Дата документу 05.12.2018 Справа № 317/3398/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/3398/18 Головуючий у 1 інстанції: Мінгазов Р.В.

провадження № 22-ц/807/1087/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

при секретарі: Путій Д.В.

за участі:

представників ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 у особі представника ОСОБА_5 на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2018 року про відмову у відкриті провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про розірвання мирової угоди та стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання мирової угоди та стягнення боргу.

В обґрунтування позовної заяви зазначила, що ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 07 грудня 2017 року у справі за її позовом до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів в сумі 15 000 грн. було затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої ОСОБА_7 зобов'язувався, починаючи з грудня 2017 року, з 15 по 20 число щомісячно перераховувати кошти у сумі 500 грн. на її платіжну картку до повного погашення боргу. Однак відповідач, перерахувавши їй 1000 грн., подальше погашення заборгованості не здійснює, чим порушує обумовлені мировою угодою домовленості. Тому просила розірвати вищевказану мирову угоду та стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14 000 грн.

Ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області Мінгазова Р.В. від 12 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 у особі представника ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_3 - ОСОБА_5, ОСОБА_4, які підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити її, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, але згідно з ч. 4 цієї норми не обмежений ними, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив із того, що існує ухвала суду про затвердження мирової угоди, якою закрито провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але ОСОБА_8 просить розірвати мирову угоду, затверджену у іншій цивільній справі, та повторно стягнути борг за тією ж розпискою від 23.11.2015р.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Судом встановлено, що позивач ставить питання про розірвання мирової угоди яка була затверджена ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 07.12.2017р. у справі № 317/2850/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про стягнення боргу, та просить стягнути з відповідача борг відповідно до розписки від 23.11.2015р., за вирахуванням сплачених на виконання мирової угоди коштів в сумі 1000 грн.

Отже, суд правильно визнав, що спір між сторонами вже був вирішений шляхом укладення мирової угоди та у зв»язку з цим закриттям провадження у справі, про що мається судове рішення у вигляді ухвали про затвердження мирової угоди.

Згідно з вимогами ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 3 вказаної процесуальної норми, у разі невиконання затвердженої мирової угоди ухвала суду про її затвердження може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Отже, процесуальним законом у новій редакції ЦПКУ передбачена можливість примусового виконання мирової угоди у разі, якщо одна із сторін відмовляється добровільно виконувати її умови.

Зважаючи на те, що ОСОБА_3 в новій позовній заяві ставить питання про ухвалення нового рішення про стягнення того ж самого боргу після скасування ухвали про затвердження мирової угоди, то метою цього позову є отримання судового рішення, яке може виконуватись у примусового порядку.

Між тим, ухвала про затвердження мирової угоди фактично і є виконавчим документом, який підлягає пред»явленню до примусового виконання згідно з положеннями ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку щодо неможливості відкриття судового провадження у справі за позовом ОСОБА_3, помилкового вважав, що остання заявляє ті ж самі вимоги, до тієї ж особи та про той же предмет і з тих же підстав, яка, натомість, заявила саме вимоги про розірвання мирової угоди яку розцінювала як правочин, який не виконується другою стороною.

За вказаних обставин, суд мав відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3 з підстав п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, оскільки її заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв»язку з тим, що мирова угода не є самостійним правочином, так як її текст міститься у судовому рішенні, щодо якого встановлений законодавчо врегульований порядок примусового виконання.

Беручи до уваги все вищенаведене, оскаржувана ухвала у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 у особі представника ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 12 жовтня 2018 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_3.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 грудня 2018р.

Головуючий:

Судді: