ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2853/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу інспектора роти №1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Шевчука В.О. на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Шевчука В.О., про накладення адміністративного стягнення, -

суддя (судді) в суді першої інстанції - Базан Л.Т.,

час ухвалення рішення: 10:12:11,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення не зазначена,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 1 батальйону УПП у Хмельницькій області Шевчука Віталія Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії АР №383185 від 22.06.2017 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2018 року позов задоволено частково, оскаржувану постанову - скасовано, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КУпАП - провадженням закрито, в силу малозначності діяння звільнено його від стягнення, обмежившись усним зауваженням. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відсутність відеозапису не дає можливості встановити факт дотримання інспектором поліції при складанні оскаржуваної постанови положень КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції. Вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП). Також суд першої інстанції звертає увагу на те, що згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З врахуванням наведених обставин, суд першої інстанції, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до переконання, що у діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, однак враховуючи конкретні обставини, за яких було вчинено правопорушення, особу порушника, характер вчиненого правопорушення, яким не було створено перешкод іншим учасникам дорожнього руху, вважає, що дане правопорушення слід визнати малозначним.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що у випадку спірних правовідносин він не є органом, який уповноважений вирішувати справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а саме щодо вирішення питання про малозначність вчиненого правопорушення.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР №383185 від 22.06.2017 року вбачається, що ОСОБА_3 22.06.2017 року о 13 год. 33 хв. керував транспортним засобом марки «ВАЗ-217130», д.н.з. «НОМЕР_1» на а.д. М-12 «Стрий-Знам»янка» 222 км, не виконав вимоги дорожньої розмітки 1.1 «вузька суцільна лінія», яка розподіляє транспортні потоки протилежних напрямків та перетнув їх, чим порушив п.8.5.1 ПДР України, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що не відповідає правильно застосованим нормам процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно із ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п. 8.5.1 Правил дорожнього руху горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Процедуру оформлення поліцейськими патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853).

Відповідно до п. 4 Розділу І названої Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП та п. 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 р., поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як встановлено колегією суддів, інспектором роти №1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Шевчуком В.О. дотримано вищенаведеної процедури, а отже порушення, що призвели б до прийняття ним незаконного рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутні.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про малозначність вчиненого діяння та можливість обмежитись усним зауваженням у відповідності до ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно положень статті 22 КУпАП, малозначне правопорушення - це таке правопорушення, яке не спричинило або не могло спричинити істотної шкоди суспільним та державним інтересам, правам і свободам громадян або іншим цінностям, що охороняються законом.

Відповідно до цієї норми, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби, зокрема, у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Згідно ч. 1 ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення Органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 Кодексу.

Частиною 2 названої статті Кодексу визначено, що від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання відповідно до покладених на них повноважень.

Тобто відповідно до норм адміністративного процесуального законодавства, чинних на момент прийняття оскаржуваного рішення, суд не мав права визнавати діяння малозначним. Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, вийшов за межі своїх повноважень, а отже дана постанова є незаконною і підлягає скасуванню.

Колегія суддів, керуючись статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, якою неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права встановлено підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу інспектора роти №1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Шевчука В.О. задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2018 року у справі № 607/13696/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти №1 Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Шевчука В.О., про накладення адміністративного стягнення - скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. М. Довгополов

судді Л. Я. Гудим

В. В. Святецький

Повне судове рішення складено 12.12.2018 р.