Справа № 22-ц-22 Головуючий у 1-й інстанції – Толстой О.О.
Категорія 46 Суддя-доповідач – Семеній Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
19 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :
головуючого – Шевченка В.А.,
суддів – Семеній Л.І., Кононенко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання – Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 26 жовтня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_2
про припинення права власності на частку у спільному майні
та за зустрічним позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про поділ спільного майна подружжя,
в с т а н о в и л а:
В листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання відповідачки такою, що втратила право користування спірною квартирою., мотивуючи свої вимоги тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. У вказаній квартирі він проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_2, але з 2003 року вона в цій квартирі не проживає. В подальшому він змінив свої позовні вимоги, посилаючись на те, що йому на праві власності належить 73/100 частини, а відповідачці - 27/100 частина цієї квартири. Оскільки між ними склалися неприязні стосунки, в зв’язку з чим спільне користування квартирою неможливе, частка відповідачки у власності є незначною та не може бути реально виділеною, вона в цій квартирі не проживає, тому з посиланням на положення ст. 365 ЦК України, просив припинити право власності ОСОБА_2 на частку у спірній квартирі з виплатою їй грошової компенсації.
Відповідачка ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_3 вони придбали нерухоме майно, зокрема: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 12406 грн., гараж вартістю 3000 грн., а також рухоме майно загальною вартістю 40938 грн.
Просила виділити їй у власність стінку 8-ми секційну з тумбою під телевізор, шафою, журнальним столиком, 6 стільцями, 2 м’якими кріслами і диваном-сафою, килим вовняний (2х3) кришталь (10 предметів), спальню «Альбіна», килим напіввовняний (2х3), холодильник «ОКА», вітальню, а всього на суму 10432 грн. Також провести поділ у натурі гаражу та спірної квартири, входячи із права власності кожного з подружжя на Ѕ частину.
Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 26 жовтня 2009 року первісний позов ОСОБА_3 задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_2 у спільному нерухомого майні подружжя – на Ѕ частину гаражу АДРЕСА_2 та 27/100 частин квартири АДРЕСА_1 та стягнуто на її користь з ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 25722 грн. за рахунок коштів, внесених на депозитний рахунок ТУ ДСА в Сумській області.
Поділено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 рухоме майно, що є спільною власністю подружжя, виділивши у власність: ОСОБА_2 – стінку 8-ми секційну з тумбою під телевізор, шафою, журнальним столиком, 6 стільцями, 2 м’якими кріслами і диваном-софою вартістю 2082 грн., килим вовняний (2х3) вартістю 1500 грн., кришталь (10 предметів) вартістю 450 грн., спальню «Альбіна» (2-х спальне ліжко, трюмо, дві приліжкові тумбочки, 2 шафи вартістю 3500 грн., килим напіввовняний (2х3) вартістю 700 грн., холодильник «ОКА» вартістю 1200 грн., килимову доріжку напіввовняну (1х2) вартістю 100 грн., килим синтетичний (2х3) вартістю 1000 грн., кольоровий телевізор вартістю 500 грн., вітальню вартістю 1000 грн., килим напіввовняний (2х3) вартістю 700 грн., а всього на суму 12732 грн.
Виділено ОСОБА_3 – м’який куточок зі столом і трьома стільцями вартістю 3000 грн.. газову колонку вартістю 5000 грн., стінку 5-ти секційну вартістю 3000 грн., диван-ліжко «Малютка» вартістю 500 грн., килимову доріжку (1х3) вартістю 400 грн.,, а всього на суму 12800 грн.
В решті зустрічного позову відмовлено.
Заходи забезпечення зустрічного позову, вжиті ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 14 квітня 2009 року –скасовано, арешт з зазначеного у ній майна знято.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 157 грн. 32 коп. судових витрат, 2 грн. грошової компенсації, а всього 159 грн. 32 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 241 грн. 22 коп. судового збору.
ОСОБА_2 оскаржила рішення в частині припинення права власності на частину квартири та відмови в її поділі пополам, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 про припинення права власності на частину квартири відмовити та розділити спірну квартиру порівну. Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що спірну квартиру ОСОБА_3 отримав, перебуваючи з нею у шлюбі, а тому їй повинно належати Ѕ її частина.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2, яка підтримала скаргу з мотивів в ній викладених, позивача за первісним позовом ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які заперечили проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи спір та задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира є неподільною річчю, частка відповідачки в ній є незначною й не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування квартирою є неможливим, оскільки між сторонами виникли неприязні стосунки, і так як позивачем попередньо внесено вартість цієї частки на депозитний рахунок суду, тому відповідно до ч.1 ст.365 ЦК України право ОСОБА_2 на частку у спільному майні підлягає припиненню.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.
У силу положень ст. ст. 21 , 24 , 41 Конституції України , ст. ст. 319 , 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Відповідно до частини першої статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Пленум Верховного Суду України в п.7 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 (з відповідними змінами та доповненнями) " Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" роз'яснив, що при вирішенні судом спорів учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторони у справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1, вартістю 89710 грн., в якій відповідачці належить 27/100 частини, інша частка належить позивачу. Вказана квартира має загальну площу 61,4 кв.м та складається з трьох кімнат, відповідно жилою площею 11 кв.м, 12,7 кв.м, 17,1 кв.м , а всього жилою площею 40,8 кв.м., розділити її на дві ізольовані квартири немає можливості. 06.10.2009 р. позивач вніс вартість частки відповідачки у сумі 25722 грн. на депозитний рахунок суду.
Оскільки між сторонами склалися неприязні стосунки, вони стали проживати окремо. На даний час в спірній квартирі проживає ОСОБА_3, а ОСОБА_2 з 2006 року постійно проживає в Російській Федерації та є її громадянкою.
Враховуючи те, що на 27/100 частини припадає 16,58 кв.м загальної площі, в т.ч. 11,02 кв.м жилої площі, а одна із жилих кімнат має жилу площу 11 кв.м,, що вказує на можливість користуватися квартирою, колегія суддів вважає, що частку ОСОБА_2 неможливо визнати незначною.
Суд першої інстанції, вважаючи спільне володіння та користування спірною квартирою неможливим, виходив з того, що між сторонами склалися неприязні стосунки. Проте, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли неприязні особисті стосунки. Доказів того, що між ними виникали конфлікти чи неприязні стосунки щодо користування спірною квартирою, позивач всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надав.
За таких обставин, підстави для припинення права ОСОБА_2 на частку квартири відсутні.
Не може погодитись колегія суддів і з розміром компенсації за частку у спільній власності, оскільки суд першої інстанції виходив з вартості квартири за даними БТІ, а не з дійсної вартості, як це передбачено законом.
Колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду про відмову позивачці за зустрічним позовом в задоволенні вимог щодо поділу спірної квартири, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Як вбачається з висновку судово-технічної експертизи від 23.07.2009 року (а.с.59,60) розділити спірну квартиру на дві ізольовані квартири неможливо.
Проте, позивачка, всупереч з вимогами ст.60 ЦПК України, не надала доказів щодо технічної можливості такого поділу.
Доводи ОСОБА_2 про те, що їй належить Ѕ частина спірної квартири, так як вона була придбана під час шлюбу і є спільної сумісною власністю подружжя, є необґрунтованими, так як рішенням Путивльського районного суду від 20 лютого 2009 року, яке набрало законної сили, визначено її частку в цьому майні, яка становить 27/100, а тому відповідно до ст.61 ЦПК України дана обставина не підлягає доказуванню у цій справі.
Оскільки суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, у зв’язку з чим дійшов до висновків, які не відповідають фактичним обставинам та порушив норми матеріального і процесуального права, тому ухвалене рішення в частині вирішення позовних вимог про припинення права власності на частину квартири не можна визнати законним й обґрунтованим, воно в цій частині підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.п.1,3,4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.п.1,3,4 ч.1 ст.309, ст.313,ч.2 ст.314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 26 жовтня 2009 року в частині вирішення вимог про припинення права власності на частину квартири скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні вимог до ОСОБА_2 про припинення права власності на 27/100 частини квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді -