25.01.2024        

Справа № 331/6542/23

Провадження № 1-кп/331/284/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м.Запоріжжя

               Жовтневий районний суд м.Запоріжжя у складі:

                                головуючого судді                     ОСОБА_1

                при секретарі                              ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

        захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

                обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023082020000689 від 17.07.2023 р., з обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

                                       в с т а н о в и в:

У провадженні Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_6 ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2023 р. продовжено дію ухвали про обрання запобіжного західу у вигляді тримання під вартою, строк встановлений до 04.02.2024 р.

Обвинуваченому ОСОБА_7 ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 04.12.2023 р. продовжено дію ухвали про обрання запобіжного західу у вигляді тримання під вартою, строк встановлений до 04.02.2024 р.

Відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

У судовому засіданні прокурор вважає за доцільне продовження кожному з обвинувачених дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки, в теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували і під час обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник – адвокат ОСОБА_5 проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою заперечувала, вважає, що зазначені прокурором ризики не доведені та вважає за можливе змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.

Захисник – адвокат ОСОБА_4 проти продовження строку тримання обвинуваченого під вартою заперечував, вважає, що ризики відсутні, та вважає за можливе змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на інший, не пов`язаний із триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисника.

Вирішуючи питання про продовження кожному з обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганням спробам, у тому числі: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинува-чується; 4) міцність соціальних зв`язків; 6) репутацію обвинуваченого.

       Суд враховує вимоги п.1 ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, висновків, викладених в рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. (справа «Харченко проти України»), кожні два місяці переглядає питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, якою передбачено, що суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виг-ляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

       Одночасно, в рішенні Харченко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом до свободи особистості.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

       Також, суд приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для тримання особи під вартою, проте таке обвинувачення в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо вівернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 67/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.

Відповідно до ч.1 ст.616 КПК України у разі введення в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ націо-нальної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187,189,255, 255-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436,

437-442 КК України, має право звернутися до прокурора з клопотанням про скасування цього запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

       Вирішуючи питання щодо продовження дії запобіжного заходу, обраного відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , суд виходить із того, що вони обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання лише у виді позбавлення волі, кожен із них може переховуватись від суду, раніше були засуджені за вчинення корисливих злочинів, стан здоров`я кожного з обвинувачених не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, докази в даному кримінальному провадженні не досліджені в повному обсязі, не допитані свідки, а також приймаючи до уваги, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченим, відповідає особі обвинувачених та позбавляє обвинувачених можливості перешкодити інтересам правосуддя, зокрема, і запобіганню спробам незаконно впливати на свідків та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для зміни кожному з обвинувачених обраного запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід, крім тримання під вартою.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували при обранні обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на 2 місяці до 25 березня 2024 року.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, суд, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинувачених, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених КПК України, у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60460 гривень.

На підставі викладеного та керуючись ст.331, 177, 178 КПК України, суд

                               у х в а л и в:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці – до 25 березня 2024 року у Запорізькому слідчому ізоляторі № 10 УДПтС України в Запорізькій області.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60460 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_6 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.

Реквізити для внесення застави:

Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, 

ЄДРПОУ: 26316700, 

р/р № UA378201720355249002000001205,

Банк:        Державна казначейська служба України, м. Київ, 

МФО:        820172, призначення платежу: застава за  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , кримінальне провадження № 1-кп/331/284/2024, ЄУН № 331/6542/23.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.4 ст.296 КПК України:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

       Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на два місяці – до 25 березня 2024 року у Запорізькому слідчому ізоляторі № 10 УДПтС України в Запорізькій області.

Визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_7 обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60460 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_7 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу.

Реквізити для внесення застави:

Отримувач: ТУ ДСА України в Запорізькій області, 

ЄДРПОУ: 26316700, 

р/р № UA378201720355249002000001205,

Банк:        Державна казначейська служба України, м. Київ, 

МФО:        820172, призначення платежу: застава за  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінальне провадження № 1-кп/331/284/2024, ЄУН № 331/6542/23.

Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.4 ст.296 КПК України:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Копію ухвали вручити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надіслати прокурору та Запорізькому слідчому ізолятору УДПС України в Запорізькій області за місцем утримання обвинувачених.

       Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                 ОСОБА_1