ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

Справа № 682/1112/14-ц

Провадження № 22-ц/4820/357/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Спірідонової Т.В.,

секретаря: Журбіцького В.О.,

учасники справи: представник банку Турик І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2014 року (суддя - Воробченко Л.А.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

У липні 2014 ПАТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що 11.04.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №010-2008-1101, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті у розмірі 44 854,00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти у строк до 10.04.2038 року і сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені кредитним договором.

Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №010-2008-1101-Р, за умовами якого поручитель зобов'язалась відповідати за всіма зобов'язаннями ОСОБА_6 за зазначеним кредитним договором. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

12 лютого 2009 року у зв'язку з проведенням реструктуризації простроченої заборгованості між сторонами було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору №010-2008-1101 та додаткову угоду №1 до договору поруки №010-2008-1101-Р від 11.04.2008 року. Відповідно до умов додаткової угоди б/н до кредитного договору №010-2008-1101 в період з 15.02.2009 року по 14.02.2010 року встановлено процентну ставку в розмірі 9,42% річних, з 15.02.2010 року по 14.02.2015 року - встановлена процентна ставка в розмірі 14,33% річних, починаючи з 15.02.2015 року діяла процентна ставка у розмірі 13,45% річних. В разі користування коштами понад встановлений строк в період з 15.02.2009 року по 14.02.2010 року нараховувалась підвищена процентна ставка у розмірі 28,26% річних, у разі прострочення за період з 15.02.2010 року по 14.02.2015 року - 42,99% річних, а з 15.02.2015 року - 40,35% річних

Банк свої зобов'язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_6 кредит у визначеному кредитним договором розмірі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1, в свою чергу позичальник взяті на себе зобов'язання по поверненню кредитних коштів не виконував, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 30.01.2014 року складала 49 293,22 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ, встановленого на 30.01.2014 року становило 394 000 грн. 71 коп., з них: 160,21 доларів США - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 43 835,47 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту; 5274,30 доларів США - відсотки за користування кредитом; 23,24 долари США - підвищенні відсотки .

За таких обставин позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором №010-2008-1101 від 11.04.2004 року в розмірі 49 293,22 доларів США,що за курсом НБУ станом на дату розрахунку становило 394 000 грн.71 коп.

Заочним рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №010-2008-1101 від 11.04.2008 року в сумі 49 293,22 доларів США, що за курсом НБУ станом на дату розрахунку становило 394 000 грн.71 коп. Вирішено питання судового збору.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.09.2018 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення з неї кредитної заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що їй не було відомо про наявність вказаної справи, також участі у розгляді справи вона не приймала, незважаючи на те, що у матеріалах справи містяться розписки та заперечення від її імені. Про наявність оскаржуваного рішення дізналась у зв'язку із відрахуванням в примусовому порядку з її заробітної плати 20 % доходу на погашення кредитної заборгованості. Апелянт вважає, що задовольняючи позовні вимоги банку в частині стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення кредитної заборгованості з поручителя. У період з жовтня 2004 року по березень 2010 року ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який зловживаючи її довірою та вводячи її в оману 11.04.2008 року уклав з ВАТ «УніверсалБанк» кредитний договір №010-2008-1101, за умовами якого отримав у борг кредитні кошти в розмірі 44 854,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 10.04.2038 року, при цьому, за ініціативою позичальника вона виступила поручителем за вказаним договором. Цільове призначення кредитних коштів було придбання земельної ділянки, розташованої за адресою; АДРЕСА_2., означена земельна ділянка була зареєстрована на ОСОБА_6, після розірвання шлюбу питання про її поділ не порушувалось.

Вказувала, що рішенням Славутського міськрайонного суду від 25.03.2010 року шлюб між нею та ОСОБА_6 розірвано, після розірвання шлюбу вона разом з неповнолітньою донькою проживає у м. Ужгород Закарпатської області, з колишнім чоловіком не спілкується, матеріальної допомоги на утримання дитини він їй не надає. Крім того, їй стало відомо про наявність у ОСОБА_6 інших заборгованостей перед банківськими установами, у зв'язку з чим він переховується від банківських установ.

Зазначає, що вимога банку адресована на її ім'я про наявність заборгованості за кредитним договором та її погашення не містить повної поштової адреси, а тому вона не могла бути їй доставлена, проте суд першої інстанції на вказану обставину не звернув уваги.

Вимогою банку від 11.04.2008 року до ОСОБА_6 про дострокове погашення ним кредитного зобов'язання від 11.04.2008 року, яка була пред'явлена без належного повідомлення поручителя ОСОБА_5, відбулось збільшення відповідальності поручителя, а тому відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука є припиненою. Крім того, суд першої інстанції при ухваленні заочного рішення про задоволення позовних вимог щодо стягнення з неї заборгованості, необґрунтовано позбавив її можливості подати заяву про застосування строків позовної давності.

Апелянт ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки. ОСОБА_5 направила на адресу суду заяву у якій підтримує свою апеляційну скаргу. Просила розглянути справу без її участі.

ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений в порядку установленому законом.

У судовому засіданні представник ПАТ «УніверсалБанк» Турик І.М. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_6 сторонами не оскаржується, тому апеляційним судом в цій частині рішення суду не переглядається.

Судом встановлено, що 11.04.2008 року між ВАТ «Універсал Банк» (правонаступником якого є - ПАТ «Універсал Банк») та ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 010-2008-1101, згідно якого банк надав ОСОБА_6 кредит в сумі 44 854,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 10.04.2038 року зі сплатою 12.45% річних за користування кредитними коштами, а в разі користування понад встановлений строк - 37,35% річних.

На забезпечення зобов'язань позичальника 11 квітня 2008 року між банком та відповідачкою ОСОБА_5 укладено договір поруки № 010-2008-1101-Р, згідно з яким поручитель зобов'язалась нести відповідальність перед кредитором за належне виконання ОСОБА_6 зобов'язання шляхом своєчасного повернення кредиту, виплати відсотків за користування кредитом, а також можливої пені та штрафних санкцій.

12 лютого 2009 року у зв'язку з проведенням реструктуризації простроченої заборгованості між банком та позичальником ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 010-2008-1101 від 11.04.2008 року .

Згідно умов додаткової угоди до кредитного договору в період з 15.02.2009 року по 14.02.2010 року встановлено процентну ставку в розмірі 9,42% річних, з 15.02.2010 року по 14.02.2015 року в розмірі 14,33% річних, з 15.02.2015 року в розмірі 13,45% річних. В разі користування коштами понад встановлений строк, в період з 15.02.2009 року по 14.02.2010 року нараховується підвищена процентна ставка в розмірі 28,26% річних, з 15.02.2010 року по 14.02.2015 року - 42,99% річних, з 15.02.2015 року - 40,35% річних.

Порядок сплати щомісячних платежів по кредиту та відсотках погоджено сторонами відповідно до графіку.

Враховуючи внесені зміни до основного кредитного договору,12 лютого 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5, укладено додаткову угоду №1 до договору поруки № 010-2008-1101-Р від 11.04.2008 року.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, станом на 30.01.2014 року виникла заборгованість у сумі 49 293,22 доларів США., з них: 160,21 доларів США прострочена заборгованість по тілу кредиту; 43 835,47 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту; 5274,30 доларів США відсотки за користування кредитом; 23,24 долари США - підвищені відсотки

29 жовтня 2013 року банк відповідно до умов кредитного договору направив позичальнику та поручителю вимогу про погашення простроченої (поточної) заборгованості по кредиту та попередив, що у разі незадоволення претензії банку останній звернеться до суду з вимогою про дострокове стягнення загальної заборгованості по кредиту як простроченої, так і поточної.

На підтвердження направлення відповідачам вимог банк надав список згрупованих рекомендованих повідомлень, направлених банком в тому числі і на адреси відповідачів. 07 квітня 2014 року банк звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що банк у встановленому законом порядку надіслав вимогу позичальнику і поручителю, тобто виконав свої обов'язки за договором. Отже, відповідно до закону та умов договору поруки ОСОБА_5 зобов'язалася нести солідарну відповідальність за невиконання ОСОБА_6 кредитних зобов'язань, тому стягнув солідарно з позичальника та поручителя на користь банку кредитну заборгованість у визначеному в позові розмірі.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати належних йому процентів.

За змістом статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язань боржником.

Установлено, що 12.02.2009 року у зв'язку з проведенням реструктуризації простроченої заборгованості між банком та позичальником ОСОБА_6 було укладено додаткову угоду б/н до кредитного договору № 010-2008-1101 від 11.04.2008 року та додаткову угоду №1 до договору поруки № 010-2008-1101-Р від 11.04.2008 року.

Згідно умов додаткової угоди до кредитного договору в період з 15.02.2009 року по 14.02.2010 року встановлено процентну ставку в розмірі 9,42% річних, з 15.02.2010 року по 14.02.2015 року в розмірі 14,33% річних, з 15.02.2015 року в розмірі 13,45% річних. В разі користування коштами понад встановлений строк, в період з 15.02.2009 року по 14.02.2010 року нараховується підвищена процентна ставка в розмірі 28,26% річних, з 15.02.2010 року по 14.02.2015 року - 42,99% річних, з 15.02.2015 року - 40,35% річних.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зі змісту вказаної норми випливає, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, наслідком яких є збільшення обсягу відповідальності останнього.

У свою чергу, враховуючи внесені зміни до основного кредитного договору, 12 лютого 2009 року між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_5, укладено додаткову угоду №1 до договору поруки № 010-2008-1101-Р від 11.04.2008 року, отже підписавши додаткову угоду №1 до договору поруки ОСОБА_5 надала згоду на наступне збільшення обсягу відповідальності за зобов'язаннями ОСОБА_6

Направлення кредитором до боржника та поручителя вимоги про погашення простроченої заборгованості за кредитом, а у випадку несплати такої заборгованості за кредитом достроково стягнути заборгованість за кредитом, не є тією умовою передбаченою ч.1 ст.559 ЦК України, внаслідок якої збільшується обсяг відповідальності поручителя без його згоди.

Відповідно до п.8.1. договору поруки №010-2008-1101-Р від 11.04.2008 року будь-які повідомлення, які направляються сторонами одна одній в рамках цього договору повинні бути здійсненні в письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін, окрім випадків, що передбачені окремими положеннями цього договору.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку, що боржник ОСОБА_6 не виконав взятих зобов'язань по кредиту, а тому згідно з наведеними положеннями закону та умов зазначених договорів боржник і поручитель солідарно повинні нести відповідальність за зобов'язаннями перед ПАТ «Універсал Банк» за вимогами банку про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що апелянту не було відомо про розгляд справи, а суд першої інстанції ухвалюючи заочне рішення без належного повідомлення позбавив її можливості звернутися з заявою про застосування строків позовної давності, оскільки в матеріалах справи містяться докази, які спростовують такі твердження апелянта, а саме - рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, а саме №3000002596041 (арк.65), №3000002599849 (арк.76), №300002601797 (арк.88), №300002629462 (арк.96), №8801502871120 (арк.119). Вказані повідомлення направлені на адресу ОСОБА_5: АДРЕСА_1. Крім того, в матеріалах справи міститься заперечення на позовну заяву від ОСОБА_5 (арк.78-79).

Інші доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Заочне рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 вересня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 грудня 2018 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

Т.В. Спірідонова