П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/752/18

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.,

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника позивача - Дзицюк А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» (далі - ТОВ «Альпі-Україна») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області) в якому просило визнати протиправними та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення від 16.02.2018 року:

- №00011871402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 74 890,00 грн.;

- №00011861402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 51 944,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що висновок фіскального органу про завищення собівартості продукції та зменшення податкових зобов'язань з ПДВ при виготовленні цукерок «Чорнослив в шоколаді з горіхом Альпі» є таким, що не підтверджений будь-якими документами бухгалтерського обліку.

До того ж, неправомірно, на думку позивача, ГУ ДФС у Миколаївській області виключило при визначенні об'єкта оподаткування витрати на дизпаливо та, у зв'язку з цим, нарахувало податкові зобов'язання з ПДВ, адже декларуючи відповідні показники, товариство керувалось наказом Мінавтотранса від 10.08.1998 року №43, що встановлює норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року позов ТОВ «Альпі-Україна» задоволено частково.

Суд визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення №00011871402 від 16.02.2018 року в частині нарахування основного зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 53 635,04 грн. та в частині нарахування штрафних санкцій на суму 13 408,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №00011861402 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 29 806,00 грн. та штрафних санкцій на суму 7 451,50 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено первинними бухгалтерськими документами поставку чорносливу з кісточкою, а тому висновок контролюючого органу щодо заниження податку на прибуток на суму 53 635,04 грн. та заниження податку на додану вартість на суму 29 806,00 грн. є безпідставним.

У свою чергу, як вважав суд першої інстанції, витрати на паливо обліковувались ТОВ «Альпі-Україна» з перевищенням встановленої норми, а тому відповідачем доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень за №00011871402 в частині нарахування основного зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 6 276,96 грн. та в частині нарахування штрафних санкцій на суму 1 569,24 грн. та за №00011861402 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 11 749,00 грн. та штрафної санкції 2 937,25 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ГУ ДФС у Миколаївській області зазначило, що позивачу пропонувалось надати до перевірки оригінали або копії специфікацій, сертифікатів якості походження товарно - матеріальних цінностей (далі - ТМЦ), паспортів виробників ТМЦ, які дають можливість встановити вид поставленого ФОП ОСОБА_2 на адресу позивача чорносливу, однак такі документи надані не були.

Обставини, що свідчать про завищення платником податку собівартості реалізованої готової продукції це - різниця у вартості чорносливу. Так, вартість чорносливу з кісточкою, придбаного від інших постачальників складає 24 грн. за 1 кг., а вартість чорносливу, придбаного від контрагента ФОП ОСОБА_2 складала 58 грн. за 1 кг., що, на думку апелянта, вказує на придбання чорносливу без кісточки.

Не погоджуючись з такими доводами апеляції позивач подав відзив, в якому зазначає про їх необґрунтованість та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник апелянта в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи.

15 червня 2012 року між ТОВ «Альпі-Україна» (Покупець) та ФОП ОСОБА_2 укладений договір поставки №20, згідно умов якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продовольчі товари відповідно до товарних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах даного договору.

У 2014-2015 роках, на підставі даного договору, ФОП ОСОБА_2 здійснював поставку ТОВ «Альпі-Україна» сухофруктів, в тому числі чорносливу сушеного.

На поставку кожної партії товару складались видаткові і податкові накладні, які містяться в матеріалах справи (т.1 а.с. 84-113). Оплата за поставлений товар проводилась безготівково.

ГУ ДФС у Миколаївській області провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Альпі-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.06.2017 року, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.09.2014 року по 30.06.2017 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 30.06.2017 року.

За результатами даної перевірки 08.11.2017 року складено акт у висновках якого зазначено наступні порушення позивачем вимог Податкового кодексу України:

- п.44.2 ст. 44 п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1, ст. 135, п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.п. 138.8.1 п.138.8, п.п. 138.10.3 п.138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 , п.п. 140.4.2 п.140.4 ст. 140, з урахуванням вимог п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, що призвело до заниження податку на прибуток;

- п.189.1 ст. 189, п.138.1, п.198.5 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст. 200, з урахуванням вимог п.п. 14.1.36 п.14.1 ст. 14, що стало підставою для заниження податку на додану вартість.

На думку контролюючого органу, вказані порушення складаються з наступного.

Так, ТОВ «Альпі-Україна» придбала у ФОП ОСОБА_2 чорнослив без кісточки, а здійснювало його списання для виготовлення цукерок «Чорнослив з горіхом Альпі» за нормою витрат, що встановлені для чорнослива з кісточкою, внаслідок чого, зависило собівартість виготовленої продукції за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року.

Також, списання дизельного палива на роботу автомобіля НОМЕР_1 здійснювалось товариством за нормою 32.24 - 33.85 літрів на 100 км, замість 23.326 літрів на 100 км.

24.11.2017 року, за наслідками перевірки, ГУ ДФС у Миколаївській області прийняло податкові повідомлення-рішення, що стали в подальшому предметом оскарження до ДФС України.

13.02.2018 року ДФС України прийняла рішення, яким частково задовольнила скаргу позивача, що стало підставою для прийняття ГУ ДФС у Миколаївській області наступних податкових повідомлень-рішень:

- №00011871402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 74 890,00 грн.;

- №00011861402 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 51 944,00 грн.

Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України унормовано, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пп. 138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2. 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей ПК України, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За правилами п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України вбачається, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану придатного для продажу.

Згідно з п.п. 138.8.1 п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачає, що не включаються до складу витрат не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позиція апеляційного суду.

Оцінюючи аргументи апеляційної скарги в межах її доводів та висновків суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.

За даними бухгалтерського обліку, чорнослив отриманий в 2014-2015 роках від ФОП ОСОБА_2, на підприємстві оприбутковано як чорнослив з кісточкою, за виключенням кількох поставок, де чорнослив сушений був без кісточки.

Поставки чорносливу без кісточки не є предметом спору, оскільки відповідач не включив їх до розрахунку завищення собівартості готової продукції.

Як вбачається з видаткових накладних, що містяться в матеріалах справи, в них відсутня інформація щодо виду чорносливу, а саме: він з кісточкою чи без.

Натомість, така інформація відображена позивачем в актах комісійного приймання та аналізах лабораторних досліджень, калькуляціях на виготовлення продукції, накладних на внутрішнє переміщення.

Понад те, факт отримання і переробки чорносливу сушеного з кісточкою від ФОП ОСОБА_2 підтверджується матеріальним балансом за 2014-2015 роки, актами на списання видаленої кісточки за 2014-2015 роки, актами на приймання та картками аналізів.

У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги, що придбання чорносливу без кісточки підтверджується наданими до перевірки видатковими накладними є необґрунтованими, оскільки ці первинні документи не містять таку інформацію.

На аркушах 14, 37 акта перевірки зазначено, що надана до перевірки первинна бухгалтерська документація (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні на внутрішнє переміщення сировини, накладні на переміщення готової продукції, матеріальні звіті, виробничі звіти щодо руху сировини та готової продукції) свідчать, що ТОВ «Альпі-Україна» здійснювало списання чорносливу для виготовлення цукерок «Чорнослив з горіхом Альпи» за нормою витрат як чорнослив з кісточкою.

Викладені обставини, спростовують доводи апелянта про відсутність первинної документації щодо придбання відповідного виду чорносливу.

Судження апелянта, що вартість чорносливу залежить від того, чи він є з кісточкою або ні, спростовується поясненнями позивача про те, що вказане залежало від курсу долара США по ставці НБУ та від виробника та якості.

За таких умов, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку щодо задоволення позову у цій частині.

В іншій частині, рішення суду першої інстанції учасниками справи не було предметом оскарження, що позбавляє суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 308 КАС України, надавати йому правову оцінку.

За таких обставин справи, суд апеляційної інстанції, відповідно до статті 316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам наведеної норми права, є всі підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас частина 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до п.6 ч.6 ст.12 КАС України до справ незначної складності відносяться справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі незначної складності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність права у учасників справи на касаційне оскарження рішення, окрім випадків, передбачених ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі-Україна» до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Л.П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 10.12.2018 року.