Дата документу 24.01.2024

Справа № 334/7/23

Провадження № 1-кп/334/236/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року                                                         м. Запоріжжя

Колегія суддів Ленінського районного суду м.Запоріжжя у складі

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт у кримінальному провадженні 1-кп/334/236/24 (334/7/23) за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який має повну середню освіту, розлученого, маючого на утримані двох неповнолітніх дітей 2007 року народження та 2010 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1, ч. 3 ст. 357 КК України,

за участі: прокурора ОСОБА_6 , представника Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_8 ,

встановив:

Ленінським районним судом м.Запоріжжя здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1, ч. 3 ст. 357 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки завершити судовий розгляд провадження до спливу дії попередньої ухвали не є можливим, а встановлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати.

Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просили про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт (адвокатом подане відповідне клопотання); прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту; представника ПФУ, який підтримав клопотання прокурора та заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту; дослідивши подані клопотання,  колегія суддів дійшла висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

08.07.2022  ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 05.09.2022.

Підставою обрання запобіжного заходу стало наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1, ч. 3 ст. 357 КК України, а також доведення прокурором існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

01.09.2022 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя підозрюваному ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.10.2022.

04.10.2022 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя підозрюваному ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 03.12.2022; у клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт – відмовлено. Було зобов`язано Державну Установу «Запорізький слідчий ізолятор» організувати виконання положень п.п.2.3, 2.7, 2.8 «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально - виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 року №239/5/104, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , який тримається під вартою, та провести ОСОБА_5 медичне обстеження (з урахуванням його скарг на стан здоров`я) та лікування згідно медичного призначення за результатами обстеження.

28.11.2022 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя підозрюваному ОСОБА_5 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 07.01.2023; у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу – відмовлено. Було зобов`язано Державну Установу «Запорізький слідчий ізолятор» організувати виконання положень п.п.2.3, 2.7, 2.8 «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально - виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 року №239/5/104, відносно підозрюваного ОСОБА_5 , який тримається під вартою, та провести ОСОБА_5 медичне обстеження (з урахуванням його скарг на стан здоров`я) та лікування згідно медичного призначення за результатами обстеження.

04.01.2023, 28.02.2023, 12.04.2023, 08.06.2023, 03.08.2023, 02.10.2023, 28.11.2023 ухвалами колегії судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою було задоволено. У клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовлено.

18.10.2023 та 25.12.2023 ухвалами Запорізького апеляційного суду, апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 залишені без задоволення, ухвали суду про продовження запобіжного заходу обвинуваченому - залишені без змін.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Як було зазначено, підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його продовження стало наявність обґрунтованої підозри, а в подальшому і пред`явлення обвинувачення у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п. 9, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст. 263-1, ч. 3 ст. 357 КК України, а також існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування чи суду та незаконний вплив на потерпілих та свідків.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Калашник проти росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Отже, колегія суддів приймає до уваги тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та покарання, що підвищує ризик зникнення обвинуваченого від правосуддя.

У рішенні Європейського суду «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р. зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Суд приймає до уваги принцип невинуватості особи, враховує повагу до особистої свободи і недоторканості особи, однак зважує ці принципи у сукупності із цілями і завданнями кримінального провадження, якими у відповідності до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Оцінюючи ризик того, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, колегія суддів зазначає наступне.

Небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданнями для тримання під вартою… При цьому треба враховувати характери обвинуваченого, його моральні якості, зв`язки із державою, які його переслідували за законом, і його міжнародні контакти (справа W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, колегія суддів, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні ряду тяжких та особливо тяжких злочинів, які, у разі доведеності вини, передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, раніше не судимий; відсутні відомості, що він працює, або займається суспільно корисною працею, неодружений, а тому є достатні підстави вважати, що, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання останнього винним у вчиненні інкримінованих правопорушень, останній, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання, може переховуватися від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування». Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Також, приймаючи до уваги, що потерпілі та свідки, на цей час ще не допитані, існує ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, встановлення дійсних обставин по справі, оскільки він, володіючи відомостями щодо вказаних осіб, може вплинути на них з метою схилення до зміни показів та відмови від показів взагалі, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів вважає, що на сьогоднішній день вказані ризики не зменшились та продовжують існувати; у кримінальному провадженні, проведено підготовче судове засідання, оголошений обвинувальний акт та цивільні позова, визначений обсяг та порядок дослідження доказів (14 томів письмових матеріалів, допити потерпілих, свідків, обвинувачення тощо), а тому завершити судовий розгляд до спливу дії попередньої ухвали, тобто 30.11.2023 не є можливим.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.  

Колегіє суддів встановлені підстави, які передбачені КПК України, рішеннями ЄСПЛ та Конвенцією з прав людини, щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого та ризик його ухилення від суду.

На даний період часу у суду відсутні дані, які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід забезпечить належну поведінку обвинуваченого. А тому, клопотання сторони захисту  про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт задоволенню не підлягає. При цьому, суд приймає до уваги термін перебування обвинуваченого під вартою та стан його здоров`я, який був перевірений відповідно до вимог ухвали від 02.10.2023.

Відповідно до відповіді начальника Філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області, на виконання ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2023 року (справа 334/7/23) щодо проведення обстеження обвинуваченого ОСОБА_5 , 1983р.н., та за потреби призначення відповідного лікування, було повідомлено наступне.

12.10.2023 в умовах Запорізької міської медичної частини проведено сумісний огляд за участю лікарів (завідувача, терапевта, невропатолога, психіатра, окуліста, оториноларинголога). ОСОБА_5 перебуває на обліку в медичній частині з діагнозом: часткова атрофія зорового нерву обох очей не визначеного генезу. ВСД по змішаному типу. Із анамнезу хвороби, прибув до установи з встановленою групою інвалідності. Від 04.05.2023 року за поданням Запорізької міської медичної частини територіальною МСЕК групу інвалідності продовжено безстроково.

Об`єктивно за результатами огляду негативної динаміки не спостерігається. Показання до консервативного лікування відсутні. Рекомендовано продовження спостереження за пацієнтом. Симптоматична терапія за потребою.

Жодних документів, які підтверджують неможливість обвинуваченого ОСОБА_5 утримуватись, а також ненадання йому відповідної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятору, станом на 24.01.2024 суду не надано.

Наявність постійного місяця проживання, неповнолітніх дітей та інвалідності було враховано при обранні та продовженні запобіжного заходу та також не є підставою для зміни запобіжного заходу.

Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів із застосуванням насильства, колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України не вбачає підстав для визначення застави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 181-183, 197, 199, 331,  372 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на строк до 22 березня 2024 року, включно.

У клопотанні захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя:

Судді: