ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1636/18 Справа № 205/878/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Деркач Н.М.

суддів - Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.

при секретарі - Лященко С.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Базилєв С.П., гаражний кооператив "Комунар", про визнання недійсним договору дарування квартири, довіреності та договору купівлі-продажу гаража, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Базилєв С.П., гаражний кооператив "Комунар", про визнання недійсним договору дарування квартири, довіреності та договору купівлі-продажу гаража, неодноразово уточнюючи позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом війни та самотньою людиною, проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1, власником якої вона є. В 2005 році познайомилась з ОСОБА_1, який час від часу надавав послуги щодо поїздок на дачу, на її автомобілі на цвинтар, де був похований її чоловік, а також до лікарні. Протягом останніх 8-ми років хворіє різними захворюваннями, у зв'язку з чим періодично проходить стаціонарне лікування. В грудні 2013 року ОСОБА_1 запропонував укласти їй договір довічного утримання та повідомив, що доглядати буде його мати. 27.12.2013 року відповідач відвіз до нотаріуса для укладення договору довічного утримання. Договір було укладено, текст якого не читала, так як довіряла відповідачу ОСОБА_1 31.12.2013 року відповідач поклав її до 5-ї міської лікарні, де вона перебувала до 10 січня 2014 року. У зв'язку з відсутністю відповідача, виникли сумніви щодо змісту укладеного договору. 14.01.2014 року разом зі своєї племінницею ОСОБА_6 приїхала до нотаріуса де ознайомилась та отримала копію договору. Отримавши від нотаріуса інформацію, зрозуміла, що в силу захворювань, помилилась відносно природи правочину, прав та обов'язків сторін, оскільки не мала наміру укладати договір дарування з відповідачем, передавати сторонній людині у власність трикімнатну квартиру, позбавляючи себе, як власності, так і житла.

Крім того, 04.02.2014 року дізналася, що гараж АДРЕСА_10 в гаражному кооперативі «Комунар» за адресою: м. Дніпро, пров. Червоноармійський, буд.49-а, належить не їй, а іншій особі. Гараж було переоформлено на підставі довіреності від 13.09.2013 року, виданої на ім'я ОСОБА_4 та посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П. за реєстром №1181. Про продаж гаража ніякої розмови не було. В березні 2014 року дізналася, що 28.12.2013 року між ОСОБА_4, який діяв від її імені на підставі довіреності від 13.09.2013 року та його донькою ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_2

На підставі викладеного просить визнати договір дарування, укладений 27.12.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П., реєстровий номер №1659 недійсним, скасувавши реєстрацію договору, визнати довіреність від 13.09.2013 року, посвідчену приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу за реєстровим №1181, видану ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4 недійсною та визнати недійсним договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_4, укладений між ОСОБА_15. від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П., реєстровий номер 1667, скасувавши його реєстрацію.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_5, укладений 27 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П., зареєстровано в реєстрі за №1659.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_6, укладений 28 грудня 2013 року між ОСОБА_4, який діяв по довіреності від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П., зареєстровано в реєстрі за №1667.

В задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною довіреності від 13 вересня 2013 року, виданої ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_4, посвідченої приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П., зареєстровано в реєстрі за №1181- відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках з кожного, на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 485,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража скасувати та ухвалити нове в цій частині, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_8

В 2005 році ОСОБА_3 познайомилась з відповідачем ОСОБА_1, з яким склались доброзичливі стосунки. ОСОБА_1 неодноразово відвідував ОСОБА_3 та надавав їй послуги щодо спільних поїздок до лікарні, на дачу та цвинтар, де похований чоловік ОСОБА_3

ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 11.09.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстровано в реєстрі за №3-4214 (а.с.7-8 том-1).

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у місті ради №859 від 27.07.2005 року переоформлено гараж в гаражному кооперативі «Комунар» з ОСОБА_16(померлого) на дружину ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_9 (а.с.1 том-1).

З 27.07.2005 року ОСОБА_3 була членом гаражного кооператива «Комунар» на підставі рішення виконкому Ленінської районної у місті ради №859 та була користувачем гаража АДРЕСА_10 ( а.с.94 том -1).

В період часу з 30.08.2013 року по 18.09.2013 року позивачка ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗ «Обласний госпіталь для інвалідів Великої Вітчизняної війни», що підтверджується випискою №2862 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.92 том-1).

Під час перебування на стаціонарному лікуванні, ОСОБА_3 підписує 13.09.2013 року довіреність на ім'я ОСОБА_4, якою уповноважує останнього представляти її інтереси в органах влади, оформити її спадкові права на спірний гараж та продати його, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.А., зареєстровано в реєстрі за № 1184 (а.с.16 том-1).

13.09.2013 року до гаражного кооператива було подано заяву від імені ОСОБА_3 про виключення її із членів гаражного кооператива «Комунар». Як пояснив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 заяву про виключення ОСОБА_3 із членів гаражного кооператива він написав власноручно, але підписала заяву особисто ОСОБА_3 (а.с.70 том-1).

Також з боку відповідача ОСОБА_4 надана розписка від 13.09.2013 року (а.с.69 том-1) із змісту якої слідує, що ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 32 700 грн. за проданий йому гараж АДРЕСА_10 в ГК «Комунар».

28.12.2013 року між ОСОБА_4, діючого по довіреності посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П., 13.09.2013 року, реєстровий номер №1181 від імені ОСОБА_10, та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу гаража АДРЕСА_11, зареєстровано в реєстрі за №2667 ( а.с.37-38 том-2).

27 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_12 в м. Дніпропетровську, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Базилєвим С.П., зареєстровано в реєстрі за №1659 (а.с.56 том-1).

З 30.12.2013 року по 12.01.2014 року ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в КЗ»Дніпропетровська міська лікарня №5» ДОР (а.с.93 том-1).

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №15 КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» від 03.02.2015 року (а.с.193-196 том-1) ОСОБА_3 на час оформлення довіреності від 13.09.2013 року та укладення договору дарування квартири від 27.12.2013 року страждала та по цей час страждає хронічним стійким психічним розладом у формі судинної деменції.

За своїм психічним станом на час оформлення довіреності від 13.09.2013 року та складення договору дарування квартири від 27.12.2013 року, ОСОБА_3 не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Допитані в судовому засіданні судові експерти ОСОБА_11 та ОСОБА_12 висновок судово-психіатричної експертизи №15 від 03.02.2015 року підтримали повністю.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог в частині визнання недійсними договору дарування квартири від 27.12.2013 року та договору купівлі-продажу гаража АДРЕСА_10 в гаражному кооперативі «Комунар» від 28.12.2013 року, з огляду на встановлені обставини справи та висновок судово-психіатричної експертизи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною довіреності від 13.09.2013 року, суд правильно виходив з того, що зазначена довіреність скасована на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 28 січня 2014 року, зареєстровано в реєстрі за №89 (а.с.22 том-1).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що висновок судово-психіатричної експертизи №15 КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня» від 03.02.2015 року не є достовірним доказом, а від проведення повторної експертизи позивачка відмовилась за станом здоров'я, а тому рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи судом призначалась повторна судово-психіатрична експертиза, однак, згідно відповіді медичної установи, у зв'язку з неможливістю явки позивачки за станом здоров'я в експертну установу для обстеження, експертиза не була проведена(а.с. 97, т.2).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених неювимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, повторна судово-психіатрична експертиза проведена не була, судово-психіатрична експертиза №15 від 03.02.2015 року не скасована, інших доказів матеріали справи не містять та сторонами суду не надано.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Враховуючи викладене, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційні скарги залишені без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, ч.ч.3-6 ст.147 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: Н.М. Деркач

ОСОБА_13

ОСОБА_14