ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

11 грудня 2018 року

м. Харків

справа № 635/5690/18

провадження № 22-ц/818/1733/18

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року, постановлену у складі судді Назаренка О.В.,

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати укладений 01 листопада 1997 року між нею та ОСОБА_2 шлюб, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею та відповідачем право власності по ? частині за кожним: житлового будинку АДРЕСА_5 та земельної ділянки площею 0,1496 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за вищевказаною адресою, гаражу АДРЕСА_6, квартири АДРЕСА_1, квартири АДРЕСА_2, визнати удаваним договір дарування квартири АДРЕСА_3, укладений 29 липня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального міського нотаріального округу Дахно О.А., в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею та відповідачем право власності по ? частині вказаної квартири, виділити в натурі у власність ОСОБА_2 автомобіль «VOLFSWAGEN TIGUAN», державний номерний знак НОМЕР_1, 2010 року виробництва, стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості ? частину вказаного автомобіля у розмірі 211 450 грн.

Разом з позовом ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії, пов'язані з відчуження чи передачею третім особам вищезазначеного майна.

В обґрунтування заяви зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, оскільки існує висока ймовірність відчуження спірного майна відповідачем.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року з урахуванням внесених ухвалами цього ж суду від 17 та 28 серпня 2018 року виправлень, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Заборонено ОСОБА_2 здійснювати будь-які дії, пов'язані з відчуженням чи передачею третім особам наступного майна: земельної ділянки площею 0,1496 га, кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_5, житлового будинку з надвірними будівлями й спорудами загальною площею 323,6 кв. м, житловою 146 кв.м. за вищевказаною адресою; гаражу АДРЕСА_6, загальною площею 31,8 кв. м,; квартири АДРЕСА_1, квартири АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_3; автомобіля «VOLFSWAGEN TIGUAN», державний номерний знак НОМЕР_1, 2010 року виробництва.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 скасувати, у задоволенні заяви про забезпечення позову в цій частині відмовити.

В обґрунтування скарги зазначив, що право власності на вказану квартиру було набуто ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 29 липня 2014 року, у зв'язку з чим квартира не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділу між ними не підлягає, а відтак відсутні підстави для накладення на неї арешту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного нерухомого майна може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення заявленого ОСОБА_1 позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Отже, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення про те, що невжиття певних заходів, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як убачається із матеріалів справи, предметом заявленого ОСОБА_1 позову є, серед іншого, й вимоги про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_3, укладеного 29 липня 2014 року між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 удаваним, а також визнання за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя права власності на ? частину вказаної квартири.

З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження квартири АДРЕСА_3 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення заявленого позову.

В іншій частині ухвала суду першої інстанції ОСОБА_2 не оскаржувалась, а тому її законність та обґрунтованість в апеляційному порядку не перевірялась.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 14 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова