Копія:               справа № 2-а-167-2010 р.

    ПОСТАНОВА    

  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

05 березня 2010 р.                                                               смт. Липова Долина

Суддя Липоводолинського районного суду Роступицький М.А. розглянувши в порядку письмового провадження в селищі міського типу Липова Долина  справу за адміністративним позовом  ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги „Дітям війни”  

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду  України у Липоводолинському районі про стягнення недоплаченої  щомісячної державної соціальної  допомоги „Дітям війни .  

Свої позовні вимоги обгрунтовує наступним.

Він, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі мінімальної пенсії за віком. У 2009 році йому така допомога не нараховувалась та не виплачувалась.

          Нарахування його пенсії здійснюється управлінням Пенсійного фонду в Липоводолинському районі. Тому, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належним відповідачем по даній справі є управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі, оскільки позовною вимогою є зобов»язання вчинити певні дії, а саме управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009рік в сумі 1334 ,20 грн.

    Верховною Радою України № 3235 від 20.12.2005 року « Про державний бюджет України на 2006 рік ( стаття 77 та 110) та Законом України № 489 від 19.12.2006 року «Про державний бюджет України на 2007 рік» ( стаття 71 п. 12) призупинила дію статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено такі соціальні виплати.

    Однак Конституційний Суд України своїм рішенням від 9 липня 2007 року № 6 рп/2007 по справі 1/29/2007, керуючись положенням статей 147, 150,152 Конституції України та Закону України «Про Конституційний Суд України», визнав таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік, зокрема, п. 12 статті 71, яким призупинено дію ст. Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.

Причому рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

В Відповідності частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативними актами.

    При прийнятті нових законів, або внесення змін до них, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Таким чином, невиплата йому вищевказаної соціальної допомоги є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та її Законам.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які досягли пенсійного віку.

        Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» такий прожитковий мінімум становить:

    Місяці                                                2009р.              

_________________________________________

Січень                                                      544

Лютий                                                     544

Березень                                                  544

Квітень                                                    544

Травень                                                   544

Червень                                                   544

Липень                                                    544

Серпень                                                  544

Вересень                                                 558,20

Жовтень                                                  558,20

Листопад                                                601,40

Грудень                                                   601,40

________________________________________

Разом:                                                       6671,20

Недоплата: 6171,20 х 20:100=1334,20гривні.

          В 2009 році вказану соціальну допомогу почали виплачувати лише в розмірі 10% від мінімальної пенсії, що на 20% менше розміру, встановленого Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

    Стаття 99 та 100 КАСУ передбачають, що для звернення з адміністративним позовом  до суду встановлюється річний термін з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Його законні права були обмежені шляхом прийняття неконституційних положень деяких нормативних актів, які порушували його права, як дитини війни, а тому, позивач просить суд зобов»язати відповідача управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі виділити, нарахувати та виплатити йому недоплачену соціальну допомогу, як дитині війни за 2009 рік в сумі 1334,20 грн.

У судове засідання позивач не з’явився, але у письмовій заяві позовні вимоги підтримав та попрохав справу розглянути без його участі.

    Представник відповідача  у судове  засідання  не з’явився, був належним чином повідомлений про час та місце   розгляду справи, подав заяву, у якій  попросив розглянути  справу у відсутності представника відповідача та  додав до справи письмове заперечення, у якому позов не визнав.

    Суд вирішив можливим  розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус „Дитини війни”, що також підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 02 червня 2000 року ( а.с. 7).

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Липоводолинському  районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

 Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530 « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлюється не розмір мінімальної пенсії з якого обчислюється доплата особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст. 6 « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV, якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч. 2 с. 3 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни державні соціальні гарантії дітям війни державні соціальні гарантії дітям війни», встановлені цим кодексом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.ю іншого нормативно – правового акта, який би визначив цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність  іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 ЗУ « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 № 2195-IV.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через  створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до ЗУ « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

 Суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

Статтею 22 Конституції  України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч. 1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України « Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист  громадян, які мають статус дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 % доплати до пенсії. Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 р. за № 12/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі, що разом з цим управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії. Отже обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України « Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 % доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.

Крім того, відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або не виконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Судом встановлено, що за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Липоводолинському районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної  допомоги „Дітям війни”   рішення суду від 30.06.2009 року вимоги позивача в частині виплати вказаних доплат до пенсії за 2007 – 2008 роки задоволено.

Після рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року ніяких змін у законодавстві по питанню соціальних виплат дітям війни не було,  слід вважати , що чинність цього рішення Конституційного Суду України поширюється і на 2009 рік.

За таких обставин суд вважає вимоги позивача про нарахування та стягнення допомоги за 2009 рік обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У своїй позовній заяві позивач привів відповідні розрахунки та прохає стягнути з відповідача на його користь за 2009 рік 1334 грн. 20 коп.

Суд вважає, що оскільки такі виплати не були позивачу  нараховані, суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Липоводолинському районі Сумської області, по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивачки на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

Питання про відшкодування судових витрат позивачем перед судом не ставилося і судом не розглядалося.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

           Позовні вимоги ОСОБА_2 до   Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області   про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни – задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області .

             Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області   здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 01.01.2009 року   по 31.12.2009 року

            В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2   - відмовити.

 Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до апеляційного суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана в установлений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку .

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий:     підпис

З оригіналом згідно

Голова суду:                      М.А. Роступицький