РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/1607/18

Провадження № 22-ц/4815/322/18

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Бондаренко Н.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1,

відповідач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",

розглянув в порядку письмового провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року, ухваленого в складі судді Кучиної Н.Г., у справі № 569/1607/18,

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу.

Позовна заява мотивована тим, що 21 січня 2014 року між ним та ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (вклад «Стандарт») у гривнях, за умовами якого він передав відповідачу грошові кошти в розмірі 30195 гривень строком на 6 місяців.Банк відповідно до умов даного договору для обслуговування його із банком депозитних відносин та зарахування відсотків відкриває особистий рахунок клієнту НОМЕР_2. На суму вкладу нараховуються щомісячно відсотки по ставці 18 % річних.

До закінчення строку дії вказаного депозитного договору він звернувся до банку із заявою про повернення внесених ним коштів. Проте банк повідомив про припинення його діяльності на території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя на підставі постанови Правління Національного банку України від 6 травня 2014 року за № 260, що перешкоджає виконанню обов'язку про повернення вкладу.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 вересня 2018 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем на підтвердження укладення спірного договору не було надано належних документів, зокрема, квитанцій, які б містили такі обов'язкові реквізити: найменування банку; дату здійснення касової операції, дату валютування; відомості про платника; призначення платежу; підпис працівника банку, про відповідну банківську операцію на загальну суму 30195 грн.

Не погоджуючись із означеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Підставами для скасування рішення місцевого суду, згідно поданої апеляційної скарги, визначає невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не звернув уваги, що згідно абзацу 1 договору № SAMDNWFD0070063402100 від 21.01.2014 року, грошові кошти на момент відкриття спірного депозитного рахунку вже знаходились на його рахунку відкритому у ПАТ КБ «Приватбанк». Проте суд юридичної оцінки зазначеному факту не надав.

Посилається на те, що суд не вірно застосував положення статтей, які регулюють касове обслуговування клієнтів/касове внесення коштів із відповідним правовим наслідком вчинення такої операції.

Звертає увагу суду, що на відповідача покладається обов'язок довести належне виконання своїх зобов'язань за договором банківського вкладу, а саме доказів того, що кошти були повернуті вкладникові, а також про відсутність коштів на депозитному рахунку позивача, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній в постанові від 19.09.2018 року № 761/46145/16-ц.

Окрім того, зазначає, що внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу, що відповідає вимогам установленим абз. 3 пункту 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без зміни.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам не відповідає.

Установлено, що 21 січня 2014 року між ОСОБА_1 і публічним акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») в особі філії Кримського регіонального управління ПАТ КБ «Приватбанк» укладено договір банківського вкладу (вклад «Стандарт») № SAMDNWFD0070063402100 у гривнях, за умовами якого він передав відповідачу грошові кошти в розмірі 30 195 гривень строком на 6 місяців.( а.с.29).

Банк відповідно до умов даного договору для обслуговування його із банком депозитних відносин та зарахування відсотків відкриває особистий рахунок клієнту № НОМЕР_2. На суму вкладу нараховуються щомісячно відсотки по ставці 18% річних.

21 липня 2014 року позивач звернувся у філію «Кримського регіонального управління» ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання вкладу, однак вказана філія не працювала.

28.07.2015 року банк відмовив у видачі депозитного вкладу, покликаючись на політичні події та окупацію території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, запровадження Національним Банком України надзвичайного режиму роботи у вказаних регіонах.( а.с.30, 31).

Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

З огляду на наведені норми, банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов'язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції).

Суд першої інстанції на вищевказані положення Інструкції уваги не звернув, правову природу Договору банківського вкладу не визначив, а саме те, що Договір банківського вкладу (вклад "Стандарт") № № SAMDNWFD0070063402100 від 21.01.2014 року відповідно до п. 1.9 Інструкції, укладений в письмовій електронній формі, містить всі необхідні реквізити письмової електронної форми.

Відповідно до абз. 3 пункту 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, роз'яснено що коли договір банківського вкладу укладається у письмовій електронній формі, то в обов'язок банку входить надати клієнту виключно примірник договору.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Вбачається, що діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя було припинено постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06 травня 2014 року № 260.

Згідно із пунктом 5 цієї постанови банкам, серед яких зазначено й ПАТ КБ «ПриватБанк», визначено припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Судом встановлено, що кошти за договорами банківського вкладу ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 не повернув, чим порушив свої грошові зобов'язання згідно умов договору.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що за договором банківського вкладу, укладеного між сторонами, виникло зобов'язання щодо повернення вкладнику коштів. А отже, є підстави для задоволення позову про стягнення суми вкладу за договором банківського вкладу від 21 січня 2014 року № SAMDNWFD0070063402100 у розмірі 30195 грн.

Відповідно до частини третьої статті 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Припинення діяльності філії не впливає на обсяг зобов'язань банку відповідно до чинного цивільного законодавства.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Із матеріалів справи вбачається, що центральний офіс ПАТ КБ «ПриватБанк» знаходиться у м. Дніпро і який до цього часу продовжує діяльність на території України.

Доводи відповідача на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» на території Автономної Республіки Крим, м. Севастополя не мало правових підстав та можливостей для здійснення банківської діяльності, у зв'язку з чим банк фактично не мав доступу до свого майна на окупованій території та договорів на цій території, що унеможливило виконання договору та відповідно надалі його реалізацію щодо виплат, не може бути взято до уваги, оскільки договори банківського вкладу були укладені з ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, а не з його філією, яка знаходилася в Автономній Республіці Крим, тому банк має відповідати за своїми зобов'язаннями на території України.

Оскільки стороною укладеного договору банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно зі статтями 526, 631, 651, 653, 1058, 1075 ЦК України зобов'язання за договором має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків за укладеними і дійсними договорами.

Колегія суддів враховує, що після письмових та усних звернень позивача до відповідача з вимогою повернути кошти банк не заперечував укладення депозитного рахунку із ним, а у письмовій відповіді лише роз'яснив про складнощі з обслуговування депозитів і рахунків, які виникли внаслідок політичної ситуації в країні.

Таким чином, банк не довів відсутність депозитних зобов'язань перед позивачем за вказаним депозитним договором, не спростував відомостей про відкриття за таким договором особового рахунку із залишком на вкладі на 21.01.2014 року в сумі 30195 грн.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ» (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави («Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини»).

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відмовою повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до статті 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

У статті 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і в статті 41 Конституції України.

Однак, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. У конкретному випадку майном є грошові кошти, які банк на виконання умов договору відмовляється повернути позивачу.

Оскільки висновки суду першої інстанції в цілому не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах матеріального права, на що обґрунтовано посилається позивач, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки. Позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати за розгляд позовної заяви в сумі 704,80 грн. та за перегляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 1057,20 грн., а всього 1762 грн. підлягають стягненню з відповідача в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 374, ст. 375,376, ст. 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення коштів за договором банківського вкладу задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (33022, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму депозитного вкладу в розмірі 30195 грн. (тридцять тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 00 копійок)

Стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, код ЄДРПОУ 14360570) в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 1762 грн.(тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 06 грудня 2018 року.

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Бондаренко Н.В.