У Х В А Л А
іменем України
28 січня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю ОСОБА_4, ОСОБА_2, представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання (догляду),
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 23 листопада 2009 року зазначений позов задоволено повністю: розірвано договір довічного утримання (догляду) від 14.12.2004 року, що укладений між сторонами, і посвідчений нотаріусом Першої Дубенської державної нотаріальної контори.
Цим рішенням зобов’язано Комунальне підприємство «Архітектор» Дубенської міської ради зняти з реєстрації права власності житловий будинок № 5, з господарськими будівлями, який розташований по АДРЕСА_1, та провести реєстрацію права власності на вказаний будинок за ОСОБА_2.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, де посилався на неповноту з’ясування судом обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, і недоведеність обставин, які місцевий суд вважав встановленими.
Обґрунтовуючи її, зазначав про суперечність висновку місцевого суду щодо неналежності виконання відповідачем обов’язків за договором довічного утримання (догляду) і причинного зв’язку між укладенням оспорюваного договору та датою постановлення позивача на облік Територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Дубно. Так, за одними даними ОСОБА_2 перебуває на цьому обліку із 01.12.2000 року, а згідно з іншими – із 01.11.2005 року.
Оскільки договором на обслуговування, укладеного між позивачем і Територіальним центром, передбачено обов’язки користувача соціальних послуг, зокрема, обов’язок своєчасно повідомити про факт укладення угоди на довічне утримання, тому вважає, що підставою для розірвання договору на обслуговування є укладення оспорюваного договору на довічне утримання.
Посилання позивача про те, що жінка, з якою проживає апелянт, має намір переконати нового власника продати будинок, та складання ОСОБА_2 заповіту на його користь та на користь онуків у рівних частках - вважає надуманими і голослівними.
На його думку, висновки місцевого суду про неналежність виконання відповідачем своїх обов’язків за оспорюваним договором не відповідають обставинам справи, а позовні вимоги ОСОБА_2 про його розірвання є недоведеними.
Справа №22-109-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Федорова Л.П.
Категорія: 19, 22 Суддя-доповідач у апеляційному суді: Хилевич С.В.
Просив за наслідками апеляційного розгляду скасувати рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 листопада 2009 року і ухвалити нове про відмову в позові про розірвання договору довічного утримання.
У поданих запереченнях позивач, вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила відхилити подану на нього апеляційну скаргу.
У судовому засіданні ОСОБА_4, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.
ОСОБА_2 та її представник, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, послались на її безпідставність.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України – під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що 14 грудня 2004 року між сторонами у справі укладено договір довічного утримання (догляду), який посвідчений державним нотаріусом Дубенської державної нотаріальної контори (а.с. 4-4, зворот). За умовами цього договору, відчужував передав, а набувач отримав у власність житловий будинок АДРЕСА_1 і зобов’язався надавати щомісячно ОСОБА_2 матеріальне забезпечення з утримання (догляду), що оцінили у 100 гривень. Також ОСОБА_4 зобов’язався забезпечити позивача житлом шляхом збереження за нею права безоплатного довічного проживання; забезпечити щоденним триразовим калорійним харчуванням (вартість продуктів має становити по 70 гривень щомісячно); надавати побутові послуги (прання постільної білизни – один раз на 14 днів, послуги перукарні – один раз на місяць, ремонт побутової, аудіо-, відеотехніки тощо), вартість яких оцінено у 15 гривен; забезпечити щомісячне відвідування театрів, філармонії, залу органної музики або інших концертних залів (оцінено у 15 гривень) та забезпечити належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів середньою сумою у 150 гривень щомісячно чи 260 гривень на рік.
Згідно із ст. 744 ЦК України – за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужував) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Як правильно встановлено місцевим судом, із висновками якого погодилася колегія суддів апеляційного суду, обов’язки, що виникли із договору довічного утримання (догляду), відповідач виконує неналежним чином.
Так, ОСОБА_2 харчування готує та придбаває його сама, коштів на забезпечення продуктами і матеріальне забезпечення відповідач не надає, лікувальних засобів він не купує, комунальні послуги сплачуються позивачем самостійно, не забезпечується відвідування театрів, філармонії, залу органної музики тощо.
Із листа Територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян м. Дубно № 80 від 14 вересня 2009 року видно, що ОСОБА_2 прийнята на безкоштовне обслуговування у відділення соціальної допомоги вдома з 1 грудня 2000 року. На підставі рішення виконкому №№ 515, 516 від 18 серпня 2005 року, протоколу засідання комісії по розгляду питань щодо надання соціальних послуг № 1 від 18 жовтня 2005 року, наказу №2 від 1 листопада 2005 року її переведено на платне обслуговування з оплатою у 5 % від розміру отримуваної пенсії як пенсіонера, яка не здатна до самообслуговування в зв’язку з похилим віком і має працездатного сина ОСОБА_8, котрий з певних причин позбавлений можливості здійснювати за нею догляд (а.с. 21).
Помимо наведеного, неналежне виконання відповідачем обов’язків із довічного утримання (догляду) за ОСОБА_2 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_9, яка працює соціальним працівником і двічі на тиждень її відвідує і сприяє у забезпеченні всім необхідним, ОСОБА_10, що засвідчив про виконання ним певних робіт за оплатою для позивача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України – договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини.
У довідці Медико-соціальної експертної комісії серії РВН № 036584 від 2 квітня 2003 року вказано, що ОСОБА_4 є інвалідом 1 групи загального захворювання, в зв’язку з чим потребує постійного триваючого стороннього нагляду, догляду і допомоги (а.с. 6).
З листа Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради від 13 листопада 2009 року № 03-03/2814 вбачається, що догляд за інвалідом 1 групи ОСОБА_4 здійснює ОСОБА_11, якій і призначена компенсація по догляду на період із 26 січня 2009 року по 27 серпня 2020 року (а.с. 35).
Тому за таких обставин висновок суду першої інстанції про розірвання договору довічного утримання (догляду) є обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 756 ЦК України – у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку із невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором, відчужував набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду від 23 листопада 2009 року – залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: