Єдиний унікальний номер 225/1619/18 Номер провадження 22-ц/804/516/18

Головуючий у 1 інстанції: Качаленко Є.В. Єдиний унікальний номер 225/1619/18

Суддя-доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/804/516/18

Категорія: 5

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Азевича В.Б., Тимченко О.О.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 225/1619/18 за позовною заявою ОСОБА_2 до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька», ОСОБА_3 адміністрації м. Торецька, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання приватизації недійсною за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 вересня 2018 року (суддя Качаленко Є.В., повне судове рішення складено 18 вересня 2018 року)

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі рішення виконавчого комітету Дзержинської міської ради Донецької області №30 від 15 лютого 1991 року його батькові ОСОБА_6 була надана в користування трикімнатна квартира АДРЕСА_1 в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1 на склад сім'ї з чотирьох осіб: батько, мати ОСОБА_4, він та його сестра ОСОБА_5.

У 2002 році, скориставшись його та його матері тимчасовою відсутністю, батько та сестра приватизували вказану квартиру, про що він дізнався, отримавши відповідь Комунального підприємства «БТІ м. Торецька» від 29 березня 2018 року. На теперішній час власниками квартири у рівних частках по 1/2 частині є ОСОБА_5 на підстава свідоцтва про право власності на житло від 08 жовтня 2002 року та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 23 грудня 2008 року після смерті ОСОБА_6, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Як з'ясувалось, батько та сестра скористались своїм право на приватизацію, так як лише вони були зареєстровані у спірній квартирі.

Оскільки Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію житла пов'язане із правом на житло та фактом проживання в квартирі, а не із реєстрацією місця проживання, він також мав право на приватизацію займаної квартири та був незаконно позбавлений цього права. Тому просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 08 жовтня 2002 року, яке посвідчує передачу квартири АДРЕСА_1 у м. Торецьку у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_5, визнати недійсною з моменту вчинення та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, яка здійснена 14 жовтня 2002 року Комунальним підприємством «БТІ м. Торецька».

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд в цілому дійшов правильного висновку про те, що він мав право у 2002 році взяти участь у приватизації спірної квартири, але безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом позовної давності. Можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю заяви про це, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції. В судовому засіданні 03 вересня 2018 року представником відповідача КП «БТІ м. Торецька» дійсно було подано письмову заяву про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку із спливом строку позовної давності. На цю заяву він подав заперечення з обґрунтуванням та доказами того, що про порушення свого права він дізнався лише у 2018 році. Після ознайомлення із запереченнями в судовому засіданні 14 вересня 2018 року представником відповідача КП «БТІ м. Торецька» була змінена первісна позиція щодо спливу строку позовної давності та в судових дебатах заявлено, що строки не сплили, що зафіксовано в протоколі судового засідання. Таким чином суд фактично з власної ініціативи застосував строк позовної давності. Суд не врахував його доводів та доказів про те, що про порушення свого права він дізнався у 2018 році, після чого одразу звернувся до суду із позовною заявою. Позиція суду щодо можливої його обізнаності про приватизацію спірної квартири або у 2002 році або у 2007 році є лише припущеннями суду, не підтвердженим доказами, та носить виключно ймовірний характер. Враховуючи висновки суду про обґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для застосування строків позовної давності, вважає, що його позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідачем ОСОБА_7 - цивільною адміністрацією міста Торецьк Донецької області подано відзив на апеляційну скаргу із наданням доказів надіслання його копії іншим учасникам справи 06.11.2018 року. У відзиві відповідач просить залишити рішення без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішення є законним та обґрунтованим. Приватизація спірної квартири проведена у 2002 році, позивач вказав, що дізнався про приватизацію у 2018 році, однак доказів про те, що від нього приховували проведену приватизацію не надав. З огляду на те, що ОСОБА_2 не був позбавлений спілкування з іншими членами сім'ї він мав змогу дізнатись про приватизацію у 2002 році.

В засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні. Сторони та треті особи в засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідачем ОСОБА_3 адміністрацією м. Торецька подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника та залишення апеляційної скарги без задоволення.

Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому суд визнав можливим розглянути справу за відсутності сторін та третіх осіб.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі ордеру на житлове приміщення №274 від 16.02.1991 року ОСОБА_6 та членам його сім'ї: дружині - ОСОБА_4, сину - ОСОБА_2, доньці - ОСОБА_9 було надано право на постійне проживання в житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 16).

Із нотаріально посвідчених заяв (пояснень) третіх осіб у даній справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що у 1995 році позивач одружився та разом із ним у спірній квартирі стали проживати його дружина та, після народження, син. В подальшому, з метою економії оплати комунальних коштів з реєстрації в квартирі були зняті ОСОБА_4 09 лютого 2000 року та позивач ОСОБА_2 04.04.2000 року, але вони продовжували проживати в квартирі (а.с.48,55).

У 2002 році квартира була приватизована на двох осіб, що були у ній зареєстровані - на ОСОБА_6 та ОСОБА_9, що підтверджено копією свідоцтва про право власності на житло та реєстраційним посвідченням БТІ (а.с.18, 19).

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, його частку в квартирі успадкувала ОСОБА_4. Згідно з довідкою КП «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька» від 29.03.2018 року 1/2 частина спірної квартири належить на праві власності ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, наданого БТІ м. Дзержинська від 08.10.2002 року №64 та 1/2 частина цієї квартири належить на праві власності ОСОБА_4 на підстав свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Дзержинською державною нотаріальною конторою 23 грудня 2008 року (а.с.19).

У даній справі позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло від 08 жовтня 2002 року, яке посвідчує передачу квартири АДРЕСА_1 у м. Торецьку у спільну сумісну власність ОСОБА_6 та ОСОБА_5, визнати недійсною з моменту вчинення та скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру, яка здійснена 14 жовтня 2002 року Комунальним підприємством «БТІ м. Торецька».

При цьому позовні вимоги пред'явлені до відповідача комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька», власники спірної квартири ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначені третіми особами.

Ухвалою від 31 травня 2018 року суд залучив до участі у справі у якості співвідповідача ОСОБА_7 - цивільну адміністрацію м. Торецька.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що станом на 2002 рік позивач проживав в спірній квартирі без реєстрації та міг претендувати на приватизацію частки в квартирі, тому його вимоги є обґрунтованими. Однак, суд критично віднісся до пояснень позивача про те, що він дізнався про приватизацію лише у 2018 році, оскільки, проживаючи у спірній квартирі, позивач не був позбавлений спілкування з іншими членами сім'ї , а тому мав змогу дізнатись про приватизацію у 2002 році, а найпізніше - у 2008 році, коли відкрилась спадщина після смерті батька та матір'ю було успадковано частку квартири. Позивач не надав достатніх доказів про звернення до суду в межах строку позовної давності та не надав доказів про наявність поважних причин пропуску такого строку. Тому в задоволенні позову суд відмовив у зв'язку із спливом позовної давності.

З вказаним висновком суду погодитись неможливо, оскільки він зроблений з порушенням вимог процесуального права.

Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Відповідно до статей 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.

Відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності суд не звернув уваги на те, що позивачем ставилось питання про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 08 жовтня 2002 року, яким посвідчено, що спірна квартира належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_9. Після смерті ОСОБА_6 його частку у спільній власності успадкувала ОСОБА_4.

Отже, позивач просив визнати недійсним свідоцтво, що посвідчує право власності на квартиру. Однак, власники квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не залучені до участі у справі у якості відповідачів.

Згідно із ч.1 ст. ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов'язків, визначених статтями 4,43,49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки та властивості судового рішення.

Правовий статус ОСОБА_5 та ОСОБА_4 визначено як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Згідно з частинами першою, шостою ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу.

На третіх осіб не поширюються права та обов'язки, визначені ст. 49 ЦПК України для сторін.

Вирішуючи питання про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло суд не врахував, що власники цього житла не залучені до участі у справі у якості відповідачів, хоча вирішується питання щодо їх прав та інтересів.

Розгляд справи за таких обставин позбавляє суд апеляційної інстанції можливості зробити висновок щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог по суті.

На стадії апеляційного провадження Цивільним процесуальним кодексом не передбачено залучення до участі в справі відповідачів.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав незалучення до участі у справі у якості відповідачів власників квартири, права яких зачіпаються заявленими вимогами.

Проте позивач не позбавлений можливості повторно звернутись з аналогічним позовом із залученням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у якості відповідачів.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 вересня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Торецька», ОСОБА_3 адміністрації м. Торецька, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання приватизації недійсною відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: В.Б Азевич

О.О. Тимченко

Повне судове рішення складено 13 грудня 2018 року.

Суддя: Н.С. Краснощокова