ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1723/18 Справа № 201/12925/17 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Деркач Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Деркач Н.М.,

суддів: Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю.,

при секретарі - Лященко С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 травня 2018 року у справі за позовом військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України і Державної організації "№971 Управління начальника робіт" до ОСОБА_1 про витребування майна ,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Військова прокуратура Дніпропетровського гарнізону південного регіону України в інтересах Міністерства оборони України і Державної організації "№971 Управління начальника робіт" (надалі Військова прокуратура) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна.

В обґрунтування позову прокуратура зазначила, що будівля АДРЕСА_1 в місті Дніпрі на праві власності належить державі в особі Верховної ради України і передана в управління Міністерства оборони та ДО "№ 971 УНР", які і здійснювали користування, володіння і балансоутримання вказаного майна; через банкрутство ДО "№971 УНР" були неправомірно проведені торги і вказана будівля була продана фізичним особам, а потім перепродана і зараз вона належить відповідачу ОСОБА_1 Усі зазначені дії було здійснено з численними порушеннями закону, згоду на це вони не давали, власника взагалі не було повідомлено про вказані торги і перепродаж майна, що порушує його права. У зв'язку з чим власник позбавлений права повноцінно використовувати своє майно.

На підставі наведеного, позивач просив суд витребувати у ОСОБА_1 на користь Державної організації "№ 971 Управління начальника робіт" ? частину нежитлової будівлі загальною площею 253 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 травня 2018 року позов задоволено.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь ДО "№ 971 УНР" ? частину нежитлової будівлі загальною площею 253 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, що знаходиться в АДРЕСА_1. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що прокурор у даному випадку не мав повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах державної компанії в особі ДО "№ 971 УНР", висновок суду про наявність правових підстав для витребування спірного майна є неправильним, оскільки воно вибуло з володіння власника з його волі та придбано ОСОБА_1 у особи, яка мала право його відчужувати.

У відзивах на апеляційну скаргу Військова прокуратура та ДО "971 Управління начальника робіт", кожен окремо, просять апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам закону.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський апеляційний суд, який забезпечує здійснення правосуддя на відповідній території.

03 жовтня 2018 року дану цивільну справу передано до Дніпровського апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що будівля АДРЕСА_1 в місті Дніпрі на праві власності належить державі в особі Верховної Ради України і передана в управління Міністерства оборони та ДО "№ 971 УНР", які і здійснювали користування, володіння і балансоутримання вказаного майна.

З ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015 року у справі №Б15/101/-08 вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2008 року було порушено провадження у справі про банкрутство ДО "971 Управління начальника робіт".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 року боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гальченко Є.А.

Строк ліквідаційної процедури по справі неодноразово продовжувався.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2014 року припинено повноваження арбітражного керуючого Гальченко Є.А., як ліквідатора банкрута, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Іванкова В.М.

03.12.2014 року було проведено аукціон з продажу спірного нерухомого об"єкту, на якому були зареєстровані два учасника, за початковою ціною покупці не бажали придбати об'єкт, ліцитатор 9 разів знижував ціну (на 10% кожного разу), при оголошенні ціни в 100 000 грн. один із покупців виявив бажання придбати майно. Із переможцем торгів ОСОБА_4 03.12.2014 року було укладено договір № 0312/1 і майно передане покупцю за актом.

16.06.2015 року до господарського суду надійшла заява ліквідатора банкрута Іванкова В.М. про визнання недійсними результатів аукціону, проведеного 03.12.2014 року по продажу об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. АДРЕСА_1; визнання недійсним договору, укладеного з переможцем аукціону ОСОБА_4.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року по справі Б15/101-08 визнано недійсним результати аукціону, проведені «Правобережною товарною біржою» 03 грудня 2014 року щодо продажу лоту № 1, який складався з нерухомого майна, що знаходиться на балансі 971 УНР, а саме - адміністративної будівлі по вулиці АДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ, загальною площею 253 м. кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03 грудня 2014 року, загальною вартістю 100 000.00 грн., укладеним між 971 УНР в особі ліквідатора Гальченка Є.А. та фізичною особою ОСОБА_4.

Однак, спірне нерухоме майно ОСОБА_4 було відчужено на користь ОСОБА_5, який здійснив його подальше відчуження.

Так, на момент звернення до суду з позовом 1/2 частина спірного об"єкту нерухомості належала ОСОБА_1

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративна будівля по вулиці АДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ, загальною площею 253 кв.м вибула з володіння власника без його волі, у зв"язку з чим наявні правові підстави для витребування вказаного майна у ОСОБА_1

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Добросовісність набуття в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна від набувача, при цьому випадки такого витребування законодавством обмежуються, зокрема, пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що витребування майна можливе в разі його вибуття з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Абзацами 1, 3 пункту 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК України.

Відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Тобто ст. 388 ЦК України визначений перелік виняткових умов, за яких майно може бути витребуване. Звернемося до цих умов. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

В даному випадку мова йде про захист прав належного власника шляхом витребування майна. Суб'єктом захисту права, зокрема, є власник майна та добросовісний набувач. Власник майна - це та особа, яка має законні права володіти, користуватися, розпоряджатися майном, що вибуло до добросовісного відповідача поза волею власника. Тобто звернутися до добросовісного набувача із позовом про витребування майна може тільки неволодіючий власник. Щодо добросовісного набувача, то відповідно до п. 10 ч. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" та ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача презюмується.

Виходячи із даних положень, бажаючи скористатися способом захисту порушеного права, що передбачений ст. 330, 388 ЦК України, власник майна має визначитися, що набувач є добросовісним (в іншому випадку витребування майна буде можливим на іншій підставі, аніж тій, що визначена ст. 330, 388 ЦК України).

Стаття 388 ЦК України пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача, який оплатно придбав це майно, із обставинами, за якими майно вибуло до добросовісного набувача поза волею власника.

"Поза волею власника" в розумінні вказаної статті означає: майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, майно було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння, майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Вказана норма ЦК України не містить вичерпного переліку випадків вибуття майна з володіння поза волею власника, а вказівку на загублення майна чи його викрадення слід розглядати, скоріше, як окремі приклади, наведені законом. Якщо майно було набуте певною особою поза волею власника і це порушує права та законні інтереси власника, він може звернутися за судовим захистом своїх порушених права - пред'явити до добросовісного набувача позов про витребування майна.

Матеріалами справи встановлено, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06 серпня 2015 року по справі Б15/101-08 визнано недійсним результати аукціону, проведені «Правобережною товарною біржою» 03 грудня 2014 року щодо продажу лоту № 1, який складався з нерухомого майна, що знаходиться на балансі 971 УНР, а саме - адміністративної будівлі по вулиці АДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ, загальною площею 253 м. кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 561622612101, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03 грудня 2014 року, загальною вартістю 100 000.00 грн., укладеним між 971 УНР в особі ліквідатора Гальченка Є.А. та фізичною особою ОСОБА_4.

При цьому, вказаною ухвалою встановлено, що ліквідатор банкрута Гальченко Є.А. не погодив з Міністерством оборони України переліку ліквідаційної маси банкрута, не погодив кандидатуру організатора аукціону, тому не міг реалізовувати об'єкт нерухомого майна, який продано на аукціоні 03.12.2014 року.

Оскільки в ч. 12 ст. 96 Закону про банкрутство міститься імперативний припис про неможливість реалізації майна банкрута без погодження переліку ліквідаційної маси з органом, уповноваженим управляти державним майном, господарський суд вважав, що проведення аукціону по продажу державного майна в порядку, відмінному від вищеозначених положень законодавства, є порушенням та підставою для визнання результатів аукціону недійсними, а як наслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, яке було предметом аукціону.

Наведені підстави свідчать про те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про витребування 1/2 частини адміністративної будівлі по вулиці АДРЕСА_1, м. Дніпропетровськ, загальною площею 253 м. кв., у ОСОБА_1 на користь ДО "971 Управління начальника робіт".

Посилання апелянта на те, що вона придбала спірне нерухоме майно у особи, яка мала право його відчужувати, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки ухвалою господарського суду від 06.08.2015 року було визнано недійсними результати аукціону та договір купівлі-продажу об"єкту нерухомого майна, укладеного з ОСОБА_4, внаслідок укладення якого відбулося подальше відчуження адміністративної будівлі.

Колегією суддів перевірено доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності повноважень у Військової прокуратури на пред"явлення даного позову в інтересах держави в особі Державної організації "№971 Управління начальника робіт", яка є державною компанією, однак вони є безпідставними з огляду на те, що вказана організація є недержавною госпрозрахунковою установою, яка заснована на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Посилання апелянта на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2016 року по справі № 201/3043/16-ц, є безпідставним, оскільки воно не має правового значення для вирішення даного спору по суті, оскільки вказаним рішенням скасовано, як передчасне рішення суду першої інстанції про витребування спірного об"єкту нерухомого майна від ОСОБА_5 на користь Державної організації "№971 Управління начальника робіт".

На підставі наведених вище обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, висновків суду не спростовують та не містять підстав для скасування рішення суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, відповідає завданню цивільного судочинства, ухвалено на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Н.М. Деркач

Судді: Л.О.Каратаєва

І.Ю.Ткаченко