П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2018 року

м. Рівне

Справа № 562/1071/18

Провадження № 22-ц/4815/239/18

Головуючий суддя у суді 1 інстанції: Ємельянова Л.В.

Місце і дата ухвалення рішення суду:

20 серпня 2018 року в м. Рівне Рівненської області

Час ухвалення рішення: не зазначено

Повний текст рішення складено: не зазначено

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Бондаренко Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) про відшкодування матеріальної шкоди. Мотивуючи позов, вказувалося про те, що він був власником автомобіля марки "Citroen Berlingo", номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску. Його цивільно-правова відповідальність, як власника автомобіля, була застрахована в страховій компанії "Провідна". 09 лютого 2016 року близько 02 год 30 хв у м. Рівне по вул. Соборна поблизу будинку № 190 водій ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки "Cherу Elara", номерний знак НОМЕР_2, рухаючись по призначеному для зустрічного руху боці дороги, на дорозі із двостороннім рухом, яка має дві смуги руху в одному напрямку, здійснив зіткнення з його автомобілем. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) він отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, а автомобілю завдано механічні пошкодження. Ці обставини підтверджував приєднаною до позовної заяви копією постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12016180010000835 від 09 лютого 2016 року.

Вважав, що оскільки настав страховий випадок в зв'язку з заподіянням йому матеріальної і моральної шкоди, то відшкодувати її має саме МТСБУ, тому що водій автомобіля "Cherу Elara" ОСОБА_3 свою цивільно-правову відповідальність не застрахував.

23 серпня 2016 року він звернувся до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 09 лютого 2016 року, та проханням провести страхову виплату. Однак відповідач відмовився відшкодувати йому заподіяну шкоду.

Відмовляючи йому у відшкодуванні шкоди, МТСБУ посилається на п.п.33.3 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який передбачає обов'язок власника пошкодженого транспортного засобу зберегти його в такому стані, в якому він знаходився після ДТП, до його огляду представником МТСБУ. Останнє стверджує, що позивачем не було виконано цього обов'язку, а автомобіль був відновлений до приїзду аварійного комісара.

У зв'язку з цим МТСБУ посилалось на п.п. 37.1.3 п.37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Стверджував, що відмова у відшкодуванні заподіяної йому шкоди є незаконною та необґрунтованою, оскільки він повністю виконав свої зобов'язання передбачені нормами Закону, на які посилається МТСБУ.

Навпаки, вважав, що МТСБУ не виконало свого зобов'язання, передбаченого п.34.2 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який передбачає обов'язок МТСБУ направити свого представника за місцем страхового випадку або знаходження пошкодженого майна для визначення причин страхового випадку та розміру збитків протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП. Як вбачається з листа, МТСБУ отримало повідомлення про ДТП 26 серпня 2016 року. Аварійний комісар був направлений 09 вересня 2016 року, тобто на десятий робочий день. Зазначав, що у зв'язку із невиконанням зобов'язань МТСБУ не підлягають до застосування п.п.37.1.3 п.37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо відмови у відшкодуванні шкоди.

На його думку, факт ДТП, причини та обставини її настання, а також розмір заподіяної шкоди встановлені належними та достовірними доказами, здобутими в ході проведеного досудового розслідування в межах кримінального провадження. Поготів, факт ДТП, причини та обставини її настання МТСБУ не оспорюються. Що стосується розміру збитків, який не визнається, то він стверджується належним та достовірними доказом - висновком експерта №3.3-41/16 від 15 квітня 2016 року. Цей висновок складений на виконання постанови слідчого в межах кримінального провадження Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України. Згідно з вказаним висновком матеріальний збиток, завданий йому як власнику автомобіля "Citroen Berlingo", в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді 09 лютого 2016 року по вул.Соборній в м.Рівне, складає 50 023,66 грн.

Окрім шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, МТСБУ зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю. У зв'язку з отриманими травмами він проходив стаціонарне лікування в Здолбунівській центральній районній лікарні з 09 по 12 лютого 2016 року та в Рівненській центральній міській лікарні з 12 по 15 лютого 2016 року. Розмір затрат становить 1 972,64 грн. Також необхідно стягнути з відповідача на його користь допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі мінімальної заробітної плати - 1 450 грн. Всього підлягають до виплати кошти в зв'язку з ушкодженням його здоров'я в розмірі 3 422, 64 грн.

З огляду на це просив стягнути з відповідача на його користь 50 023,66 грн. матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобілю, та 3 422,64 грн. матеріальної шкоди, завданої його здоров'ю.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача, не визнаючи позовні вимоги, вказував, що Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" чітко визначено, що саме МТСБУ проводить розслідування причин та обставин дорожньо-транспортної пригоди, а не позивач самостійно, як ним це було вчинено за межами Закону.

ДПТ мала місце 09 лютого 2016 року, експертиза позивачем проведена без залучення МТСБУ 15 квітня 2016 року та лише 26 серпня 2016 року позивачем подано письмове повідомлення до відповідача. З наданого позивачем звіту про розмір шкоди вбачається, що його було замовлено 16 березня 2016 року, а виконано без участі МТСБУ 15 квітня 2016 року, тобто раніше дати звернення до нього. Письмове повідомлення про ДТП було отримано МТСБУ лише 26 серпня 2016 року. МТСБУ призначило аварійного комісара, про що було видано доручення від 07 вересня 2016 року, тобто в межах 10 робочих днів, але встановити наявність пошкоджень та розмір шкоди аварійний комісар не зміг, адже на момент огляду транспортний засіб було відремонтовано.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

На рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу, де вважав його незаконним і необґрунтованим. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосуванні норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

На її обґрунтування вказував про свою незгоду із оскаржуваним рішенням. Вважав, що ним виконано вимоги п. 33.1.4 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". На другий день після ДТП він повідомив ПрАТ "СК Провідна", з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Повідомляти страховика, який застрахував відповідальність ОСОБА_4, він не був зобов'язаний та й не міг цього зробити. На той час йому не було відомо, чи застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4

На його думку, неповідомлення МТСБУ про ДТП не є підставою для відмови в виплаті страхового відшкодування, так як це не передбачено ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

У випадку невиконання ОСОБА_4 обов'язку повідомлення про ДТП МТСБУ вправі пред'явити до нього регресний позов.

Вважав незаконними висновки суду щодо недотримання ним положень ст.ст. 33-36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Ці норми права не передбачають підстав для відмови в страховій виплаті, а саме їх недотримання не тягне за собою настання таких наслідків.

Суд безпідставно посилався на невиконання позивачем вимог п.33.3 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", яким передбачено обов'язок водія та власників транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, зберігати пошкоджене майно у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком аварійний комісар.

Статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено вичерпний перелік підстав для відмови в страховій виплаті. Тільки за наявності підстав, передбачених вказаною нормою, суд міг відмовити в задоволенні позову. Однак таких обставин судом не встановлено і в оскаржуваному рішенні він не послався на цю норму права.

До того ж МТСБУ зобов'язане відшкодувати шкоду, заподіяну його здоров'ю. Зазначену вимогу, на думку автора апеляційної скарги, суд узагалі залишив без належної уваги.

З наведених міркувань просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про задоволення позову.

У поданому відзиві представник відповідача, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначав, що МТСБУ може здійснити страхову виплату на підставі ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", однак така виплата не є його безперечним обов'язком. Її може бути здійснено лише у разі дотримання порядку визначеного Законом, який є імперативним до даних правовідносин, та чітко і однозначно визначає порядок та умови отримання страхового відшкодування, якого позивач не дотримався. Ним не виконано обов'язку згідно з яким він повинен зберегти пошкоджене майно у тому стані, в якому воно знаходилось після ДТП, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник. На його думку, МТСБУ правомірно відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки на момент огляду автомобіля страховиком автомобіль не знаходився в тому стані, в якому він був відразу після ДТП.

Вважав, що шкода повинна бути стягнута із заподіювача шкоди.

Щодо вимоги про стягнення шкоди, завданої здоров'ю, зазначав, що вони мають бути підтверджені документально закладом охорони здоров'я. МТСБУ повинно оцінити дохід потерпілого, для чого йому необхідно надати довідку про дохід за період до дати ДТП. Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування здійснюється на підставі поданої потерпілим заяви, а не повідомленням про ДТП. Форму та зміст заяви встановлено цим Законом. Крім того, до заяви додаються документи в оригіналах або належних завірених копіях, а відшкодування страхового відшкодування проводиться в межах 90 днів з моменту її отримання. Вказаних документів не надано суду, щоб він мав можливість, в порядку визначеному законодавством, вирішити питання про їх необхідність та обґрунтованість. Надання засвідченої копії епікриза не свідчить про виконання позивачем положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" і набуття права на отримання страхової виплати.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги і поданого відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку не повідомив відповідача про ДТП та не зберіг пошкоджений транспортний засіб до моменту огляду аварійним комісаром.

Як встановлено судом попередньої інстанції, і ці обставини сторонами не заперечуються, 09 лютого 2016 року близько 02 год 30 хв біля будинку № 190 по вул. Соборна у м.Рівне ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем "Cherу Elara", номерний знак НОМЕР_2, рухаючись на призначеній для зустрічного руху боці дороги, на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, допустив зіткнення з автомобілем "Citroen Berlingo", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, який виконував маневр розвороту не з крайнього лівого положення на проїзній частині.

Цивільно-правову відповідальність водія автомобіля "Cherу Elara", номерний знак НОМЕР_2, застраховано не було.

Згідно з висновком експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15 квітня 2016 року матеріальний збиток завданий власнику автомобіля "Citroen Berlingo", номерний знак НОМЕР_1, складає 50 023,66 грн.

В подальшому, 26 серпня 2016 року позивач звернувся до МТСБУ з повідомленням про ДТП.

07 вересня 2016 року відповідач доручив аварійному комісару провести огляд транспортного засобу позивача, скласти протокол огляду, визначити ринкову вартість на момент ДТП та вартість відновлювального ремонту, однак на момент огляду автомобіль був відремонтований, тому він не зміг виконати покладені на нього роботи з причин, які від нього не залежали.

У наявній в матеріалах справи заяві позивач підтвердив, що на момент огляду аварійним комісаром автомобіль відремонтовано. Зазначив, що ремонтні роботи проводились в червні 2016 року.

З огляду на неможливість проведення оцінки транспортного засобу та невиконанням позивачем своїх обов'язків МТСБУ прийняло рішення про відмову у відшкодуванні заподіяної шкоди позивачу. Внаслідок цієї відмови виникли спірні правовідносини, що наштовхнуло останнього вимагати стягнення з відповідача шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, та шкоди, завдану його здоров'ю.

Згідно з п. 33.3 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Відповідно до пункту 34.3 ст. 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди лише у тому випадку, якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився.

Згідно з п. 37.1.3 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Саме у зв'язку із невиконанням позивачем своїх законних обов'язків МТСБУ відмовило йому в отриманні відшкодування, а суд, в свою чергу, правильно вказав, в чому полягало невиконання таких обов'язків.

Повно і правильно встановивши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в позові.

Доводи апеляційної скарги про хибність висновків суду з приводу невиконання обов'язків ОСОБА_2 перед відповідачем на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду.

Також безпідставною є вимога автора скарги про відшкодування шкоди, завданої його здоров'ю, яку, на його думку, суд першої інстанції не вирішив.

В оскаржуваному рішенні міститься посилання на ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Цією нормою встановлено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

Вказана норма права також регулює порядок звернення для відшкодування шкоди, завданої здоров'ю, однак з матеріалів справи не видно, що позивачем виконано її вимогу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому апеляційний суд погоджується, що судом першої інстанції не повністю розкрито підстави відмови в задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування страховиком шкоди, завданої здоров'ю. Однак ця процесуально-правова прогалина була усунута колегією суддів, а тому не вплинула на правильність висновків суду. Відтак не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення з формальних підстав.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Решта доводів апеляційної скарги є необґрунтованими і колегією суддів з цих міркувань відхиляються.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 20 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М. Ковальчук

Н.В. Бондаренко