Справа № 466/4803/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/811/2202/18 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія:30

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року м. Львів

Справа №466/4803/16-ц

Провадження №22-ц/811/2202/18

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів з розгляду цивільних справ:

головуючого Струс Л.Б.,

суддів : Шандри М.М., Шеремети Н.О.

секретар Симець В.І.

розглянув апеляційну скаргу Львівської міської ради в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2018 року у складі судді Юрків О.Р.

у справі

за позовом ОСОБА_2 до Львівської міської ради, Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа Львівське комунальне підприємство "Львівводоканал" про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

23 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою (в урахуванням заяви від 04.01.2018р., том 1, а.с. 211-214) до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та Львівської міської ради, за участі третьої особи ЛКП "Львіводоканал" в якій просив суд стягнути з Львівської міської ради та Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на його користь 34 524,00 грн. заподіяної матеріальної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 07.02.2016р. по вул. Рапопорта, 1 у м. Львові мала місце дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої належний йому автомобіль марки "Опель Антара" днз НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження внаслідок наїзду на самовільно встановлену перешкоду - металевий стовпець біля люку каналізаційного колодязя. Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 29.02.2016р. провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ст. 124 КУпАП було закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважав, що оскільки територія, де мало місце ДТП перебуває на балансі Галицької районної адміністрації Львівської міської ради то з відповідачів необхідно стягнути вартість матеріальної шкоди, яка за висновком експерта становить 34 524,00 грн.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 34 524,00 грн. матеріальної шкоди та 551,20 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржив представник Львівська міська рада подавши апеляційну скаргу.

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду Львівської області від 13.08.2018р., ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.09.2018р. позовні вимоги ОСОБА_2 в частині вимог до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишено без розгляду.

У доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що ДТП настала не з причини незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, а у зв'язку з недотриманням позивачем правил дорожнього руху. Судом не враховано, що на місце пригоди не викликався представник власника дороги, а працівники поліції склали протокол на водія. Вказує, що суд у своєму рішенні помилково посилається на постанову Залізничного суду м. Львова від 29.02.2016р. не враховуючи, що у діях ОСОБА_2 відсутнє правопорушення лише щодо недотримання дистанції, а всі інші порушення, які призвели до ДТП суд не досліджував. Вважає, що в діях Львівської міської ради немає вини у завданні шкоди ОСОБА_2, а також відсутній причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та бездіяльністю відповідача.

Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 20.04.2018р. та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 20.04.2018р. залишити без змін. Вказує, що він неодноразово звертався до Львівської міської ради як письмово так і усно щодо даного ДТП, а тому посилання у апеляційній скарзі на необізнаність із такою подією є безпідставне. Вважає, що власником дороги де відбулося ДТП не створено належних умов щодо безпеки, а тому саме власник дороги несе відповідальність за завдану йому шкоду. Зважаючи на положення п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд Львівської області здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

За частиною 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

16.10.2018 року цивільна справа № 462/2969/18 одержана Львівським апеляційним судом від Апеляційного суду Львівської області.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, вивчивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права .

Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. закону.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що постійний контроль за станом усіх елементів дорожніх об'єктів та негайне усунення виявлених пошкоджень здійснює власник доріг або уповноважені ним організації. А оскільки ДТП за участі позивача сталася внаслідок невиконання вимог щодо огородження місця каналізаційного люку відповідними дорожніми знаками, то з Львівської міської ради необхідно стягнути завдану позивачу матеріальну шкоду.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 лютого 2016 року по вул. Рапопорта, 1 у м. Львові мала місце дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої належний позивачу автомобіль марки OPEL ANTARA, державний номерний знак НОМЕР_1, отримав значні механічні пошкодження внаслідок наїзду на самовільно встановлену перешкоду металічний стовпець біля люку каналізаційного колодязя.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 29 лютого 2016 року провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи від 07.07.2017 року дійсна вартість матеріального збитку (шкоди), завданого ОСОБА_2, власнику автомобіля OPEL ANTARA, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.02.2016 року, становить 34524 грн. 00 коп.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що автомобільна дорога - це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного та зручного руху транспортних засобів.

У статті 16 цього Закону передбачено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Пунктом 4 статті 21 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Аналіз наведених вище норм закону дає підстави для висновку, що орган місцевого самоврядування несе відповідальність за завдані збитки користувачам вулиць і доріг міста, що виникли через їх незадовільний стан.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем у суді апеляційної інстанції, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 29 лютого 2016 року провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

При цьому, як вбачається із цієї постанови, закриваючи провадження відносно ОСОБА_2 суд виходив із того, що в матеріалах справи відсутні дані щодо правомірності встановлення стовпців на проїзній частині дороги, встановлено, що вони були розміщені з порушенням норм та стандартів щодо безпеки руху, а відсутність попереджувальних знаків позбавило водія ОСОБА_2 об'єктивної інформації щодо перешкоди на проїзній частині дороги.

Таким чином, посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ДТП настала не з причини незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, а у зв'язку з недотриманням позивачем правил дорожнього руху спростовуються матеріалами справи, а висновки суду першої інстанції в цій частині є вірними.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина друга цієї статті передбачає, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд апеляційної інстанції погоджується із рішенням суду першої інстанції та вважає, що Львівською міською радою не доведено на підставі належних та допустимих доказів, що шкода ОСОБА_2 внаслідок пригоди, яка мала місце 07.02.2016р. по вул. Рапопорта, 1 у м. Львові, настала не з вини органу місцевого самоврядування, що управляє функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст, яким в даному випадку є Львівська міська рада.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права під час розгляду даної справи, а тому оскаржуване рішення суду належить залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 квітня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2018 року.

Головуючий

Судді