Справа № 203/3867/22

Провадження № 2-др/203/1/2024

КІРОВСЬКИЙ  РАЙОННИЙ  СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2024 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді        Колесніченко О.В.,

при секретарі                Порібного О.Ю.,

розглянувши додатково, у загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпрі питання розподілу судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – орган опіки та піклування в особі Центральної адміністрації Дніпровської міської ради, про визнання незаконним та нечинним висновку, недійсними рішення про надання квартири, ордеру, скасування реєстрації у квартирі, виселення та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2023 року у цій цивільній справі частково задоволений позов з вселенням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у квартиру АДРЕСА_1 та з усуненням створених їй перешкод в користуванні цим житлом шляхом зобов`язання ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей цієї квартири, виселивши з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення сім`ю ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на підставі визнання недійсним ордеру, виданого виконавчим комітетом Дніпровської міської ради 07 червня 2019 року № 0000000624 на жиле приміщення у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 на сім`ю із трьох осіб у складі з дружиною та донькою; у зв`язку з чим відшкодування на користь ОСОБА_1 витрат на оплату судового збору віднесене на виконавчий комітет Дніпровської міської ради в сумі 992,40 грн. і на кожного з Розгонів по 661,60 грн. порівну.

25 грудня 2023 року, виконавши свій обов`язок за ч. 8 ст. 141 ЦПК України, представник позивача – адвокат Кияненко Д.О. подала заяву  про ухвалення додаткового рішення з метою вирішення питання щодо стягнення відшкодування позивачу судових витрат на правову допомогу на суму 92500,00 грн., в обґрунтування розміру яких зазначила про обумовлену договором про надання правової допомоги від 02 жовтня 2022 року вартість години роботи адвоката та кількість складених процесуальних документів, витрат часу на їх підготовку та участь в судових засіданнях згідно акту прийому-передачі виконаних робіт від 21 грудня 2023 року.

08 січня 2024 року представник ОСОБА_7 в інтересах відповідача ОСОБА_2 клопотала про зменшення відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в порядку ч.ч.5,6 ст. 137 ЦПК України з тих підстав, що договір та акт прийому-передачі виконаних робіт не містять загальної суми витрат на правничу допомогу, порядок розрахунків за умовами договору визначається відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт, проте такий акт від 21 грудня 2023 року не містить умов та порядку розрахунків, а додані до заяви представник позивача документи не містять доказів оплати вже понесених витрат на правничу допомогу та умов розрахунків в майбутньому. Також представник відповідача вказував на відсутність реальності наведеного об`єму послуг, на явне завищення наведеної в акті кількості годин, витрачених на підготовку документів та підготовку до судових засідань, з огляду на повторність дій та сталу правову позицію сторони позивача з 2019 року з часу пред`явлення позову у справі № 200/9644/19, наявність численних недоліків процесуальних документів, тому наполягали на відмові у відшкодуванні заявлених витрат на правничу допомогу.

Представник позивача 11 січня 2024 року подала заперечення на клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, наводячи доводи про те, що відповідачем не спростований поданий з позовною заявою розрахунок витрат, а також те, що стягуються незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, тоді як до заяви додані усі докази реального виконання умов договору про надання правової допомоги.

Інші учасники заяв з процесуальних питань щодо розміру судових витрат не подавали.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули усі учасники розгляду та про відкладення розгляду не клопотали, а представник позивача 15 січня 2024 року подала заяву про ухвалення додаткового рішення у її та позивача відсутності, наполягаючи на задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі, тому, зважаючи на вимоги ч.4 ст. 270 ЦПК України суд вважає можливим провести розгляду відсутності учасників розгляду.

Суд, перевіривши за заявою представника позивача справу в необхідному обсязі, відповідно до ч. 3 ст. 259 ЦПК України дійшов висновку, що питання розподілу судових витрат за результатами розгляду справи по суті вирішене не повністю, а докази їх розміру подані своєчасно відповідно до виголошених у судових дебатах промов, на підставі чого згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України підлягає ухваленню це додаткове рішення, виходячи з наступних обставин.

Судом з`ясовано, що 12 жовтня 2022 року на час пред`явлення позовів відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України подано попередній розрахунок витрат на правову допомогу, за даними якого сукупний розмір відповідних витрат складатиме щонайменше 57000,00 грн. (т.1 а.с.9), і позивач ОСОБА_1 справила в загальному порядку з позовної заяви судовий збір з розрахунку на об`єднані в цій заяві сім вимог немайнового характеру, а інтереси позивачки у цій справі представляла адвокат Кияненко Д.О., підтвердивши свої повноваження ордером серії АЕ № 1157825, виданим на підставі договору про надання правової допомоги від 02 жовтня 2022 року.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України і за загальним правилом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 цього Кодексу покладаються на сторони з розподілом разом з іншими судовими витратами за результатами розгляду справи. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З метою розподілу судових витрат учасник справи на виконання ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року, викладеними у справі № 826/1216/16, суд має слідувати практиці Європейського Суду з прав людини у тлумаченні критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) у § 269 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) про тягар доведення обґрунтованості розміру таких витрат, які були фактичними і неминучими, а так само критерію розумності їхнього розміру за рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Звідси, за своєю природою обов`язок відшкодувати у складі судових витрат надану правову допомогу слідує з загального правила відшкодування тих реальних збитків, яких за визначенням ст. 22 ЦК України особа зазнала від втрат, що зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, але в особливо встановленому процесуальному порядку одночасно з розв`язанням самого спору про порушене право відповідно до ст. 209 ЦПК України, за яким відшкодування такого роду збитків сторони спору Законом допускається визначити у меншому розмірі, як виняток за ч. 3 ст. 22 ЦК України з загального правила про повне відшкодування.

А саме, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Встановлене зобов`язання згідно ст. 511 ЦК України не створює обов`язку для третьої особи.

Тому, на засадах верховенством права у цивільному судочинстві стороні, на користь якої відбулося рішення, суд не може присудити всі її без винятку витрати на послуги адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, керуючись принципами справедливості і розумності, має визнаватися завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи і витрачений адвокатом час, чи неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг з точку зору розумного ступеню достовірності таких витрат.

Жодним чином не заперечуючи права позивача отримати всі види професійної правничої допомоги, а так само не заперечуючи кваліфікацію адвоката, який надав якісні послуги відповідно до замовлення, суд на засадах пропорційності, враховуючи наведене вище та відповідно критеріїв ст. 143 ЦПК України, зокрема, співмірності і розумності, оцінює понесені витрати з точки зору мінімально необхідного їх розміру, відшкодування якого підлягає віднесенню на кожного з відповідачів з огляду на характер їх співучасті та процесуальну поведінку, виходячи з наступних мотивів.

Дійсно, позивач 02 жовтня 2022 року уклала договір про надання правової допомоги з Адвокатським бюро «Кияненко та партнери» (код ЄДРПОУ43658746) в особі керівника Кияненко Д.О. за умовами пункту 1.1 якого виконавець бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а замовник зобов`язується оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами. Обсяг повноважень представника визначений умовами пункту 1.2.

Пунктами 3.1, 3.2 вказаного договору передбачено, що за правову допомогу, передбачену в п.п.1.2 договору замовник сплачує виконавцю винагороду у розмірі 2000,00 грн. за годину роботи. В ціну договору включені фактичні витрати щодо виконання виконавцем зобов`язань за договором.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір оплати праці при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт, узгодженого з клієнтом.

Згідно пунктів 1, 2 доданого Акту прийому-передачі виконаних робіт від 21 грудня 2023 року згідно договору від 02 жовтня 2022 року підписаного АО «Кияненко та Партнери» в особі керівника - адвоката Кияненко Д.О. та ОСОБА_1 виконавець у період з 02 жовтня 2022 року по 21 грудня 2023 року відповідно до умов договору про надання правової допомоги № 02/10-2022 від 02 жовтня 2022 року надав замовнику юридичні послуги, а замовник прийняла надані послуги, а пункт 2 містить детальний перелік послуг за цей період з вказівкою дати, характеру правової допомоги з назвою процесуального документу або дії, об`єму роботи в аркушах, об`єму роботи в годинах, що загальним підсумком склало 46,25 годин.

Перевіряючи реальність наданих послуг, судом встановлена наявність заявлених у цьому акті процесуальних документів за датою подання, назвою процесуального документу за підписом адвоката Кияненко Д.О. в матеріалах справи та часу участі в судових засіданнях.

Виходячи з узгодженої винагороди адвоката за одну годину роботи у 2000,00 грн., за умовами пункту п.1 договору вартість наданих позивачу послуг допомоги з представництвом і, головним чином, супутньої правничої допомоги у подані процесуальних документів вирахувана в розміні 92500,00 грн. (46,25 год. х 2000,00 грн. = 92500,00 грн.).

В свою чергу, з матеріалів справи видно, що в процесі уточнення судом у підготовчому провадженні позовних вимог позивач за професійної правничої допомоги адвоката Кияненко Д.О. остаточно визначалися у поданих 06 квітня та 28 квітня 2023 року заявах з предметом спору, визначивши у змісті пред`явлених позовів сім способів захисту:

1)визнати дії посадових осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР під час винесення висновку від 12 жовтня 2018 року, на підставі якого скасували реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , такими, що вчинені самоправно, з перевищенням повноважень, наданих діючим законодавством;

2)визнати незаконним та нечинним висновок Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 12 жовтня 2018 року, на підставі якого скасували реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 ;

3)визнати рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради№ 532 від 21 травня 2019 року «Про надання квартири АДРЕСА_1 » недійсним і нечинним;

4)визнати недійсним ордер від 07 червня 2019 року про право проживання у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 із сім`єю у складі трьох осіб, в тому числі дружини – ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_4 ;

5)скасувати реєстрацію ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у квартирі АДРЕСА_1 ;

6)виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з квартири

АДРЕСА_3 )зобов`язати відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не чинити (усунути) перешкоди у користуванні ОСОБА_1 квартирою шляхом вселення ОСОБА_1 до вказаного житла з забезпеченням безперешкодного доступу та передати ключі від вхідних дверей квартири;

Вимоги до Дніпровської міської ради не задовольнялись, а у вимогах, за якими міг би відповідати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур, як виконавчий орган місцевого самоврядування, через які діє міська громада у цивільних (житлових) відносинах, відмовлено за неефективністю юридичного засобу правового захисту (неналежний спосіб), у зв`язку з чим підстави для віднесення судових витрат на цих відповідачів, на переконання суду, відсутні.

Відповідно, за конкретних обставин складності цієї справи і реальності участі адвоката у збиранні доказів й активному обстоюванні позиції захисту та їх необхідності на підставі ухвалення рішення про задоволення рецисорного позову і похідного від нього неґаторного з декількома способами захисту судові витрати позивача на правничу допомогу адвоката впродовж неменше року судового провадження в розмірі 92500,00 грн (фактичне виконання яких доведено актом прийому-передачі у тісному зв`язку з наявними в матеріалах справи процесуальними документами за підписом адвоката Кияненко Д.О. та протоколами судового засідання) належить за правилами п. 6 ч. 3 ст. 2 і ст. 141 ЦПК України віднести на рахунок відповідачів з огляду на характер їх цивільної відповідальності з присудженням відшкодування пропорційно застосованим способам захисту порушеного права, тобто 39642,86 грн. (92500,00 грн./7х3= 39642,86 грн.).

При цьому, згідно ухваленому рішенню виконком Дніпровської міськради і співвідповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за основним рецисорним позовом про недійсність ордеру відповідають солідарно через неподільність його предмета, а за неґаторним позовом у спосіб виселення сім`ї ОСОБА_8 та усунення перешкод в користуванні з вселенням позивача на кожного з відповідачів Розгон судом покладено обов`язок у певній частці, відповідно до якої має справедливо припадати і частка судових витрат, з огляду на що виконавчий комітет Дніпровської міської ради має відшкодувати позивачу третину – 13214,29 грн., а інша частина відшкодування судових витрат на суму 26428,57 грн. підлягає розподілу між ОСОБА_2 в сумі 13214,29 грн. (у зв`язку з задоволенням вимог про виселення, зобов`язання передати ключі та вселення позивача) та порівну між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 (які мають лише висилитися) по 6607,14 грн.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність застережень в акті прийому-передачі про порядок розрахунку та доказів сплати заявленої суми судових витрат, оскільки як неодноразово вказував Верховний Суд у своїх постановах від 11 січня 2024 року у справі №235/8612/19, від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено у майбутньому, бо за відсутності сумнівів у фактичному обсязі правової допомоги, яка спожита позивачем, в останнього на підставі підписаного акта за ст. 903 ЦК України вже виник обов`язок внести відповідну плату, і за таких умов не йдеться про покриття інвестицій адвоката у судовий процес.

Так, акт прийому-передачі виконаних робіт та наданих послугу від 21 грудня 2023 року містить детальний опис супутньої правової допомоги, зокрема, наведений кожний процесуальний документ, та допомоги у представництві з наведенням часу участі в судових засіданнях, що вказує на реальність надання послуг, незалежно від того, чи співпадала обстоювана правова позиція з іншою цивільною справою, оскільки бажаний для клієнта гіпотетичний результат може досягатися у підсумку ведення адвокатом декількох пов`язаних між собою справ.

До того ж, в силу обов`язку доведення неспівмірності витрат за ч. 6 ст. 137 ЦПК України представник відповідача, який заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, мав надати докази явного завищення фактично витраченого часу на складання процесуальних документів та надання інших видів послуг за договором від 02 жовтня 2022 року, а не обмежуватися висловлюваннями з особистими припущення про тотожність процесуальних документів з поданими в іншій цивільній справі № 200/9644/19, яка сама по собі не виключає затрачені сили, вміння і час адвоката, використаний ним особистий досвід на забезпечення позивача правовою допомогою у досягненні бажаного для неї результату. Так само, представник відповідача не впорався з тягарем доказування більш меншого часу, мінімально необхідного для виконання наведених в акті прийому-передачі від 21 грудня 2023 року послуг, а приведені доводи і міркування викладені представником відповідача всупереч засадам змагальності за концепцією «негативного доказу», що неприпустимо.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 133, 141, 260, 261, 270 ЦПК України, суд, - 

ДОДАТКОВО ВИРІШИВ:

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу (правову) допомогу з виконавчого комітету Дніпровської міської ради (пр. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, ЄДРПОУ 04052092) в розмірі 13214, 29 грн. (тринадцять тисяч двісті чотирнадцять гривень 29 коп.), з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в розмірі 13214,29 грн. (тринадцять тисяч двісті чотирнадцять гривень 29 коп.), з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ), в розмірі 6607,14 грн. (шість тисяч шістсот сім гривень 14 коп.), з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в розмірі 6607,14 грн. (шість тисяч шістсот сім гривень 14 коп.), а всього 39642,86 грн. (тридцять дев`ять тисяч шістсот сорок дві гривні 86 коп.).

В решті вимог заяви – відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги у паперовій формі безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 22 січня 2024 року.

Суддя О.В. Колесніченко