ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/3131/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань Коваль Т.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі за його позовом до Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити дії,

суддя у І інстанції Тимощук О.Л.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складення повного тексту рішення 27 вересня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дій Надвірнянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (далі - ОУ ПФУ) про щодо відмови йому у зарахуванні заробітної плати із врахуванням сум районного коефіцієнту та північної надбавки для обчислення пенсії, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії та зобов'язання виплатити недораховані та невиплачені грошові кошти, не обмежуючи максимальну величину заробітної плати, за період з 1 липня 2000 року по 31 січня 2017 року та виплачувати пенсію у подальшому.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі № 0940/1316/18 у задоволенні позову було відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що ОУ ПФУ діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України і підстав для задоволення позову немає.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем ОСОБА_2, який у своїй скарзі просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд апеляційної інстанції у відповідності до статті 311 КАС України вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у ОУ ПФУ та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2, що підтверджується протоколом за пенсійною справою № 341 від 4 травня 2017 року.

24 травня 2018 року та 31 травня 2018 року позивач звертався до відповідача із письмовими заявами, у яких просив повідомити чи при обрахунку його пенсії взято до уваги заробітну плату із врахуванням північної надбавки, районного коефіцієнту та чи зараховано заробіток без обмеження заробітної плати максимальною величиною. У випадку обмеження заробітку максимальною величиною заробітної плати та без врахування північної надбавки та районного коефіцієнту при обчисленні пенсії, просив перерахувати пенсію без такого обмеження та з врахуванням північної надбавки і районного коефіцієнту на підставі поданих довідок.

У підтвердження пільгового стажу позивачем було надано архівну довідку адміністрації міста Радужний від 8 листопада 2016 року № 793/03-11 про нарахування заробітної плати позивачу на «ООО «Содружество-Радужный» Ханти-Мансийського автономного округа Тюменськой области» за 2000-2003 роки; довідку про заробіток № 230 від 20 грудня 2016 року, видану «ООО «Обьнефтеремонт» за 2004-2009 роки; довідку про заробіток № 231 від 20 грудня 2016 року, видану «ООО «Обьнефтеремонт» за 2010-2011 роки; довідку № 587Б від 18 листопада 2016 року, видану «ООО «КомиКуэст Интернешнл» за 2012-2016 роки із відповідними особистими рахунками за 2012-2016 роки.

Відповідач листами № 204/11-15 від 7 червня 2018 року та № 220/11-152 від 12 червня 2018 року повідомив позивача, що північна надбавка та районний коефіцієнт зараховується при обчисленні пенсії до 1 січня 1991 року, а також вказав, що за вказаний період до позивача не застосовувалося обмеження коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в України на день отримання зазначених сум. Окрім того, зазначив, що за період з 1 червня 1984 року по 31 грудня 1989 року коефіцієнт для обчислення заробітку був менший, ніж за період з 1 липня 2000 року по 31 січня 2017 року, а тому вказані періоди не враховувалися в обрахунок пенсії.

Позивач не погодився із отриманими відповідями ОУ ПФУ та відмовою у перерахунку пенсії і звернувся до суду.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Апеляційний суд наголошує на тому, що вказана норма встановлює саме порядок зарахування стажу роботи в районах Крайньої Півночі, а не розмір заробітної плати при розрахунку пенсії.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10 лютого 1960 року № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій від 03 серпня 1972 року Законом СРСР від 15 травня 1990 року № 1480-I (далі - Закон СРСР № 1480-I) «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» особам, які проживали у районах, де до заробітної плати робітників і службовців встановлено районні коефіцієнти, при призначенні пенсії враховувалася фактична заробітна плата, обчислена із застосуванням районного коефіцієнта та північної надбавки.

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Приписами статті 78 діючого на той час Закону СРСР № 1480-I було передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески.

Відповідно до підпункту «д» пункту 15 Інструкції «Про порядок утримання страхових внесків і використання коштів державного соціального страхування», затвердженої Постановою Президії ВЦРПС від 29 лютого 1960 року, у загальну суму заробітної плати, на яку нараховуються страхові внески, включалися процентні надбавки за роботу на Крайній Півночі і місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, а також районний та поправочний коефіцієнт.

Одночасно частиною 3 статті 96 Закону СРСР № 1480-I передбачено, що при вибутті таких осіб за межі районів Крайньої Півночі чи прирівняних до них районів, у райони, де коефіцієнт до заробітної плати не встановлений, пенсія за їх вибором обчислюється в такому ж порядку, але з виключенням з фактичного заробітку виплат за районними коефіцієнтами, або із заробітку, обчисленого відповідно до статей 76 та 78 цього Закону.

Окрім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ані Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ані Законом України «Про пенсійне забезпечення» не було передбачено включення до заробітної плати для обрахунку пенсії північної надбавки та районного коефіцієнту.

Виходячи з наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що дії відповідача щодо виключення із заробітної плати позивача районних коефіцієнтів та надбавок за період його роботи на Крайній Півночі є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування вказаних правових норм міститься у постановах Верховного Суду від 5 червня 2018 (справа № 348/1660/16), від 7 червня 2018 (справа № 345/3172/17), від 26 вересня 2018 (справа № 671/86/15-а).

Додатково суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Згідно із частиною 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Приписами частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 календарних місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Виплати, що враховуються в заробітну плату застрахованої особи для обчислення пенсії, визначені статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини 1 цієї статті до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Отже, чинним законодавством встановлено обмеження щодо врахування при обчисленні розміру пенсії доходів, отриманих за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески - такі виплати враховуються в розмірі, який не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Судом першої інстанції вірно враховано, що при обрахунку пенсії позивачу ОУ ПФУ не застосовано обмеження заробітної плати коефіцієнтом 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум, а тому вказані вимоги позивача теж є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2018 року у справі № 0940/1316/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко

Постанова у повному обсязі складена 10 грудня 2018 року.