П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 295/3907/18

Головуючий у 1-й інстанції: Лєдньов Д.М.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

05 грудня 2018 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 жовтня 2018 року (суддя Лєдньов Д.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2018 року позивач звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 27.03.2018 року серії ВР № 031814.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 жовтня 2018 року позов задоволено, а саме, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 27.03.2018 року серії ВР № 031814 та закрито провадження у справі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 03 жовтня 2018 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, в обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення від 03 жовтня 2018 року прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт наголошує, що судом не в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Відзив на апеляційну скаргу відповідача, позивачем до суду апеляційної інстанції не подано.

За правилами ст. 313 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу на наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2, 27 березня 2018 року о 13 год. 40 хв. в м.Житомирі, по вул. Гагаріна, 11 керував транспортним засобом, н.з. НОМЕР_1 із забрудненим номерним знаком, що не дає змоги чітко визначити його символи на відстані 20 м та при перевірці документів не пред'явив полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.9 в, п. 2.1 ґ, 2.4 а ПДР України.

Таким чином, вбачаючи у діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 та ч.1 ст.126 КУпАП, відповідач притягнув його до адміністративної відповідальності, застосувавши до останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн..

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, звернувся до суду з позовом про її скасування.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б твердження позивача, та не довів правомірність прийняття постанови від 27.03.2018 року серії ВР № 031814. Так, підставою для скасування оскаржуваної постанови відповідача, судом першої інстанції взято до уваги, що оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, містить певні виправлення у зазначенні підпункту пункту 2.1 Правил дорожнього руху, порушення якого допущено позивачем. Наведені обставини, за переконанням суду, є порушенням правила юридичної визначеності, за яких особою може усвідомлюватись характер та наслідки вчинюваних нею дій та передбачена відповідальність в разі їх допущення. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки він позбавлений можливості змінювати кваліфікації дій позивача, є необхідним скасування постанови та закриття провадження у справі.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Провадженням у справах про адміністративні правопорушення є нормативно врегульована діяльність уповноважених суб'єктів по застосуванні адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення передбаченого КУпАП.

Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно з п.2.9 (в) ПДР України водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Судом першої інстанції досліджено електронний доказ, а саме, запис з відео регістратора автомобіля патрульної поліції. Зокрема, з оглянутого запису (2 сек. запису) судом першої інстанції встановлено, що на автомобілі номерний знак є забрудненим та не може бути прочитаний. Зазначене підтверджується також під час апеляційного розгляду справи.

За положеннями ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ч.6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом,- не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, порушення позивачем п.2.9 (в) ПДР, а саме керування транспортним засобом з забрудненим номерним знаком доведено під час розгляду справи як в першій, так і в апеляційній інстанціях.

Крім того, встановлено, що позивач керуючи транспортним засобом, при перевірці документів не пред'явив полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.9 в, п. 2.1 ґ, 2.4 а ПДР України.

Згідно п 2.1 (г) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В оскаржуваному рішенні суду першої інстанції зазначено, що за змістом постанови від 27.03.2018 року серії ВР № 031814 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме у зв"язку з відсутністю полісу (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, при цьому, в кореспонденцію даного порушення зазначено п.п.2.1 (а) Правил дорожнього руху, який не встановлює вимогу мати водієві вказані документи.

При цьому, як підставу для скасування оскаржуваної постанови відповідача, судом взято до уваги, що оригінал постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, містить певні виправлення у зазначенні підпункту пункту 2.1 Правил дорожнього руху, порушення якого допущено позивачем.

Проте, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката ("Зелена картка").

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити:

найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;

дату розгляду справи;

відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові, в разі наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;

опис обставин, установлених під час розгляду справи;

зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення;

прийняте у справі рішення.

При цьому, жодного посилання на те, що постанова повинна містити пункт ПДР, який порушує особа немає.

Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції, що відповідачем допущено помилку (виправлення) у правилах юридичної визначеності, за яких особою може усвідомлюватись характер та наслідки вчинюваних нею дій та передбачена відповідальність в разі їх допущення, та такими, що не можуть слугувати підставою для скасування прийнятого рішення.

Відповідно до ст. 72 КАС України вказано, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, які обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, шо значення для правильного вирішення справи.

Встановлено, що наявність події підтверджується доказами по справі, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення проти позову, які у сукупності з іншими матеріалами справи доводять скоєння позивачем правопорушення, за яке він був притягнутий до адміністративної відповідальності спірною постановою.

Проте судом першої інстанції, приймаючи рішення по справі, взято до уваги лише наявність виправлень у оскаржуваній постанову та залишено поза увагою доведеність факту самого порушення.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач, відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язаний знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Таким чином суд першої інстанції, приймаючи рішення по справі не здійснив повного та об'єктивного дослідження всіх належних доказів, чим порушив принцип змагальності сторін та вимоги ст.90 КАС України, тобто судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, під час апеляційного розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач обгрунтовано прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності шляхом винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 27.03.2018 року серії ВР № 031814.

Враховуючи, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується під час апеляційного розгляду справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення.

Висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки рішення суду.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 жовтня 2018 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Мельник-Томенко Ж. М. Ватаманюк Р.В.