ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року м. Чернівці

справа № 718/1681/18

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисак І.Н.,

суддів: Височанської Н.К., Яремка В.В.,

секретар: Андрушків С.П.,

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: ОСОБА_2,

при розгляді справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Масюк Л.О., повний текст якого складено 05 жовтня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути аліменти на утримання дітей в розмірі 3 500 грн. на кожну.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 01.11.2009 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19.04.2018 року. Під час шлюбу у сторін народилося двоє доньок: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З моменту припинення спільного проживання діти проживають з нею та знаходяться на її утриманні, а відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, уникає спілкування з дітьми, не цікавиться їх розвитком та станом здоров'я, на підставі наведеного просила позов задовольнити.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1400 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 26 серпня 2018 року і до їх повноліття.

Провадження №22-ц/822/161/18 Категорія 50

Вирішено питання відносно розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2018 року змінити, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 750 грн. та на утримання ОСОБА_4 в розмірі 930 грн.

Зазначає, що при ухваленні рішення судом не вжито заходів щодо з'ясування обставин справи з урахуванням положень ч.1 ст.182 СК України.

Вказує, що не спроможний сплачувати аліменти в розмірі 1400 грн. на кожну дитину, оскільки не має постійного місця роботи та стабільного заробітку, в нього немає у власності нерухомого майна, проживає в господарстві, яке належить його батькам.

В свою чергу ОСОБА_1 також оскаржила рішення суду. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його змінити, стягнувши з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дітей по 3500 грн. на кожну до досягнення ними повноліття.

Вказує, що фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах квітня 2018 року у розрахунку на одну особу становив для дітей віком до 6 років - 3125 грн., для дітей віком від 6 до 18 років - 3 836 грн. Вважає, що відповідач є працездатною особою, на утриманні інших дітей, батьків у нього не має.

ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки апелянтом не наведено, в чому саме полягає незаконність рішення суду, та не доведено спроможність ОСОБА_2 сплачувати аліменти в розмірі по 3500 грн. на кожну дитину.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи в межах їх обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційні скарги законність рішення суду першої інстанції не спростовують.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, і воно в повній мірі їм відповідає.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що 01.02.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19.04.2018 року (а.с.8).

За час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7), які після розірвання шлюбу проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні.

Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_2 вбачається, що 02.06.2015 року він звільнений з посади заступника інженера-енергетика згідно наказу №Пр737 від 02.06.2015 року (а.с.23), на даний час офіційно не працевлаштований.

З довідки №313 від 06.07.2018 року Білянської сільської ради Кіцманського району вбачається, що власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки є батько відповідача - ОСОБА_6, сам ОСОБА_2 іншого житлового будинку чи земельної ділянки немає, господарство спільно з батьками не веде (а.с.22).

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначено, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст.18, ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частинами 2, 3 ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Положеннями ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Адаптуючи названі міжнародні норми до законодавства України, в Конституції України та ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ст.141 СК України та зазначеної Конвенції з прав дитини, батько та мати мають рівні права та обов'язки щодо дитини, не залежно від того чи перебувають вони у шлюбі між собою, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за відсутності такої домовленості - судом.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який згідно ст.7 ЗУ «Пpo Державний бюджeт на 2018 рік» для дітей віком до 6 років складає з 1 січня 2018 року - 1492 грн., дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2018 року - 1860 грн.

Отже, суд першої інстанції, встановивши вказані обставини та керуючись наведеними нормами матеріального права, врахувавши при прийнятті оскаржуваного рішення вік дітей, на утримання яких стягуються аліменти, стан їх здоров'я та сторін у справі, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Безпідставними є доводи апеляційних скарг, які фактично зводяться до посилань на невідповідність встановлених судом обставин, переліку тих обставин, які мають враховуватись при вирішенні такої категорії справ, що передбачено ч.2 ст.182 СК України.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що відповідач має сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 3 500 грн., що є наближеним до реального розміру прожиткового мінімуму, апеляційний суд відхиляє, оскільки щодо утримання дітей сімейний Кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків і відповідно до закону утримувати неповнолітніх дітей зобов'язані обоє батьків, які мають рівні права та обов'язки.

Відтак, правильно встановивши характер спірних правовідносин, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено за вимогами ст.89 ЦПК України суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей з урахуванням можливостей та матеріального стану платника буде розмір аліментів в сумі 1 400 гривень щомісячно на кожну дитину, що узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 182 СК України. Такий розмір не суперечить вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», а його перевищення буде надмірним тягарем для платника. Крім того, визначаючи до стягнення 3500 грн. позивач для встановлення рівності обов'язку щодо утримання спільних дітей не надала відомості щодо своїх доходів та відомостей про доходи платника аліментів, його перебування на роботі за кордоном у ФР Німеччині.

В свою чергу, відповідач (апелянт) ОСОБА_2 також не надав жодних доказів свого матеріального стану.

При цьому, суд першої інстанції вірно виходив із захисту інтересів перш за все самих дітей, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду щодо розміру аліментів, рішення постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, у відповідності до ст.375 ЦПК України, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте касаційна скарга на неї може бути подана протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Головуючий - підпис /І.Н. Лисак/

Судді - підписи /Н.К. Височанська, В.В. Яремко/