольного сп'яніння. Вважала, що сама по собі відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з об'єктивної сторони не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Просила постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_3не з'явилась, неодноразово повідомлялась належним чином про дату та час розгляду справи за допомогою телефонного та поштового зв'язку, будь-яких клопотань з проханням відкласти розгляд справи до суду не подавала. За даних обставин, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, сформованої у справі «Пономарьов проти України», де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та що заявник має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді та враховуючи те, що саме ОСОБА_3 було подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Висновки судді місцевого суду про винуватість ОСОБА_3 у порушенні вимог п.2.5 ПДР України, а саме, у відмові від проходження огляду на стан сп'яніння, стверджуються зібраними у справі доказами, зокрема: поясненнями свідків ОСОБА_4, та ОСОБА_5, відповідно до яких ОСОБА_3 дійсно відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_3 в присутності двох свідків відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння як за допомогою приладу Драгер так і в медичному закладі, поясненнями ОСОБА_3, наданими в суді першої інстанції, відповідно до яких ОСОБА_3 не заперечувала того факту, що вона відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп»яніння як за допомогою приладу Драгер на місці зупинки. так і в медичному закладі. Дослідивши вказані докази та надавши їм належну юридичну оцінку суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації її дій за ч.1 ст. 130 КУпАП та на законних підставах, із дотриманням положень ст. 23 і ст. 33 КУпАП наклав на неї стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції було порушено встановлений законом порядок проведення її огляду на стан сп'яніння, а саме те, що працівниками поліції після того як їй запропонували пройти огляд на місці зупинки із застосуванням технічних засобів не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі спростовуються переглянутим відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_3 працівниками поліції в присутності двох свідків було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів - приладу «Драгер», на що остання відмовилась, після чого працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_3 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, на що остання також відмовилась.

Також з вказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 не заявлялась вимога щодо надання їй сертифікату на прилад «Драгер», а тому доводи щодо мотивів відмови від проходження огляду на стан сп»яніння на місці зупинки транспортного засобу з підстав ненадання працівниками поліції сертифікату є безпідставними.

Окрім того, суд критично ставиться до доводів ОСОБА_3 в частині того, що судом першої інстанції не було надано належну оцінку відеозапису з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що свідки до неї не підходили та не оцінювали її стан ( а саме наявність або відсутність алкогольного сп'яніння), оскільки протокол щодо ОСОБА_3 було складено саме за відмову від проходження огляду на стан сп»яніння, при цьому з відеозапису вбачається, що свідки були присутні та дійсно засвідчили факт відмови ОСОБА_3 пройти огляд на місці чи в медичному закладі.

Не ґрунтуються на вимогах закону також доводи про відсутність в матеріалах справи висновку, який би доводив факт перебування її в стані алкогольного сп»яніння, оскільки ОСОБА_3 притягнута до відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, а для вимоги поліцейського про необхідність проходження такого огляду необхідна не наявність доведеного стану сп'яніння, а наявність ознак, які вказують на те, що особа перебуває у такому стані. При цьому мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Наведене у свої сукупності вказує на те, що справа про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП була розглянута повно, всебічно та об'єктивно. Постанова Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 рокущодо ОСОБА_3 відповідає вимогам закону, підстав для скасування чи зміни цієї постанови суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_3 - залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Свінціцька