ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 року м.Дніпро Справа № 904/9952/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Дармін М.О. (доповідач)

судді: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

За участю представників сторін:

від позивача: Пац В.О. адвокат, довіреність № 14-165 від 30.08.2018 р.;

від відповідача- 2: Балда-Данисюк Л.М. адвокат, довіреність № 255/25 від 12.01.2018 р.;

представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 (повний текст рішення складено 27.06.2018 року, суддя Кеся Н.Б.) у справі №904/9952/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", м.Дніпро

до відповідача-2: Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго", м.Тернопіль

про стягнення 1 463 811 грн. 62 коп.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про солідарне стягнення з Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" та Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" на свою користь 1 000 000 грн. заборгованості за векселем, 154 027 грн. 40 коп. відсотків та 309 784 грн. 22 коп. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі №904/9952/17 позов задоволено частково; з Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національного акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 151 561 грн. 64 коп. відсотків та 17 273 грн. 43 коп. судового збору; в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за векселем в сумі 1 000 000 грн. провадження у справі закрито; в частині позовних вимог про стягнення 309 784 грн. 22 коп. інфляційних втрат та 2 465 грн. 76 коп. відсотків відмовлено; в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" відмовлено.

Вищезазначене рішення вмотивовано, тим що відповідач-1 звільнений від відповідальності за платіж по векселю № 793384262380, оскільки вексель містить застереження, за яким відповідач-1, як індосант здійснив застереження на векселі "Без обороту на мене", у зв'язку із чим зазначена особа не відповідає за платіж по вказаному векселю.

Крім того, місцевий господарський суд, керуючись пунктом 2 статті 48 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, дійшов висновку про те, що позивач, як держатель векселю, може вимагати від векселедавця стягнення відсотків на суму векселя в розмірі 6%, однак у зв'язку з тим, що судом встановлено факт прострочення Відповідачем-2 за векселем з 23.04.2015 року (дата опротестування векселя в неплатежі), а не з 08.04.2015 року, як вважає позивач, тому судом позовні вимоги в цій частині задоволенні частково. Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд першої інстанції з посиланням на висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 03.10.2011 року у справі № 3-91гс/11, виходив з того, що Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, не передбачено покладання на зобов'язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в Уніфікованому законі, зокрема інфляційних втрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить суд в частині відмови у стягненні 309 784 грн. 22 коп. інфляційних втрат та 6% за період з 08.04.2015 року по 23.04.2015 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема статті 625 Цивільного кодексу України, Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі (підписана в Женеві 07.06.1930 року, ратифікована Україною Законом України № 827-ХІV(827-14) від 06.07.1999 року), та зазначає, що оскільки у спеціальному вексельному законодавстві відсутні норми, які б стосувались інфляційних нарахувань та наслідків їх застосування в країнах-учасниках Конвенції, то до вексельних правочинів підлягають застосуванню загальні норми Цивільного кодексу України. Також зазначає про те, що місцевий господарський суд безпідставно посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 03.10.2011 року у справі № 3-91гс/11, оскільки обставини у зазначеній справі, які стосуються стягнення інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням рішення суду про стягнення заборгованості за векселем, відсотків, витрат, пов'язаних з протестом та пересилкою повідомлень, не є подібними до обставин у даній справі.

Крім того, апелянтом подано клопотання про уточнення апеляційної скарги відповідно до якого скаржник вважає перерахунок 6% необґрунтованим, оскільки згідно ст. 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від його пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в якій він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Таким чином оскільки строк платежу за векселем настав 07.04.2015 року, як зазначено у листі НАК "Нафтогаз України" від 24.03.2015 року № 26-2132/1.2-1.5 і як наслідок прострочення за векселем починається з 08.04.2015 року.

Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" у відзиві на апеляційну скаргу, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі. Погоджується з думкою місцевого господарського суду та вказує на те, що спірні правовідносини сторін врегульовані вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат та 3% річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, а відтак не підлягає застосування норми ст. 625 Цивільного кодексу України. Крім того вказує на те, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази факту прострочення виконання відповідачем-2 вексельного зобов'язання перед позивачем. В даному випадку на дату прийняття рішення судом відсутній протест, дата якого є початком строку від пред'явлення векселя, оскільки нотаріальні дії щодо протесту векселя скасовані рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 21.10.2015 року у справі № 607754615-ц та рішенням господарського суду м. Києва від 07.06.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 904/9952/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 та призначено апеляційну скаргу до розгляду у судовому засіданні (головуючий суддя - Орєшкіна Е.В.., судді - Широбокова Л.П., Подобєд І.М.).

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.08.2018 року у зв'язку із перебуванням судді Подобєда І.М. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Автоматизованою системою документообігу визначено для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя - Орєшкіна Е.В.., судді - Широбокова Л.П., Іванов О.Г.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.09.2018 року у зв'язку із перебуванням судді Широбокової Л.П. у відпустці призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Автоматизованою системою документообігу визначено для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя - Орєшкіна Е.В.., судді - Кощеєв І.М.., Іванов О.Г.

27.09.2018 року від ВАТ "Тернопільобленерго" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Господарським судом Тернопільської області.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи № 904/9952/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" та Відкритого акціонерного товариства "Тернопільобленерго" про стягнення 1 000 000 грн. заборгованості за векселем, 154 027 грн. 40 коп. відсотків та 309 784 грн. 22 коп. інфляційних втрат з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 904/9952/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Дармін М.О. (доповідач), суддів: Антонік С.Г., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2018 року прийнято до провадження справу № 904/9952/17 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та розгляд справи призначено в режимі відеоконференції з господарським судом Тернопільської області.

В судовому засіданні 05.12.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи встановлені апеляційною інстанцією:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є держателем простого векселя №793384262380 на суму 1000000,00 грн., випущеного Відкритим акціонерним товариством "Тернопільобленерго", зі строком платежу - по пред'явленню, але не раніше 01 січня 2015.

За вказаним векселем ВАТ "Тернопільобленерго" зобов'язалося сплатити проти цього векселя Українському кредитному банку (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк"), чи його наказу 1000000,00 грн.

В подальшому, на зворотному боці спірного векселя, Українським кредитним банком був поставлений бланковий індосамент на пред'явника такого змісту: "Платити наказу: без обороту на мене", який підписаний головою правління та головним бухгалтером банку та скріплено печаткою.

У зв'язку з неотриманням платежу за векселем, Позивач звернувся з даним позовом до суду та вимагає оплату в примусовому порядку, шляхом стягнення вексельної заборгованості солідарно з векселедавця (Відповідача-2) та індосанта (Відповідача-1).

Як убачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, Відповідач-2 здійснив повну оплату за векселем №793384262380 в сумі 1 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №172 від 15.01.18р., №39 від 25.01.2018р., №119 від 28.02.2018р., №49 від 30.03.2018р., №10 від 27.04.2018р. (арк.с. 244-248 Т.1).

Мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив:

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, яке оскаржується , колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Згідно ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права.

Статтею 15 Уніфікованого закону визначено, що індосант відповідає за акцепт і зі платіж, якщо не обумовлене протилежне.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, у випадку включення до індосаменту застереження "без обороту на мене" чи будь-якого іншого, наслідком якого може бути звільнення індосанта від відповідальності за платіж за векселем, передбаченої вказаною нормою Уніфікованого закону, індосант відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги. Таке застереження означає, що при неакцепті або неплатежі до такого індосанта не можуть бути пред'явлені вимоги, передбачені статтями 43 - 49 Уніфікованого закону, тобто зазначена особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за векселем.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанцій про те, що відповідач-1 звільнений від відповідальності за платіж по векселю № 793384262380, оскільки вексель містив застереження, за яким відповідач-1, як індосант, звільнявся від відповідальності та позивач (новий векселедержатель) погодився прийняти вексель за наявності такого застереження, у зв'язку з чим суд правильно відмовив у задоволення позовних вимог, заявлених до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк".

Статтею 78 Уніфікованого закону встановлено, що векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Пунктом 2 статті 48 Уніфікованого закону передбачено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, у тому числі, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні", передбачені статтями 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Стаття 5 Уніфікованого закону передбачає, що у переказному векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

З огляду на викладене місцевий господарський суд, керуючись пунктом 2 статті 48 Уніфікованого закону дійшов правильного висновку про те, що позивач, як держатель векселю, має право вимагати від векселедавця стягнення відсотків на суму векселя в розмірі 6%.

Крім того, колегія судів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення вказаних відсотків з дати протесту векселя, а саме з 23.04.2015 року, оскільки в розумінні норм статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні.

24.03.2015 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на адресу ПАТ "Тернопільобленерго" направило лист вих.№26-2132/1.2-15 (арк.с. 14, 15 Т.1), в якому запропонував оплатити до 12:00 год. 07 квітня 2015 року векселі, у тому числі вексель №793384262380, але не раніше 01.01.2015 року. У визначений в листі строк оплата ПАТ "Тернопільобленерго" не здійснена. У листі також зазначено, що у разі неоплати векселів у відповідності з чинним законодавством по векселях буде вчинено протест у неплатежі. Відповідачем вказаний лист залишено без розгляду та задоволення.

Матеріали справи також свідчать про те, що Позивач відрядив з 21.04.2015р. по 24.04.2015р. своїх працівників Симонова О.В. та Кавеліна О.В. до міста Тернопіль для пред'явлення оригіналу цінних паперів до оплати до ПАТ "Тернопільобленерго", що підтверджується посвідченнями на відрядження, розпорядженнями про відрядження та відмітками про прибуття у відрядження, прибуття в пункти призначень, вибуття з них і прибуття до постійної роботи (арк.с. 128-138 Т.1).

У зв'язку з неоплатою векселю 23.04.2015 року приватним нотаріусом Березій З.І. вчинено протест про неоплату векселя №793384262380 в сумі 1 000 000,00 грн.

З врахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що в розумінні норм статті 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні, тобто 23.04.2015.

Підтвердженням наведеного також є те, що відповідно до п. 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.

Крім того місцевим господарським судом вірно встановлено, що факти, які встановлені рішенням Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у справі №607/7546/15-ц, а також рішенням Господарського суду міста Києва у справі №921/4729/15-г/18 від 07.06.2017р. у сукупності свідчать про наявний факт пред'явлення Позивачем спірного векселя до оплати Відповідачу-2, та відмовою його від оплати, у зв'язку з чим ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до приватного нотаріуса з вимогою про сплату заборгованості за прости векселем. 23.04.2015 року приватним нотаріусом Березій З.І. вчинено протест про неоплату векселя №793384262380 в сумі 1 000 000,00 грн.

Тобто протест самого векселя було вчинено нотаріусом 23.04.2015, що вказує на те, що закінченням дати платежу за простими векселем була дата - 22.04.2015 року, наступного дня після пред'явлення векселю до оплати відповідачу.

Крім того, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат за період прострочення оплати векселя з 08.04.2015 року по 31.10.2017 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований Закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Таким чином, застосування норм Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні".

Згідно зі статтею 48 Уніфікованого закону право векселедержателя вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, обмежено наступними сумами: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, Уніфікованим законом не передбачено покладання на зобов'язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в Уніфікованому законі, зокрема не передбачено можливості пред'явлення до стягнення збитків від інфляції.

З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України у даній справі не підлягають застосуванню, оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, у зв'язку з чим правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача-2 інфляційних втрат.

При цьому Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою застосування норм Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні" (постанови від 15.05.2018 у справі №904/8714/17, від 22.05.2018 у справі №904/8713/17, від 23.05.2018 у справі №904/8710/17, від 23.05.2018 у справі №904/8711/17).

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 у справі №904/9952/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2018 року у справі № 904/9952/17 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на скаржника Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Касаційна скарга на судове рішення подається в порядку, визначеному статтею 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови у відповідності до статті 233 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.12.2018 року

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік