ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1155/16 Номер провадження 22-ц/814/459/18Головуючий у 1-й інстанції Дем"янченко С.М. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.,

За участю секретаря судового засідання : Діхтяр Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 червня 2018 року, ухвалене у період часу з 09:46:40 до 10:15:49 год. під головуванням судді Дем'янченка С.М., -

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просила розірвати шлюб, укладений між ними та ухвалити рішення про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позовні вимоги вмотивовувала тим, що 28 квітня 1979 року між сторонами в Пишненківській сільській раді Зіньківського району Полтавської області, актовий запис № 5 був зареєстрований шлюб. Від даного шлюбу мають дорослих дітей. Оскільки їх шлюбне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинилися, з початку 2016 року сторони разом не проживають, на примирення не згідна, шлюб розриває вперше. Крім цього між сторонами існує спір про поділ спільного майна.

Позивач просила суд постановити рішення яким розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3, поділити майно, набуте нею за час шлюбу із відповідачем, залишивши йому автотранспорт та сільськогосподарську техніку, визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 Полтавської області та стягнути судовий збір.

Уточнивши позовні вимоги,(т.2 а.с. 61-62), ОСОБА_2 просила суд розірвати шлюб, укладений між сторонами, в також поділити майно, набуте нею за час шлюбу із ОСОБА_3,

Виділити у власність ОСОБА_3 :

-мікроавтобус MERCEDES-BENZ SPRINTER моделі 318 CDI. 2007 р.в,

-легковий автомобіль ЗАЗ 110307, 2005 р.в.;

-вантажний автомобіль ЗІЛ-ММЗ 4505, 1992 р.в.;

- автобус IVECO 37OS-30, 1989 р.в.;

- причіп NIEWIADOW SP.Z.O.O., 1996 р.в.;

-вантажений автомобіль ГАЗ 24, 1900 р.в.;

-легковий автомобіль ВАЗ 2109, 1989 р.в.;

-причіп ММ3 81021, 1985 р.в.;

-причіп 2 ПТС-4, 1999 р.в.;

-трактор колісного БЕЛАРУС-892, 2008 р.в.;

-комбайн зернозбиральний CLASS DOMINOTOR 98, 1987 р.в.;

-трактор колісний Т-150К, 1986 р. в.,

Стягнути з ОСОБА_3 на її користь компенсацію вартості ? цього майна в розмірі 638709 грн.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 Полтавської області.

Стягнути із ОСОБА_3 витрати по сплаті судових зборів, проведення оцінок та експертиз, а також витрати на адвокатські послуги (т.1 а.с.133-134).

Рішенням Зіньківськьго районного суду Полтавської області від 13 червня 2018 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - задоволено частково.

Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований Пишненківською сільською радою Зіньківського району Полтавської області 28 квітня 1979 року, актовий запис №5 - розірвано.

Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_2 - ухвалено залишити прізвище Міщенко.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 половину вартості майна (компенсацію), яке підлягає поділу, а саме: ? частку автобуса IVECO 37OS-30, 1989 р.в., причіпа NIEWIADOW SP.Z.O.O., 1996 р.в., причіпа ММ3 81021, 1985 р.в.; причіпа 2 ПТС-4, 1999 р. в. в сумі 128560 (сто двадцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 9 коп.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 Полтавської області.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 551 грн. 20 коп. сплаченого судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу, 898 грн. 46 коп. - сплаченого судового збору за позовну вимогу майнового характеру та 610 грн. 27 коп.- судових витрат за проведення судових експертиз, а всього на загальну суму 2059 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) гривень 93 коп.

Стягнуто із ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3748 гривень 65 коп. на користь держави.

Додатковим рішенням Зінківського районного суду від 11.10.2018 року визнано за ОСОБА_3 право власності на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу, а саме: автобус IVECO 37OS-30, 1989 р.в., причіп NIEWIADOW SP.Z.O.O., 1996 р.в., причіп ММ3 81021, 1985 р.в.; причіп 2 ПТС-4, 1999 р .в.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодилася позивач ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо наступного майна: мікроавтобус MERCEDES-BENZ SPRINTER моделі 318 CDI. 2007 р.в.; легковий автомобіль ЗАЗ 110307, 2005 р.в.; ватажний автомобіль Зил-ММЗ 4505, 1992 р.в; автобус VECO 37OS-30, 1989 р.в., причіпа NIEWIADOW SP.Z.O.O., 1996 р.в., вантажний автомобіль ГАЗ 24, 1900 р.в.; легковий автомобіль ВАЗ 2109, 1989 р.в.; причіп ММЗ 81021, 1985 р.в., причіп 2 ПТС-4, 1999 р.в; трактор колісний Беларус-892, 2008 р.в; комбайн зернозбиральний CLASS DOMINOTOR 98, 1987 р.в., трактор колісний Т-150К, 1986 р.в.., виділивши його у власність ОСОБА_3, стягнувши на її користь половину вартості цього майна (компенсацію) в сумі 638 709 грн. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Рішення суду в частині розірвання шлюбу та в частині визнання за за ОСОБА_2 право власності на ? частку житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 Полтавської області сторонами не оскаржується, та в цій частині перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Апелянт вказує на те, що суд не взяв до уваги того факту, що нею не давалася згода на продаж цього майна, не дивлячись на той факт, що воно було реалізовано у період шлюбу, внаслідок чого вона має право на відповідну компенсацію вартості цього майна, відчуженого не в інтересах сім'ї.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, але даний факт не перешкоджає перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що 28 квітня 1979 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано в Пишненківській сільській раді Зіньківського району Полтавської області, актовий запис № 5 (т.1 а.с.7-8).

Під час шлюбу сторони придбали в спільну сумісну власність майно :мікроавтобус MERCEDES-BENZ SPRINTER моделі 318 CDI. 2007 р.в.; легковий автомобіль ЗАЗ 110307, 2005 р.в.; ватажний автомобіль Зил-ММЗ 4505, 1992 р.в; автобус VECO 37OS-30, 1989 р.в., причіпа NIEWIADOW SP.Z.O.O., 1996 р.в., вантажний автомобіль ГАЗ 24, 1900 р.в.; легковий автомобіль ВАЗ 2109, 1989 р.в.; причіп ММЗ 81021, 1985 р.в., причіп 2 ПТС-4, 1999 р.в; трактор колісний Беларус-892, 2008 р.в; комбайн зернозбиральний CLASS DOMINOTOR 98, 1987 р.в., трактор колісний Т-150К, 1986 р.в..,

Фактично шлюбно - сімейні відносини сторони припинили в січні 2016 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поділу майна та визнання права власності на нерухоме та рухоме майно, суд першої інстанції виходив з того, що стягнення грошової компенсації за належну позивачку частку в спільному майні подружжя підлягає лише за наступне майно : автобус IVECO 37OS-30, 1989 р.в., причіп NIEWIADOW SP.Z.O.O., 1996 р.в., причіп ММ3 81021, 1985 р.в.; причіп 2 ПТС-4, 1999 р .в.

Інша частина спільно нажитого подружжям майна була реалізована за час перебування у шлюбних відносинах, а тому поділу не підлягає.

Спірні правовідносини врегульовуються нормами Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно частини 1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини 1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно частин 1 та 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Положеннями п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя » вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції та мотиви прийняття та відхилення доводів та аргументів сторін.

Як з'ясовано в ході апеляційного розгляду справи, позивач не оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог, в тому числі і в частині стягнутої грошової компенсації за рухоме майно.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення грошової компенсації за реалізовані під час шлюбу транспортні засоби, місцевий суд вірно встановив, що вантажний автомобіль ЗІЛ-ММЗ 4505, 1992 р. в. був знятий з обліку для реалізації 04.02.2015 року, трактор колісний БЕЛАРУС-892, 2008 р .в. - 05.02.2008 року, комбайн зернозбиральний CLASS DOMINOTOR 98, 1987 р. в. - 17.10.2008 року.

Згідно з ч .4 ст. 65 СК України договір укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює, обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором використано в інтересах сімї. На час реалізації зазначених вище вказаних транспортних засобів сторони перебували в зареєстрованому шлюбі та підтримували шлюбні відносини.

Відповідно ч.2 ст. 369 ЦК України у разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

В ході судового розгляду справи жодних доказів про те, що кошти виручені за реалізацію спірного майна, чи сама реалізація спірного майна була проведена не в інтересах сім'ї суду надано не було.

В зазначеній частині висновки місцевого суду є вірними, а доводи апелянта про те, що спірне майно було в відчужене не в інтересах сім'ї та без її згоди є безпідставними.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновками місцевого суду в частині відмови в стягненні грошової компенсації за відчужене без згоди позивачки рухоме майно після фактичного припинення сімейних відносин.

Законодавством не встановлено недійсності правочину при відчуженні спільного сумісного майна подружжя без письмової згоди одного з подружжя, а тому при розгляді спорів про розподіл цінного спірного майна та визнання недійсними правочинів з відчуження такого без письмової згоди одного з подружжя, за умови наявності іншої згоди, суди мають виходити з права одного з подружжя на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім'ї майна.(ПП ВСУ у справах № 6-7цс15, 6-1743цс 16) ( постанова ВС в справі № 755/20923/14-ц від 03 травня 2018 року)

З матеріалів справи вбачається, що фактично сімейні відносини сторін були припинені з початку 2016 року.

Після фактичного припинення сімейних відносин без згоди позивачки відповідачем було відчужено:

- транспортний засіб мікроавтобус MERCEDES-BENZ SPRINTER моделі 318 CDI. 2007 р.бю в. ( 21 липня 2016 року знятий з обліку для реалізації ( т.1 а.с.50, 174-181), ринкова вартість якого складає 406968 грн.

- автомобіль ЗАЗ 110307 2005 р. в. (знятий з реєстрації 22.07.2016 року т.1 (а.с. 51, 168-173), ринкова вартість якого складає 32800 грн.

- трактор колісний Т-150К, 1986 р. в. знятий з реєстрації 09.08.2016 року вартістю 66340 грн. ( т.1 а. с. 42).

Також, на час вирішення судом спору у зареєстрованій власності відповідача перебуває вантажний автомобіль ГАЗ 24, 1900 р.в., вартістю 15610 грн. та легковий автомобіль ВАЗ 2109, 1989 р .в., вартістю 34600 грн. ( т.1 а. с 55, .56 т.2 а.с.38 ). Жодних доказів про те, що ці транспортні засоби знищені чи в установленому законом порядку відчужені, матеріали справи не містять.

Так, як вказане майно є спільною сумісною власністю, позивачка має право на компенсації ? частини його вартості, що становить 278159 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач надавала згоду на відчуження автомобілів та сільськогосподарської техніки, та що виручені від відчуження вказаного майна грошові кошти були використані в інтересах сім'ї, чи половину коштів за це майно відповідачем передано у власність позивачки.

В ході розгляду справи в місцевому суді відповідач погодився на виплату ОСОБА_2 компенсації за належну їй частку у спільно нажитому майні, а саме: сільськогосподарську техніку та автомобілі.

Таким чином, стягнення грошової компенсації за рухоме майно відповідає волевиявленню сторін.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Відповідно до вимог ст. п.2 ч.1 ст. 374 п.1,3 ч.1 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції вправі змінити судове рішення в разі неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції факти про те, що - транспортний засіб мікроавтобус MERCEDES-BENZ SPRINTER моделі 318 CDI. 2007 р. в., автомобіль ЗАЗ 110307 2005 р. в. (знятий з реєстрації 22.07.2016 року т.1 (а.с. 51, 168-173) та трактор колісний Т-150К, 1986 р. в. знятий з реєстрації 09.08.2016 року були відчужені без згоди позивачки та що кошти за їх відчуження були використані не в інтересах сім'ї, та що на час вирішення судом спору у зареєстрованій власності відповідача перебуває вантажний автомобіль ГАЗ 24, 1900 р.в., та легковий автомобіль ВАЗ 2109, 1989 р. відмова місцевого суду в стягненні грошової компенсації вартості вказаних транспортних засобів є незаконною, та такою, що порушує права позивачки у справі.

Рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Підлягає перерахунку і розподіл судових витрат справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем ОСОБА_2 були понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 грн. 20 коп., 3473,04 грн, 275,61 грн (т.1,а.с.1,2,62); 4680 грн за проведення експертизи ( т.2 а.с.44).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У визначений процесуальним законом строк відповідач позов не визнав.

Відповідно до оціночного висновку від 18 серпня 2016 року, складеного оцінювачем ОСОБА_6, сертифікат №15850/13 від 23 грудня 2013 року, вартість будинку АДРЕСА_1 становить 694 606 гривень.

Половина вартості будинку становить - 347 303 гривні.

Апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо відшкодування вартості сільськогосподарської техніки, придбаної сторонами у період шлюбу, на загальну суму 406 719 гривень.

Всього розмір задоволених позовних вимог склав - 754 022 гривні.

Звідси, з урахуванням норм п.п.1 п1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сума судового збору має скласти 7540 гривень 22 копійки.

Таким чином, при подачі позову ОСОБА_2 недоплачено 3735 гривні 38 копійку судового збору, які підлягають стягненню на користь держави з відповідача.

Окрім цього, з ОСОБА_3 на користь позивача в рахунок компенсації сплачених нею судових витрат сумарно підлягають стягненню: 551 гривня сплаченого нею судового збору за розірвання шлюбу, компенсація у відшкодування витрат на оплату вимоги майнового характеру та витрат на проведення судової експертизи (3473,04 + 4680 =8153,04), пропорційно задоволених вимог (відсоток задоволення склав 73,4%), в сумі - 5984 гривень 33 копійок, а всього: 6535 гривень 33 копійки.

При цьому апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду в тій частині, що позивачем не підтверджено належним чином сплати коштів за надання правничої допомоги, внаслідок чого вони задоволенню не підлягають.

Апеляційна скарга не містить доказів та заперечень щодо висновків місцевого суду в цій частині.

Враховуючи висновок суду про скасування судового рішення з ухваленням нового, судові витрати за перегляд справи в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що апелянтом сплачено 7652 гривні 24 копійки судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи висновок апеляційного суду про часткове задоволення апеляційної скарги, компенсації ОСОБА_2 за рахунок відповідача ОСОБА_3 підлягають судові витрати пропорційно сумі задоволених вимог за апеляційною скаргою (63,67%) - 4872 гривень 18 копійок.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 червня 2018 року - скасувати в частині відмови у стягненні грошової компенсації за транспортний засіб мікроавтобус MERCEDES-BENZ SPRINTER моделі 318 CDI. 2007 р. в., автомобіль ЗАЗ 110307 2005 р. в. , трактор колісний Т-150К, 1986 р. в. ,вантажний автомобіль ГАЗ 24, 1900 р.в., та легковий автомобіль ВАЗ 2109, 1989 р.в.,.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 грошову компенсації вартості ? цих транспортних засобів в сумі 278159 гивень (двісті сімдесят вісім тисяч сто п'ятдесят дев'ять).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок компенсації понесених нею судових витрат - 6535 гривень 33 копійки за розгляд справи в суді першої інстанції та 4872 гривні 18 копійок за перегляд справи судом апеляційної інстанції, а всього: 11407 гривень 51 копійку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави недоплачений позивачем судовий збір в сумі 3735 гривні 38 копійок.

В іншій частині рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 13 червня 2018 року та додаткове рішення Зінківського районного суду від 11 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя : _________ П.С. Абрамов

Судді: ________ Г.Л. Карпушин _________ Л.М. Хіль