П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/779/18

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дмитрієва О.О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - Андрєєва Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Парілайн» до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Короткій зміст позовних вимог.

У квітні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Парілайн» (далі - ТОВ «Парілайн») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - ГУ ДФС у Херсонській області) в якому просило скасувати наступні податкові повідомлення-рішення від 22.01.2018 року:

- № 0000261422, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 28 081,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 11 256,30 грн.

- №0000251422, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 258 283,00 грн. та застосовані штрафні санкції 64 570,75 грн.;

- №0000241422, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 237 304,00 грн.;

- №0000171307, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» на суму 4 877,38 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 2090,48 грн.;

- №0000181307, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 61 377,80 грн. та за штрафними санкціями в сумі 26 046,10 грн.

Правове обґрунтування позиції позивача складалося з того, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства зроблені не на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію, а на підставі інших документів, які не мають силу первинних.

До того ж, інші порушення, які інкриміновані позивачу непідтверджені належними доказами, побудовані лише на припущеннях та не відповідають фактичним обставинам.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року позов задоволено.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення по суті спору, суд виходив з того, що суб'єкт владних повноважень не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

На думку суду, перепустки водіїв на вивезення товару не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку, з яких можливо встановити заниження доходів від реалізації товарів та відповідно заниження податкових зобов'язань.

Також суд першої інстанції погодився з позивачем щодо наявності у позивача саджанців горіха, яке знаходиться на зберіганні у ТОВ «Солід Волнат» та підтверджується відповідним договором.

Щодо заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору суд першої інстанції зазначив, що у позивача, на момент проведення перевірочних заходів, був відсутній обов'язок документального підтвердження повернення поворотної фінансової допомоги громадянами, яким її надано, оскільки не настав для цього строк.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву.

ГУ ДФС у Херсонській області оскаржило ухвалене судове рішення, зазначаючи про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, про неправильне застосування норм матеріального права та про порушення норм процесуального права.

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Зміст апеляції свідчить, що в ньому повторюються аргументи, які викладені в акті перевірки, проте не зазначено в чому неправильність рішення суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Парілайн» звертає на це увагу та наголошує, що будь - яких доводів на підтвердження своєї позиції щодо незаконності та необґрунтованості судового рішення, апелянт не надав.

Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи.

ГУ ДФС у Херсонській області в період з 20.11.2017 року по 08.12.2017 року провела планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Парілайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету військового збору за період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт, який датований 15 грудня 2017 року за №287.

У висновках даного акту встановлені, зокрема, наступні порушення:

- пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та п. 1, 2 ст. 9; п.1 статті 10 та п.5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, що стало підставою заниження податку на прибуток на загальну суму 237 304,00 грн., у тому числі: 2015 рік - 237 304,00 грн.;

- п. 187.1 статті 187, п. 188.1 ст. 188 , п.198.5 статті 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим був занижений податок на додану вартість на суму 258 283,00 грн. та завищено від'ємне значення звітного (податкового) періоду, яке зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 28 081,00 грн.;

- пп.200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення сум податку на додану вартість, яке залишилося непогашеним станом на 1 липня 2015 року в податковій звітності з податку на додану вартість. До того ж, це призвело до завищення суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначеної пунктом 200-1. 3 статті 200-1 цього Кодексу на загальну суму 112 563 грн. (сума для розрахунку штрафної санкції);

- пп. 163.1.1 п.163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п.164.1, пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, що призвело до визначення суми податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів на суму 61 377,80 грн. у тому числі: за лютий 2015 року на суму 23 774,40 грн., за березень 2015 року на суму 32 400,20 грн., за квітень 2015 року на суму 2226,20 грн., за травень 2015 року на суму 2977,00 грн.

- пп. «б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку у податкових розрахунках за 3 квартал 2015 року та за 4 квартал 2016 року, у зв'язку з невідображенням суми доходу у вигляді інвестиційного прибутку (доходу) від операцій з інвестиційними активами, отриманого платниками податку, у Податкових розрахунках за 1-2 квартали 2015 року не відображено надання фінансової допомоги фізичним особам.

- пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.2 п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 пп.1.2-1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що стало підставою для визначення суми податкових зобов'язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів на суму 4 877,38 грн. у тому числі по періодах: за лютий 2016 року на суму 1874,43 грн., за березень 2015 року на суму 2521,36 грн., за квітень 2015 року на суму 212,64 грн., за травень 2015 року на суму 268,95 грн.

Підставою контролюючому органу для таких висновків стало наступне.

За перевіркою бухгалтерських документів ТОВ «Парілайн» контролюючим органом встановлено невідповідність між отриманою готівкою в касу підприємства від кінцевого споживача за реалізований товар та сумами помісячної реалізації, відображеної в журналі-ордері по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за лютий - травень 2015 року на загальну суму 325 161,00 грн., а саме: за даними касової книги оприбутковано грошові кошти в касу від кінцевого споживача на загальну суму - 4 667 469,98 грн., за даними журналу ордеру по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» отримання готівки від кінцевого споживача на загальну суму 4 342 309,01 грн..

За даними журналу-ордеру 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» по кінцевому споживачу обсяг реалізації дорівнює обсягу виручки, дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня. Таким чином, грошові кошти отримані в касу від кінцевого споживача, за даними касової книги, є обсягом реалізації товару, та повинні бути відображені в складі доходів та на них повинно нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ.

Однак, на думку контролюючого органу, ТОВ «Парілайн» занижено доходи від реалізації товару кінцевому споживачу за лютий-травень 2015 року на суму 270 967,51 грн. (без ПДВ) та, відповідно, занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 54 193,16 грн..

Указані обставини, як зазначає ГУ ДФС у Херсонській області, стали відомі завдяки суцільній перевірці перепусток на вивіз товару зі складу, що є відривними корінцями видаткових накладних, журналів-ордерів 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» встановлено, що по бухгалтерському рахунку 361.

Отже, на підставі наведених документів, контролюючий орган зробив висновок, що ТОВ «Парілайн» за 2015 рік занизило доходи від реалізації товарів на суму 1 047 389,18 грн. та занизило податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 209 477,82 грн.

Далі, відповідачем встановлено, що станом на 01.01.2014 року (початок перевіряємого періоду) та по 30.09.2017 року (кінець перевіряємого періоду) по бухгалтерському рахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» на підприємстві обліковується залишок саджанців горіха французької селекції у кількості 859 штук на загальну суму 52 010,51 грн.. Оскільки, на підприємстві не проводилась інвентаризація матеріальних цінностей, ГУ ДФС у Херсонській області вважає, що не доведено наявність указаних саджанців на складах власних та/або орендованих.

Також, посадовими особами ГУ ДФС у Херсонській області встановлено надання підприємством поворотної фінансової допомоги фізичним особам Пащенко Л.М та Пащенко І.І. з терміном повернення до 31.12.2017 року. На підставі вказаних обставин робиться висновок про безпідставне неутримання податку з неповернутої фінансової допомоги, що прирівнюється до додаткового блага та про заниження військового збору.

Результатом висновків акту перевірки стало прийняття 22.01.2018 року наступних податкових повідомлень-рішень:

- №0000261422, яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ на суму 28 081,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 11 256,30 грн.

- №0000251422, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ на суму 258 283,00 грн. та застосовані штрафні санкції 64 570,75 грн.;

- №0000241422, на підставі якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на суму 237 304,00 грн.;

- №0000171307, на підставі якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «військовий збір» на суму 4 877,38 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 2090,48 грн.;

- №0000181307, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на суму 61 377,80 грн. та за штрафними санкціями в сумі 26 046,10 грн.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і облікові документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Проведення кожної господарської операції підприємства повинно фіксуватися та підтверджуватися первинними документами на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 135 Податкового кодексу України унормовано, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

У пункті 44.2 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п.187 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до вимог п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку (пп. 165.1.31 Податкового кодексу України).

Позиція апеляційного суду.

Оцінюючи аргументи учасників справи та висновки суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Апелянт не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції вважає, що останній не надав належну оцінку доказам, що підтверджують заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Контролюючий орган вважає, що це доказується бланками перепусток на вивіз товару зі складу за січень-травень 2015 року, з яких, нібито, встановлено невідповідність між отриманою готівкою за реалізований цемент в касі підприємства та сумами помісячної реалізації.

З цього приводу, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відпускання товарів зі складу здійснюється на основі укладених договорів, нарядів, видаткових накладних, довіреностей та інших відповідних документів, які підтверджують право Продавця відпускати товар, а Покупця його отримувати.

Комплект товаросупровідних документів, які оформляються під час відпуску товарів зі складу позивача, включав наступне: рахунок-фактуру (рахунок), відвантажувальну специфікацію, комплект пакувальних листів на всі тарні місця, сертифікат якості або сертифікат відповідності, транспортну залізничну накладну (товарно-транспортну накладну) тощо. Для вивезення товарів з території складу (підприємства) виписувалася відповідна перепустка; в окремих випадках її міг заміщувати один із екземплярів видаткового документа.

ГУ ДФС у Херсонській області, обвинувачуючи позивача у реалізації продукції без її документування, не надає первинних документів, які б могли підтвердити їх позицію з цього приводу.

Перепустки водіїв, на які посилається апелянт, не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не можуть бути підставою для висновку про невідповідність між отриманою готівкою за реалізований цемент в касі підприємства та сумами помісячної реалізації. Більш того, такі перепустки не затверджені жодним нормативно-правовим актом та є внутрішніми документами.

Як пояснює позивач, вказані перепустки знаходились не в бухгалтерії підприємства, а на складі, де зберігається макулатура підприємства. Такі перепустки не використовувались у діяльності та по ним не відпускався товар, це є перепустки, що виписані менеджером під час заявки на придбання цементу, але по яких покупець так і не придбав товар. Позивач стверджу, що у випадку придбання товару, автомобільний транспорт покупця з товаром виїжджає з території підприємства разом з перепусткою, яка залишається у такого покупця та не зберігається у продавця.

Далі, в апеляційній скарзі апелянт, підтримуючи аргументи акта перевірки, стверджує про те, що невизначеність із 2014 року місць зберігання саджанців горіхів та/або їх висадки, не дає можливість вважати, що призначались для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, такі висновки контролюючого органу, спростовуються відповідним договором зберігання №2 від 01.01.2015 року, укладеного між Поклажодавцем - ТОВ «Парілайн» та Зберігачем - ТОВ «Солід Волнат», де, останній зобов'язуєтьсях зберігати та повернути у схоронності саджанець горіху волоського у кількості 859 шт., загальною вартістю 64425 грн. Строк дії даного договору до 31.12.2017 року.

Крім того, продавець вказаних саджанців - ТОВ «Агропромислова компанія Маїс» листом від 05.02.2018 року №31 повідомила, що саджанці горіха французької селекції можливо висаджувати та пересаджувати на тимчасовому місці росту до часу закладення промислових насаджень з метою адаптації садивного матеріалу до конкретних ґрунтово-кліматичних умов регіону, протягом 4-5 років.

Понад те, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ТОВ «Солід Волнат» має у своєму користуванні земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що перебувають на території Микільської та Інгулецької сільської рад Білозерського району Херсонської області.

Також з пояснень позивача вбачається, що 12.03.2018 року підприємство здійснило реалізацію цих саджанців зберігачу - ТОВ «Солід Волнат».

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, що позивачем не порушено умови зберігання саджанців горіха є правильним, а доводи апеляційної скарги з цього приводу - безпідставними.

Є також правильним та обґрунтованими довід суду першої інстанції щодо відсутності порушень податкового законодавства з боку позивача, в ситуації неутримання податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого Пащенко Л.М та Пащенко І.І. як поворотна фінансова допомога, адже на момент проведення перевірки строк повернення фінансової допомоги не настав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку. Отримання поворотної фінансової допомоги, тим більше строк повернення якої не настав, не є додатковим благом, а, отже, висновки контролюючого органу про донарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору є безпідставними та суперечать вимогам Податкового кодексу.

Відповідно до вимог ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин справи, беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам наведеної норми права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Парілайн» до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 10.12.2018 року.