11-кп/804/511/18

                                                                                221/3616/14-к

                                                                                     Головуючий у 1 інстанції Шатілова Л.Г.

                                                                                                   Суддя-доповідач  ОСОБА_1

                                                                                               Категорія ч. 3 ст. 186  КК України 

                                                                         УХВАЛА

12 грудня 2018 року                                                                                                  м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду у складі:

головуючого судді Куракової В.В.

суддів: Топчій Т.В., Свіягіної І.М.

за участю:

секретаря судового засідання Болдовської К.В.

прокурора Заїки О.В.

обвинуваченого ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

    розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження                                      № 12014050630001317 за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого                     ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду                            м. Маріуполя Донецької області від 3 серпня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, раніше судимого: 1) 07.11.2014 р. Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 407 КК України до службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 роки з відрахуванням в доход держави щомісячно 10% із суми грошового забезпечення, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4

визнано винним за ч. 3 ст. 186 КК України  призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 6 років позбавлення волі,

   ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уроджеця с.    Кам’янка Тельманівського району, Донецької області,    громадянина України,  працюючого ФОП «Дунай»    продавцем, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, мешкаючого за    адресою: Донецька область м. Волноваха,   пров.    Енергетичний, 3-8, зареєстрованого за адресою:    ІНФОРМАЦІЯ_6

визнано винним за ч. 3 ст. 186 КК України  призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, -

                                                                ВСТАНОВИЛА:

  Під час розгляду кримінального провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 серпня 2017 року від обвинуваченого ОСОБА_2 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В  клопотанні обвинувачений вказує, що за оскаржуваним вироком ним було повністю відбуте покарання, тому підстав утримувати його під вартою немає, також наразі відпала необхідність в застосуванні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки немає жодного ризику, передбаченого ст. 177 КПК України. Зазначає, що має постійне місце проживання, сім’ю, що підтверджує наявність тісних соціальних зв’язків. Просить запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати, та не обирати відносно нього запобіжний захід.

Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які просили задовольнити  клопотання, прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду за клопотанням сторони обвинувачення або захисту суд має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу та його продовження суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Прокурором під час апеляційного розгляду було наголошено, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відносно ОСОБА_2 не зменшилися, крім того в апеляційній скарзі прокурор ставить питання про погіршення становища обвинуваченого, тому застосування на даний час запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим та достатнім для забезпечення належної правової поведінки обвинуваченого.

З огляду на викладене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого в ході апеляційного розгляду та виконання ним процесуальних рішень у справі, колегія суддів вважає доцільним залишити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін, оскільки ОСОБА_2 не маючи міцних соціальних зв’язків, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, що з великою ймовірністю спонукатиме обвинуваченого ОСОБА_2 до втечі у разі обрання більш м’якого запобіжного заходу. За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого на даному етапі апеляційного розгляду.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 331  КПК України, колегія суддів,-

                                                                  ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 відмовити.

Судді: