У Х В А Л А

11 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 464/2551/15-ц

Провадження № 14-573цс18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі - ДП «Інформаційний центр»), треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області), Приватне підприємство «Компанія Віттар» (далі - ПП «Компанія Віттар»), ОСОБА_3, про визнання аукціону з реалізації нежилих приміщень недійсним та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до ДП «Інформаційний центр», ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області, треті особи: ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», ПП «Компанія Віттар», про визнання електронних торгів з реалізації арештованого майна недійсними

за касаційними скаргами ОСОБА_3 і ПП «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 11 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Відкрите акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що оспорювані електронні торги з реалізації предмета іпотеки відбувалися в межах виконавчого провадження з виконання рішення Шевченківського районного суду міста Львова про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ці торги були проведені з грубим порушенням вимог закону, оскільки організатор торгів допустив до участі в них учасників, які не сплатили гарантійного внеску та під час торгів штучно підняли ціну на лот й у такий спосіб не дали можливості реальним покупцям, які сплатили гарантійний внесок, сторгуватися за викуп об'єкта, що в подальшому внаслідок їхньої відмови від придбання з торгів нерухомого майна призвело до реалізації предмета іпотеки за стартовою ціною. Такими діями порушено права банку як стягувача у виконавчому провадженні, оскільки це не забезпечило повного погашення заборгованості боржника перед банком за рахунок продажу іпотечного майна. Враховуючи наведене, ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило визнати недійсним аукціон з реалізації нежилих приміщень на АДРЕСА_1 (лот №28463), який відбувся 12 січня 2015 року.

У лютому 2016 року третя особа ОСОБА_3 звернулася до суду із самостійним позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, посилаючись на те, що вона є співвласником нежилих приміщень, які були передані в іпотеку ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» згідно з іпотечним договором, укладеним 14 квітня 2008 року між банком, ОСОБА_4 та нею, і підлягали реалізації в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про солідарне стягнення з неї та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором. Електронні торги відбулися з порушенням вимог закону, оскільки примусовому виконанню підлягало рішення суду про стягнення заборгованості, а тому лише за відсутності у боржників коштів та рухомого майна можна було реалізовувати належне їм нерухоме майно. Її як боржника у виконавчому провадженні не було повідомлено про час і місце проведення торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонувалося до продажу, що позбавило її можливості погасити заборгованість до дня проведення торгів та безпосередньо вплинуло на її майнові права. На реалізацію було виставлено об'єкт нерухомого майна, в якому не виділено частки співвласників, а до участі в електронних торгах були допущені учасники, які не сплатили гарантійного внеску. Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого майна (лоту № 28463) ­- нежилих приміщень на АДРЕСА_1 а саме: приміщень у підвалі, позначених у технічній документації цифрами «ІV-ІХ»; приміщень першого поверху, позначених в технічній документації цифрами «1-12»; приміщень другого поверху, позначених у технічній документації цифрами «13-14», загальною площею 214,9 кв. м, які відбулися 12 січня 2015 року.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 11 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року, в задоволенні позовів ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_3 не надано належних і допустимих доказів порушення їх прав під час проведення електронних торгів. Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

У березні 2017 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним аукціон з реалізації прилюдних торгів нежилих приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 що відбувся 12 лютого 2015 року.

Касаційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» мотивована тим, що незважаючи на витребування ухвалою місцевого суду у ДП «Інформаційний центр» інформації про зарахування сплачених гарантійних внесків, суди не встановили цих обставин справи та дійшли помилкового висновку про відмову в позові. ДП «Інформаційний центр» МЮУ допущено до торгів учасників, які не сплатили гарантійного внеску, що спричинило штучне підняття ціни на лот та не дало можливості реальним покупцям, що сплатили гарантійний внесок, торгуватися за виставлений лот. Продаж майна, виставленого на торги за штучно заниженою ціною, не забезпечить повного погашення заборгованості.

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просила скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 11 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, а провадження у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ДП «Інформаційний центр» про визнання прилюдних торгів недійсними закрити через порушення правил підсудності.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні її позову, місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про іпотеку». При цьому, відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд посилався на положення вказаного закону. Суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно виходили з того, що доказом сплати гарантійного внеску може бути персональний електронний цифровий підпис учасника, а система автоматично перевіряє відповідність заявки на участь в електронних торгах та надходження гарантійного внеску. Апеляційний суд не взяв до уваги той факт, що ДП «Інформаційний центр» не надано на виконання ухвали суду виписки з рахунку на підтвердження зарахування гарантійних внесків учасників, яких було неправомірно допущено до електронних торгів без сплати гарантійного внеску. Вона не отримувала письмового повідомлення про дату, час проведення електронних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонувалося до продажу, що позбавило її можливості здійснити погашення заборгованості до дня проведення торгів та безпосередньо вплинуло на її майнові права.

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 квітня та від 23 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційними скаргами ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 відповідно, а ухвалою від 4 вересня 2017 року - справу призначено до судового розгляду.

Учасники справи у визначений ухвалою суду строк не скористалися наданим їм процесуальним законом правом надання заперечень.

У зв'язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) касаційні скарги передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України у редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною шостою статті 403 ЦПК України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 ЦПК України (частина четверта статті 404 цього Кодексу).

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 21 листопада 2018 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що судові рішення у ній оскаржуються ОСОБА_3 з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції.

Вивчивши матеріали касаційної скарги Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для передачі справи на її розгляд з огляду на таке.

Касаційна скарга ОСОБА_3 подана з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права - Закону України «Про іпотеку», і взагалі не містить будь-яких доводів щодо неправильного застосування судом норм права, що встановлюють правила предметної та суб'єктної юрисдикції, як і посилань на такі норми. ОСОБА_3 не вказує на своє порушене право, яке б підлягало захисту в іншому, ніж цивільному порядку. Наявність у прохальній частині касаційної скарги вимоги закрити провадження у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ДП «Інформаційний центр» про визнання прилюдних торгів недійсними через порушення правил підсудності жодним чином не аргументовано та не мотивовано. Крім того, ЦПК України у редакції, чинній на час звернення ОСОБА_3 із касаційною скаргою, розмежовує поняття підсудності та юрисдикції. Так, глава 2 розділу І ЦПК України у зазначеній редакції визначає загальну компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ та коло справ, які суди мають право розглядати і вирішувати в порядку цивільного судочинства (цивільна юрисдикція), в той час як правила підсудності, визначені главою 1 розділу ІІІ, розмежовують підсудність справ судам одного виду юрисдикції - цивільної (за територіальною та іншими ознаками).

Згідно з частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Оскільки наведені обставини не дають підстав для висновку про оскарження ОСОБА_3 рішень судів попередніх інстанцій саме у зв'язку з порушенням цими судами правил предметної та суб'єктної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року, необґрунтованими, у зв'язку з чим справа підлягає поверненню на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 404 ЦПК України.

Керуючись статтею 404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Повернути справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України, Приватне підприємство «Компанія Віттар», ОСОБА_3, про визнання аукціону з реалізації нежилих приміщень недійсним та за позовом третьої особи ОСОБА_3 до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України, треті особи: Публічний акціонерний банк «Банк «Фінанси та Кредит», Приватне підприємство «Компанія Віттар», про визнання електронних торгів з реалізації арештованого майна недійсним на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко

Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Д. А. Гудима І. В. Саприкіна

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

В. С. Князєв