Справа № 22-ц-108/2010р. Головуючий по 1-ій інстанції: Роступицький М.А.
Категорія: 52 Суддя-доповідач: Гагін М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
26 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого: Смирнової Т.В.
суддів: Гагіна М.В., Ільченко О.Ю.
з участю секретаря судового засідання – Пархоменко А.П.
та осіб, які беруть участь у справі – позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 листопада 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до Недригайлівської центральної районної лікарні про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
14 жовтня 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом до Недригайлівської центральної районної лікарні.
Зазначав, що згідно наказу №66-к від 07 жовтня 2008 року по Недригайлівській центральній районній лікарні його було звільнено з посади лікаря отоларинголога за п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання службових обов’язків без поважних причин.
Накази №№63 та 150, відповідно, від 03 березня та 03 серпня 2008 року, які були підставами для видання наказу про його звільнення, рішеннями судів від 15 вересня 2008 року та 24 червня 2009 року скасовані, а тому він має бути поновлений на роботі зі стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Також зазначав, що незаконним звільненням йому завдано душевних страждань, для пошуку роботи був змушений виїзджати до інших районів області, доклав додаткових зусиль для організації свого життя, чим завдано моральної шкоди, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача 10000 грн.
Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_3 на попередній посаді загального отоларинголога Недригайлівської ЦРЛ.
Стягнуто з Недригайлівської ЦРЛ на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2008 року по 19 листопада 2009 року у сумі 12047 грн. 72 коп., а також моральну шкоду у розмірі 3000 грн.
В силу ст.367 ЦПК України допущено до негайного виконання рішення у частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за місяць у сумі 971 грн. 59 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити зазначене рішення.
При цьому зазначає, що час вимушеного прогулу становить не один рік і 12 днів, а 13 місяців і 12 днів, а тому сума до відшкодування за час вимушеного прогулу складає 13581 грн., з врахуванням підвищення з жовтня 2008 року заробітної плати лікарям.
Вказує, що судом не взято до уваги наявні у справі письмові докази щодо погіршення стану здоров’я незаконним звільненням, а тому з відповідача підлягає до стягнення 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача ОСОБА_3, який підтримав доводи апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_2 яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 02 вересня 2002 року ОСОБА_3 працював на посаді лікаря-отоларинголога Недригайлівської ЦРЛ.
Наказом №66-к від 07 жовтня 2008 року ОСОБА_3 звільнений за ст.40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин службових обов’язків, з підстав систематичного порушення правил внутрішнього трудового розпорядку та йому винесено дві догани.
Судом також встановлено, що два накладені на позивача стягнення у вигляді догани, що мали місце 03 березня 2008 року та 02 серпня 2008 року скасовані як незаконні рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області та рішенням Апеляційного суду Сумської області, відповідно, 15 вересня 2008 року та 24 червня 2009 року, у встановленому законом порядку не змінені та не скасовані.
Середній заробіток позивача за останні два місяці, що передували звільненню, складає 971 грн. 59 коп.
Час вимушеного прогулу визначено у один рік та 12 днів – з 07 жовтня 2008 року по 19 листопада 2009 року.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, місцевий суд виходив з доведеності незаконного звільнення позивача за п.3 ст.40 КЗпП України, а тому він повинен бути поновлений на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 12047 грн. 73 коп. Розмір моральної шкоди визначено в сумі 3000 грн. з огляду на доведеність порушень сталого образу життя та вжиття додаткових зусиль для його організації. В той же час, суд визнав не доведеним наявність причинного зв’язку між звільненням позивача та отриманими хворобами.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду щодо підстав поновлення на роботі позивача й визначення розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки цих висновків суд дійшов при вірному визначенні природи спірних правовідносин та застосував відповідні їм норми права.
В той же час, висновок суду щодо тривалості вимушеного прогулу у один рік та 12 днів не відповідає фактичним обставинам справи, що у відповідності до положень п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни судового рішення у цій частині з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується і сторонами визнається, що звільнення ОСОБА_3 відбулося 07 жовтня 2008 року згідно наказу №66-к, оскаржуваним рішенням від 20 листопада 2009 року допущено його негайне виконання як у частині стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць, так і поновлення на роботі.
Отже, час вимушеного прогулу ОСОБА_3 з 08 жовтня 2008 року по 20 листопада 2009 року складає 13 місяців 12 днів, а не один рік і 12 днів, а відтак і сума середньомісячного заробітку за цей час складає 13019 грн. 31 коп., а не 12047 грн. 72 коп., як визначено місцевим судом.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги щодо необхідності перерахунку середньомісячної заробітної плати за останні два місяці, що передували звільненню, згідно положень п.10 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ОСОБА_3 не надано доказів збільшення у жовтні 2008 року посадових окладів лікарям у 1,03 рази у встановленому законом порядку.
Також є безпідставними посилання апеляційної скарги щодо зміни судового рішення у частині визначення суми на відшкодування завданої незаконним звільненням моральної шкоди отриманими у зв’язку з цим хворобами.
Оскільки місцевий суд з урахуванням фактичних обставин справи, моральних страждань позивача, яких він зазнав у зв’язку з незаконним звільненням, що також вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, визначив суму 3000 грн., яка є справедливою та достатньою для відшкодування завданої моральної шкоди. А відтак, висновок суду щодо недоведеності позивачем причинного зв’язку внаслідок незаконного звільнення і загостренням хвороб є обґрунтованим.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 20 листопада 2009 року у даній справі у частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу змінити, стягнувши з Недригайлівської центральної районної лікарні на користь ОСОБА_3 13019 грн. 31 коп., а не 12047 грн. 72 коп., як визначив місцевий суд.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набрало законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно:
суддя Апеляційного суду Сумської області М.В.Гагін