ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/825/18

м. Одеса, просп. Шевченка, 29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання - Полінецька В.С.

за участю представників учасників справи:

від ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" - Самойленко П.М., довіреність № 2105, дата видачі : 31.08.18;

від ПП "Столес-Транс" - Новицька Н.В., довіреність № б/н, дата видачі : 01.05.18;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного підприємства «Столес-Транс»

на рішення Господарського суду Одеської області від 26 червня 2018 року, повний текст якого складений та підписаний 02 липня 2018 року, суддя Гут С.Ф., м. Одеса

у справі №916/825/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»

до Приватного підприємства «Столес-Транс»

про відшкодування збитків в порядку регресу у розмірі 36963,09 грн.

головуючий суддя - Гут С.Ф.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

В судовому засіданні 06.12.2018 року згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

04 травня 2018 року Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Столес-Транс», в якій просило суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 36963,09 грн., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у позивача виникло право регресної вимоги з моменту виплати страхового відшкодування, а саме з 28.12.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2017 року №1455.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі №916/895/18 (Гут С.Ф.) позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства «Столес-Транс» на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 36963,09 грн. збитків в порядку регресу та 1762 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано правомірністю і обґрунтованістю позовних вимог.

Приватне підприємство «Столес-Транс» з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 року у справі №916/825/18 залишено без руху апеляційну скаргу через відсутність доказів направлення позивачу апеляційної скарги з додатками.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 року у справі №916/825/18 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Столес-Транс» повернуто скаржнику через не усунення недоліків.

07.09.2018 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства «Столес-Транс», в якій відповідач просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі №916/895/18 і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовної заяви відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

На думку скаржника, неправомірним є те, що суд першої інстанції зазначив, що відповідачем ані у запереченнях на позовну заяву, ані у відзиві на позовну заяву, ані у запереченнях на відповідь позивача на відзив на позов не зазначено доказів на обґрунтування заперечень щодо позовних вимог ані норм права, які ці докази обґрунтовують. При цьому, скаржник просить суд апеляційної інстанції врахувати те, що Приватним підприємством «Столес-Транс» було подано заперечення на відповідь на відзив від 20.06.2018 року, в якому було зазначено про те, що у відповіді на відзив па позовну заяву відповідач посилався на Постанову Кабінету Міністрів України від 10.06.2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху», як на підставу у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі вказано, що суд першої інстанції проігнорував та не надав належну оцінку витягу з Журналу перед рейсового, після рейсового технічного огляду автотранспорту (механіка), який підтверджує належний стан перед виїздом стяжний болт та ремінь, тобто автомобіль НОМЕР_1, на думку скаржника, був в належному справному стані.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції проігнорував доводи відповідача стосовно того, що враховуючи той факт, що перед виїздом в рейс стяжний болт був в належному стані, тобто не був лопнутим, тому, на його думку, є підстави вважати, що він лопнув миттєво саме під час руху автомобіля з урахуванням дорожнього покриття невідповідної якості та це прямо не залежало від водія.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 року відкрито провадження у справі №916/825/18.

У зв'язку з ліквідацією Одеського апеляційного господарського суду матеріали справи № 916/825/18 було передано до Південно-західного апеляційного господарського суду за Актом від 03.10.2018 року.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018 року прийнято справу № 916/600/18 колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Колоколова С.І., суддів Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф. до свого провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 06.12.2018 року.

Через канцелярію суду 18.10.2018 року від Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Крім цього, позивач просив суд апеляційної інстанції провести судове засідання в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 06.12.18 представник Приватного підприємства «Столес-Транс» просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (Страховик) та Приватним підприємством «Столес-Транс» (Страхувальник) було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.12.2016 року №АК/1450886 (Поліс), за умовами якого, Старховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу "Renault MAGNUM 480", д.н. НОМЕР_1, сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.

09.09.2017 року о 07 год. 10 хв. на авто дорозі м. Одеса - м. Б. Дністровський - Монаши в Одеській області, мала місце дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортного засобу "Renault MAGNUM 480", державний номерний знак НОМЕР_1, з напівпричепом "SD COACHWORKS" державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Тоуота CARINA E", державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_5.

Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, транспортному засобу "Тоуота CARINA E", державний номерний знак НОМЕР_4, було завдано механічних ушкоджень автомобілю, а власнику вказаного автомобіля - матеріального збитку.

З постанови Балтського районного суду Одеської області від 20.10.2017 року вбачається, що вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, а саме вимог п.2.3 (б) Правил дорожнього руху України перед виїздом не перевірив надійність кріплення запасного колеса на напівпричепі, внаслідок чого запасне колесо відкріпилось та випало з місця кріплення чим пошкодило Тоуота CARINA E", д.н. НОМЕР_4, чим останній скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Свою провину ОСОБА_4 у скоєнні ДТП визнав.

Враховуючи вищезазначені обставини, довіритель власника пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля "Тоуота CARINA E", д.н. НОМЕР_4, ОСОБА_7, звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом №АК/1450886.

На підставі страхового акту від 28.12.2017 року № ОЦ/123/450/17/0555, позивачем було виплачено власнику автомобіля "Тоуота CARINA E", д.н. НОМЕР_4 страхове відшкодування в розмірі: 36 963 грн. 09 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 28.12.2017 року №1455.

З наведених підстав позивач звернувся до відповідача із претензією від 31.01.2018 року вих. №РУ/17/0555 про відшкодування збитків в порядку регресу.

Як зазначає позивач, ніяких дій зі сторони відповідача, щодо погашення заборгованості за виплачене відшкодування в добровільному порядку проведено не було, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та вважає, що доводи і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У п.1 ст. 984 Цивільного кодексу України вказано, що страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Отже, поліс №АК/1450886 є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом), тобто між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання, у тому числі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

На підтвердження факту настання дорожньо-транспортної пригоди внаслідок невідповідності технічного стану забезпеченого транспортного засобу вимогам Правил дорожнього руху позивачем було надано копію постанови Балтського районного суду Одеської області від 20.10.2017 року у справі № 493/1947/17, в якій вказано, що водія відповідача - ОСОБА_4. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки ним було порушено п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, за яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі.

У даній постанові вказано, що ОСОБА_4 перед виїздом не перевірив надійність кріплення запасного колеса на напівпричепі, внаслідок чого запасне колесо відкріпилося та випало з місця кріплення та зіткнулось з автомобілем Toyota Carina E, д/з НОМЕР_4, під керуванням гр. ОСОБА_5 Від зіткнення автомобіль Toyota отримав механічні пошкодження.

У постанові Балтського районного суду Одеської області від 20.10.2017 року у справі №493/1947/17 також вказано, що водій ОСОБА_4 в судому засіданні вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав.

Постанова Балтського районного суду Одеської області від 20.10.2017 року у справі №493/1947/17 в судовому порядку не оскаржувалась, набрала законної сили і до теперішнього часу є чинною.

Судова колегія вважає, що обставини, встановлені у вищевказаній постанові не мають ставитись під сумнів та мають бути враховані господарськими судами, виходячи з наступного.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні діє принцип верховенства права.

У силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто - Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили не може бути поставлене під сумнів.

Таким чином, обставини, встановлені у постанові Балтського районного суду Одеської області від 20.10.2017 року у справі № 493/1947/17 мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил процесуального законодавства щодо оцінки доказів.

У повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду зазначено, що водієм ОСОБА_4 при зазначені обставин дорожньо-транспортної пригоди було вказано, що внаслідок того, що лопнув стяжний болт та ремінь з-під напівпричепу вилетіло запасне колосе й попало під автомобіль «Тоуоtа».

З метою забезпечення безпеки руху водій транспортного засобу зобов'язаний був перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, та під час руху повинен був стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу.

При цьому, не приймаються до уваги посилання скаржника на те, що на підтвердження вини водія відповідача необхідний експертний висновок, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження даної обставини і немає необхідності в експертному висновку.

З огляду на вищевказані обставини, потерпіла від дорожньо-транспортної пригоди особа звернулась до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом №АК/1450886.

У п. 4 Полісу №АК/1450886 визначено, що страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000 грн.

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» визнало подію страховим випадком і здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 36963,09 грн.

Таким чином, загальний розмір фактично понесених витрат позивача склав: 36 963 (тридцять шість тисяч дев'ятсот шістдесят три) грн. 09 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з п.2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вірно встановлено місцевим судом, матеріалами справи підтверджені факти настання спірного ДТП, визнання винним у його скоєнні водія відповідача, забезпеченого полісом №АК/1450886 транспортного засобу, та здійснення страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» у розмірі 36963,09 грн.

Відповідно до п.п. в) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що у випадку залишення місця ДТП водієм забезпеченого транспортного засобу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик має право на подання регресного позову до вказаних осіб відповідно до підп. "в" підп. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що місцевий суд правомірно і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи та вищевказаними висновками суду апеляційної інстанції.

Зокрема, розглянуті і відхилені посилання скаржника на витяг з Журналу перед рейсового, після рейсового технічного огляду автотранспорту, де вказано, що автомобіль з номером ВН 4411СК, водій ОСОБА_4, 07.09.2017 року був у справному стані.

Водночас, 09.09.2017 року о 07 год. 10 хв. на авто дорозі м. Одеса - м.Б.Дністровський - Монаши в Одеській області, мала місце дорожньо-транспортна пригода.

Тобто, справність транспортного засобу 07.09.2017 року не спростовує того, що водій відповідача перед виїздом забезпеченого транспортного засобу мав перевірити чи стяжний болт та ремінь перебували в належному стані.

За таких обставин твердження відповідача про те, що вихід з ладу кріплення запасного колеса стався внаслідок неналежного стану дорожнього покриття є лише припущенням відповідача і не підтверджено належними доказами у справі.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі №916/895/18 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства «Столес-Транс» - без задоволення.

Відповідно до п. "в" ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги) за приписами ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника, оскільки доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275,276, 282

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Столес-Транс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2018 року у справі №916/895/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови

складено 10.12.2018 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Н.М. Принцевська

Суддя Я.Ф. Савицький