Справа № 147/1283/14-ц

Провадження № 22-ц/801/80/2018

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Савченко С.М.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 рокуСправа № 147/1283/14-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О.В.,

суддів : Сала Т. Б., Якименко М. М.

за участі секретаря Кирилюк Л. М.

розглянувши справу за поданням старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції Водяницького І. В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області, постановлену у цій справі 14 жовтня 2014 року у м. Тростянець суддею цього суду Савченком С. М., дати складання повного тексту рішення не відомо,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року старший державний виконавець ВДВС по Тростянецькому району Тростянецького МРУЮ Водяницький І.В. звернувся до суду з поданням, погодженим із начальником цього відділу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4, мотивованим тим, що на виконанні у цьому відділі знаходиться виконавче провадження по примусовому виконанню судового наказу № 2-н-690/10, виданого 04 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Д-Т-В» боргу в сумі 28616,78грн.

По вказаному виконавчому документу відкрито виконавче провадження та надано боржнику строк для добровільного виконання, проте боржником в добровільному порядку кошти не сплачено. Під час примусового виконання зазначеного виконавчого документу державним виконавцем не виявлено у ОСОБА_4 майна, на яке можна було звернути стягнення.

Пославшись на те, що в разі виїзду боржника за межі України виконання рішення суду може стати неможливим, державний виконавець просив суд тимчасово обмежити ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання боржником зобов'язань, встановлених рішенням суду.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2014 року подання задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого по АДРЕСА_1, у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань згідно виконавчого провадження № 4384063 по примусовому виконанню судового наказу № 2-н-690/10 виданого 04 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Д-Т-В» боргу в сумі 28616,78грн.

Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить оскаржувану ухвалу скасувати, а у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України відмовити.

Начальник Тростянецького РВ ДВС на апеляційну скаргу подав відзив з якого вбачається, що з оскаржуваною ухвалою він погоджується, тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення без змін.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, ухвала суду цим вимогам не відповідає, тому апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши її законність і обґрунтованість у межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні ВДВС по Тростянецькому району Тростянецького МРУЮ знаходилося виконавче провадження № 4384063 по примусовому виконанню судового наказу № 2-н-690/10, виданого 04 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці (а. с. 5) про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Д-Т-В» боргу в сумі 28616,78грн.

Відповідно до постанови старшого державного виконавця Водяницького І. В. від 03 липня 2014 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу № 2-н-690/10, виданого 04 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці та надано боржнику строк для самостійного виконання вказаного виконавчого документу до 10 липня 2014 року (а. с. 3).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 07 липня 2010 року виправлено допущено в судовому наказі цього суду від 04 червня 2010 року описку, зокрема зазначено, що адреса боржника ОСОБА_4: АДРЕСА_2 (а. с. 4).

11 жовтня 2013 року державним виконавцем Голубчиком Ю. В. направлено на адресу Інспекції державного технічного нагляду, начальника управління Держземагенства у Вінницькій області, УПФУ у Вінницькій області, ВДАІ ВМВ України у Вінницькій області запит № 26255/07-31/13 про надання інформації щодо наявності майна та поточних рахунків, що зареєстровані за ОСОБА_4, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 11).

Згідно із запитом державного виконавця № 5111 від 04 вересня 2014 року до керуючого Тростянецьким відділенням ОБУ ОСОБА_5, начальника відділу Держземагенства у Тростянецькому районі Вінницької області, начальника ДТН у Тростянецькому районі, начальника Гайсинського ВРЕВ старшим державним виконавцем Водяницьким І. В. запитано інформацію про перебування боржника на обліку в УПФУ; про наявність майна та поточних рахунків, що зареєстровані за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 7).

З відповідей на запити державного виконавця № 1005627259 від 27 серпня 2014 року та № 1005636468 від 26 серпня 2014 року встановлено, що інформація про номери рахунків, відкриті ОСОБА_4 у банках та інших фінансових установах України, та перебування останнього на обліку в УПФУ - відсутня (а. с. 8).

Відповідно до акту державного виконавця від 18 вересня 2014 року старшим державним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого документу № 2-н-690/10 від 04 червня 2010 року встановлено, що боржник за адресою АДРЕСА_1 не проживає (а. с. 9).

Задовольняючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_4 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, а майна або коштів, на які можна звернути стягнення не виявлено, то невжиття заходів для забезпечення виконання рішення суду може утруднити його виконання чи зробити його неможливим.

Із такими висновками суду не можна погодитись, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 313 ЦК України фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регламентується нормами Закону України «Про порядок виїзду з України, в'їзду в Україну громадян України».

Зокрема, статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України, в'їзду в Україну громадян України» передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень на час постановлення оскаржуваної ухвали суду вирішувалось у порядку, передбаченому п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Пунктом 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України (в редакції, що діяла на час постановлення оскаржуваної ухвали) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

В узагальненні судової практики щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (ст. 377-1 ЦПК України) від 11 жовтня 2016 року Верховний Суд України роз'яснив, що відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.

Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

За змістом п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" підставою для звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України згідно зі ст. 377-1 ЦПК є доведення факту зловживання боржником процесуальними правами чи невиконання обов'язків, передбачених ст. 12 Закону № 606-ХІV.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) передбачено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Так, положеннями законодавства, яке регулює питання тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, чинного як на час постановлення оскаржуваної ухвали так і на час розгляду справи апеляційним судом, встановлено, що обмеження права громадян України на виїзд за кордон можливе у конкретно визначених законом випадках та має тимчасовий характер і зумовлене необхідністю забезпечення захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб та інтересів держави.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень у разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Тобто, встановлення заборони громадянинові України виїжджати за межі України можливо лише у випадку ухилення боржника від виконання обов'язку щодо сплати боргу. Такий факт має бути підтверджений відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час розгляду справи апеляційним судом) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Аналогічні норми закріпленні у Законі України «Про виконавче провадження», чинному на час постановлення оскаржуваної ухвали.

Звертаючись з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України державний виконавець Водяницький І. В. зазначив, що боржником ОСОБА_4 в наданий виконавцем строк добровільно зобов'язання не виконано. При примусовому виконанні виконавчого документа державним виконавцем не було виявлено майна, коштів боржника, на які можна звернути стягнення не виявлено, що підтверджується інформаційними довідками реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, відповідними відповідями Державної податкової служби, Управління ДАІ, відділу Держземагентства у Тростянецькому районі, Тростянецького відділення «Ощадбанку», ДТН Тростянецького району.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення боржника про відкрите відносно нього виконавче провадження, в яких був наданий строк для добровільного виконання виконавчого документу, та доказів свідомого ухилення боржника від виконання судового наказу № 2-н-690/10, виданого 04 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці, а посилання на очевидну можливість переїзду боржника за межі України є припущенням.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що державний виконавець не довів своїх вимог та не надав доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема факту свідомого ухилення боржника від виконання судового наказу, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання зобов'язань згідно виконавчого провадження № 4384063 по примусовому виконанню судового наказу № 2-н-690/10 виданого 04 червня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці про стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Д-Т-В» боргу в сумі 28616,78грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому це рішення в законній силі залишатись не може та відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2014 року скасувати.

У задоволенні подання старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби по Тростянецькому району Тростянецького міськрайонного управління юстиції Водяницького І. В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. М. Якименко

Повний текст постанови виготовлено 11 грудня 2018 року.