Справа №22ц-100, 2010р. Головуючий в 1-й інстанції
Палькова В.М.
Категорія: 42 Доповідач – Пузанова Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року січня місяця “19” дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого Пузанової Л.В.
Суддів: Стародубця М.П.
Закарян К.Г.
при секретарі Костеннікові Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів» на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 19 жовтня 2009 року в справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилою площею в гуртожитку та виселення,
в с т а н о в и л а:
В червні 2007 року відкрите акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення з гуртожитку та про визнання особи такою, що втратила право на проживання в гуртожитку, зазначаючи, що товариство є власником гуртожитку, розташованого в м. Херсоні по пр.200 років Херсона, 21.
Згідно ордера кімнати НОМЕР_1-НОМЕР_2 в гуртожитку займає ОСОБА_3 з дружиною. Ордер на кімнату НОМЕР_1 був виданий ОСОБА_3 на період дії трудового договору, який з ним розірвано.
Посилаючись на те, що ОСОБА_3 протягом останніх двох років у гуртожитку не проживає, однак вирішувати питання про зняття з реєстрації в ньому відмовляється, а у названі вище кімнати самовільно вселилися його племінник ОСОБА_4 та ОСОБА_5, позивач просив суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на проживання в гуртожитку, розташованому по пр.200 років Херсона, 21 в м. Херсоні, кімнати НОМЕР_1-НОМЕР_2, зобов’язати ОСОБА_3 виписатися з гуртожитку; виселити відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із кімнат НОМЕР_1-НОМЕР_2 у названому вище гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.
В травні 2009 року позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог і, посилаючись на те, що ордер ОСОБА_3 видавався лише на право зайняття кімнати №НОМЕР_2, а на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які ніколи не перебували і не перебувають із товариством у трудових відносинах, ордер не видавався взагалі, що підтверджує факт їх самовільного вселення в обидві кімнати, просив суд виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кімнати НОМЕР_1 без надання іншого жилого приміщення як осіб, що самоправно зайняли жиле приміщення; визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням, а саме: кімнатою №НОМЕР_2; виселити ОСОБА_4 із кімнати НОМЕР_1, а ОСОБА_5 – із кімнати №НОМЕР_2 без надання іншого жилого приміщення як осіб, що самоправно зайняли жиле приміщення у гуртожитку.
Рішенням суду від 19 жовтня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відкрите акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів» просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог, зазначаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи та суперечать вимогам житлового законодавства щодо проживання в гуртожитках.
Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебував із позивачем у трудових відносинах з 27 жовтня 1987 року по 31 січня 2000 року, тобто більше десяти років /а.с.49/.
16 липня 1990 року ОСОБА_3 на сім’ю із двох осіб видано ордер на право зайняття кімнати №НОМЕР_2 в гуртожитку, розташованому по пр.200 років Херсона, 21 в м. Херсоні. Ордер виданий на підставі спільного рішення профспілкового комітету та адміністрації заводу карданних валів /а.с.12,37/.
В 1991 році ОСОБА_3 додатково до кімнати №НОМЕР_2 в гуртожитку надана кімната НОМЕР_1, яка за ним зареєстрована житлово-експлуатаційним органом та за користування якою він постійно сплачував грошові кошти у розмірі та в порядку, визначеному позивачем відповідно до Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року №208.
Відповідач ОСОБА_3 стверджує, що кімната НОМЕР_1 надавалася йому для проживання в гуртожитку на підставі спільного рішення профкому та адміністрації заводу, але без видачі нового ордера, як це передбачено законом, а шляхом внесення відомостей про це у раніше виданий на його ім’я ордер.
Зазначені обставини позивачем не спростовані, а натомість із наданих суду доказів, а саме: виданих дочірнім підприємством житлово-експлуатаційного управління відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів» довідок, договорів про надання житлово-комунальних послуг та розрахункових книжок і платежів, вбачається, що саме ордер із вписаними в нього відомостями про надання ОСОБА_3 права на вселення в кімнати №НОМЕР_2,501, копію якого надав сам позивач, визнавався заводом карданних валів підставою для вселення в спірні кімнати та користування ними /а.с.10-12,36-38,43,50-78,85-127/.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вселилися у надані ОСОБА_3 для проживання кімнати НОМЕР_1-НОМЕР_2 відповідно у 2001р. та у 2005р. як члени його сім’ї, а дружина ОСОБА_3 – ОСОБА_6 після розірвання шлюбу з ним виселилася з гуртожитку.
Відповідно до п.17 Примірного положення про гуртожитки громадяни, які проживають у приміщеннях, що знаходяться у їх відокремленому користуванні, мають право вселяти у займане приміщення своїх неповнолітніх дітей.
Вселення інших членів сім’ї у вказане приміщення допускається лише з дозволу адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім’ї громадянина, які проживають разом з ним.
Видача ордера для вселення в гуртожиток при наведених обставинах не передбачена.
Відповідачі наполягають, що при вселенні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були дотримані названі вище вимоги норм матеріального права і про це свідчить здійснена в установленому законом порядку їх реєстрація в гуртожитку.
Позивач не надав суду доказів, які б спростовували вказані обставини і в суді апеляційної інстанції його представник пояснив, що будь-які документи з цього приводу не збереглися за давністю, в той час, як відповідно до відомостей, які надав житлово-експлуатаційний орган, що за дорученням позивача здійснює функції управителя гуртожитком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровані і проживають у спірних кімнатах як члени сім’ї ОСОБА_3 /а.с.11,36/.
Таким чином, при встановлених судом обставинах справи в межах наданих сторонами доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що жоден із відповідачів не вселявся в кімнати НОМЕР_1-НОМЕР_2, розташовані в гуртожитку по пр.200 років Херсона, 21 в м. Херсоні, самоправно, а тому із заявлених товариством підстав не підлягають виселенню з них.
На думку колегії суддів, не доведено позивачем також факт вибуття ОСОБА_3 з гуртожитку, оскільки працюючи в структурному підрозділі ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» (база відпочинку «Корабел»), ОСОБА_3 не втратив зв’язку з гуртожитком, проживає в ньому в період знаходження в м. Херсоні та здійснює плату за користування житловою площею в гуртожитку і за комунальні послуги.
Іншого постійного місця для проживання ОСОБА_3 не має, а за місцем роботи в смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області проживає в адміністративному приміщенні на території бази відпочинку /а.с.35/.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визнав вимоги ВАТ «Херсонський завод карданних валів» із заявлених підстав необґрунтованими і відмовив у їх задоволенні.
Висновки суду відповідають обставинам справи в межах наданих сторонами та досліджених судом доказів та нормам житлового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на належних доказах та законі і, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.
Посилання апелянта на те, що відповідач ОСОБА_3 підлягає виселенню з гуртожитку з підстав припинення з товариством трудових правовідносин, а відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – з підстав, передбачених ст.116 ЖК України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не заявлялися позивачем як підстава позову, а тому судом першої інстанції не досліджувалися та не встановлювалися.
Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Херсонський завод карданних валів» відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 19 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: підпис
Судді: два підписи
Копія вірна:
Суддя Л.В.Пузанова